Постанова № 30095268, 05.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 березня 2013 року 11:02 № 2а-17641/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі Паньків В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожский коксохимремонт"до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення № 0003662260 від 18.09.2012р.за участю представників сторін:

від позивача: Ємельянов С.М.,

від відповідача: Павліченко К.В., Григор'єва Є.К., Перепелюк О.В.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05.03.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожский коксохимремонт", звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 18.09.2012 року № 0003662260.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки не надано підтверджуючих документів, а саме податкових накладних, а тому висновки викладені в акті перевірки правомірно та податкове повідомлення -рішення прийнято у відповідності до вимог законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС №910 від 04.09.2012 р. було призначено проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Запорожский коксохимремонт" з питань достовірності та повноти відображення даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних за червень 2012 року (надалі по тексту Наказ №910).

На підставі Наказу №910 було видано направлення на перевірку №1028 від 04.09.2012 р.

Співробітниками ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС 04.09.2012 р. було складено Акт №37/1 про неможливість вручення направлення на проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «ЗКХР» за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, кв.1.

Крім того, співробітниками податкового органу було складено Акт №37/1/22-604 від 04.09.2012 р., яким встановлено, що ТОВ «ЗКХР» за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, кв.1 - не знаходиться.

Також, Податковим органом було надіслано на адресу: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, кв.1 (Позивача) копію Наказу №910 та направлення на перевірку, проте надіслані конверти повернулися адресату з відміткою «за зазначеною адресою не знаходяться».

Співробітниками ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Запорожский коксохимремонт" з питань достовірності та повноти відображення даних податкової накладної в декларації з ПДВ за червень 2012 року. За результатами якої складено акт перевірки від 04.09.2012р. №357/22-604/34656607 (надалі по тексту Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України № 2755- VІ від 02.12.2010 р., в результаті чого було занижено податок на додану вартість на суму 723 165,00грн.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.09.2012 р. №0003662260, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 903 956,25 грн. (723 165,00 грн. - основний платіж, 180 791,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Позивачем було подано скаргу до ДПС у м. Києві, за результатом розгляду скарги ДПС у м. Києві було прийнято рішення від 23.11.12 №7827/10/12-144, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупцем), з одного боку, та Приватним підприємством «Стильтекс» (Орендар), з іншого боку, було укладено Договір поставки №55 від 01.07.2011 р. (надалі по тексту Договір №55).

У відповідності до п. 1.1 Договору №55, на умовах даного Договору та відповідно до чинного в Україні законодавства Продавець зобов'язується за усним замовленням Покупця, окремими визначеними Сторонами партіями, передати у власність Покупця Товар, що є об'єктом цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплати його вартість.

Згідно п. 2.1 та п. 2.2. вищезазначеного Договору, Асортимент, кількість, ціна товару визначається Сторонами в рахунках та накладних до даного договору. Оплата Покупцем Товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця згідно рахунку-фактури протягом 30 днів з дня отримання Товару Покупцем.

Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними (копії залучені до матеріалів справи).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки та відзиві на позов не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідач в запереченнях на позовну заяву та в акті перевірки зазначає наступне: «До управління податкового контролю юридичних осіб від управління оподаткування юридичних осіб надійшов висновок №301/15-214 від 10.08.2012р. до податкової декларації з ПДВ за червень 2012 року № 9042457818 від 21.07.2012р. та додатки (копія копія листа підприємству ТОВ «Запорожский коксохимремонт» та схему руху ПДВ за червень 2012 року).

Згідно даного висновку суб'єктом господарювання сформовано податковий кредит у червні 2012 року за рахунок податкової накладної, отриманої від постачальника ПП «Стильтекс» - №4484, дата виписки 30.06.2012р., Сума ПДВ - 45 387,11 грн. та № 4497. дата виписки 14.06.2012р., Сума ПДВ- 677 778,33 грн. В результаті співставлення з даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що постачальником ПП «Стильтекс» вищезазначена податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована.».

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України, передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Абзацами 1, 10, 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Судом встановлено та не спростовується Відповідачем, Позивачем було подано декларацію з ПДВ за червень поточного року та Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну, що в свою чергу передбачено вимогами п. 201.10 ст. 201 ПК України та з урахуванням положення Наказу Мінфіну «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 25.11.11 № 1492.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, звільняє позивача від відповідальності за порушення правил оподаткування його контрагентом, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Крім того, суд звертає увагу, що підчас розгляду справи було встановлено, що в порушення вимог законодавства Податковим органом було складено Акт №37/1 про неможливість вручення направлення на проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «ЗКХР» за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, кв.1 та Акт №37/1/22-604 від 04.09.2012 р., яким встановлено, що ТОВ «ЗКХР» за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, кв.1 - не знаходиться, оскільки в матеріалах справи містяться копія Податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 р. з адреса Позивача м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, оф. 1, також інформація про місцезнаходження юридичної особи (ТОВ «Запорожский коксохимремонт») міститься і в Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з зазначенням адреси: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, оф. 1.

Враховуючи той факт, що квартира та офіс є різними приміщеннями, то судом ставиться під сумнів висновки викладені в Акті №37/1 про неможливість вручення направлення на проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «ЗКХР» за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, кв.1 та Акті №37/1/22-604 від 04.09.2012 р., яким встановлено, що ТОВ «ЗКХР» за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, кв.1 щодо неможливості вручення направлення на перевірку та факту відсутності підприємства за юридичною адресою.

Також суд звертає увагу, що в Акті перевірки від 04.09.2012р. №357/22-604/34656607 зазначено, що проведено позапланову виїзну перевірку Позивача.

Проте, у відповідності до пп.75.1.1 п.75.1 ст. 75 ПК України, Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно ст.76 ПК України, Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

З урахуванням того, що Відповідачем було складено Акт №37/1 про неможливість вручення направлення на проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «ЗКХР» за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, кв.1 та Акт №37/1/22-604 від 04.09.2012 р., яким встановлено, що ТОВ «ЗКХР» за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, кв.1 - не знаходиться, то в даному випадку повинна була проводитися камеральна перевірка або невиїзна перевірка, оскільки перевірка проводилася у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, що в свою чергу є порушенням вимог Податкового Законодавства.

Крім того, Суд звертає увагу, що в податковому повідомленні-рішенні, яке міститься в матеріалах справи, Податковим органом не було зазначено числа винесення, що в свою чергу є порушенням порядку оформлення податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання про безпідставність висновків податкового органу, що викладені в акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2012 року № 0003662260 підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 18.09.2012 року № 0003662260.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук