Рішення № 30096433, 19.03.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/11850/2012 Провадження № 22-ц/795/616/2013 Головуючий у I інстанції -Карапута Л. В. Доповідач - Литвиненко І. В.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛитвиненко І.В.суддів:Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.при секретарі:Примачок Ю.О., Рудик І.І.за участю:представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 січня 2013 року по справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

У вересні 2012 року ХНУВС звернувся з позовом до ОСОБА_7 з позовом про стягнення фактичних витрат, пов'язаних з навчанням, у сумі 18945 грн. згідно до договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 03.09.2007 року.

Рішенням суду позов задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_7 на користь ХНУВС грошові кошти в сумі 18945,09 грн. і судові витрати в розмірі 214,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду через неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права і відмовити в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд не з'ясував чи мали місце обставини, на які посилається позивач, не перевірив їх доказами, безпідставно не зазначив чому не враховані доводи і докази ОСОБА_7, не дав їм правової оцінки , не вказав з яких підстав стягнута сума за період навчання до підписання договору, не звернув уваги, що вона не проходила військової служби на посаді курсанта у вищих військових навчальних закладах, та розглянув справу в порядку цивільного судочинства, а не в порядку адміністративного.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 30.07.2003 року по 27.06.2008 року ОСОБА_7 знаходилась на навчанні у ХНУВС.

03.09.2007 року між ХНУВС і ОСОБА_7 був укладений договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, в якому був визначений порядок і підстави відшкодування фактичних витрат на підготовку.

У зв'язку з тим, що після закінчення навчання і направлення її до ГУМВС України в Чернігівській області для проходження служби, ОСОБА_7 була звільнена 30.12.2010 року з органів внутрішніх справ за п.64 „є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, то ХНУВС вважає, що ОСОБА_7 повинна повернути фактичні витрати, пов'язані з навчанням, у сумі 18945,09 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існували договірні відносини, що виникли на підставі Постанови КМУ № 992 від 22.08.1996 року „Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням", Постанови КМУ від 01.03.2007 року № 313 „Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ", наказу МВСУ від 14.05.2007 року № 150 „Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України", Законів України „Про освіту", „Про вищу освіту" і „Про міліцію", відповідно до яких ОСОБА_7 повинна повернути ХНУВС фактичні витрати, пов'язані з навчанням.

Апеляційний суд приходить до висновку, що такі висновки суду не відповідають наданим доказам і зроблені з порушенням норм матеріального права.

Зокрема, позивач у позовній заяві (а.с.2) посилається як на обґрунтування позову на п.2.3.6. договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 03.09.2007 року, згідно до якого відповідач зобов'язана відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням під час навчання в університеті, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі.

Проте, вказана у позовній заяві редакція п.2.3.6. договору не відповідає дійсності, оскільки цей пункт так визначає обов'язок ОСОБА_7: „У разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком" (а.с.3 звор.).

Пункт 3 цього договору містить дві підстави відшкодування фактичних витрат на підготовку, а саме: дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни, і відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом трьох років після закінчення навчання.

ОСОБА_7 ж була звільнена 30.12.2010 року з органів внутрішніх справ після закінчення навчання за п.64 „є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, тобто з такої підстави, яку не передбачає договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 03.09.2007 року.

Суд першої інстанції, дійшовши до висновку про існування між сторонами договірних відносин, не звернув уваги на обумовлені сторонами у договорі підстави відшкодування фактичних витрат на підготовку, які відповідають постанові КМУ від 01.03.2007 року № 313 „Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ" у редакції, що діяла на час укладення договору.

Таким чином, суд першої інстанції допустив стягнення з підстав, не передбачених договором, неправильно застосував норми матеріального права, не з'ясував чи мали місце обставини, на які посилається позивач, та не перевірив їх доказами, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.4, 314, 316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 січня 2013 року скасувати.

У задоволенні позову Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: