Рішення № 30094096, 05.03.2013, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/1551/13-ц

Провадження № 2/361/984/13

05.03.2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Маценко Н.П.

при секретарі Телепі Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними

в с т а н о в и в:

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу 3819 штук простих іменних акцій ВАТ «Броварський побуткомбінат» від 25.11.2010 р. № Б 135/В укладений між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3; визнати недійсним договір купівлі-продажу 3819 штук простих іменних акцій ВАТ «Броварський побуткомбінат» від 25.11.2010 р. № Б 138/В укладений між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_4; визнати недійсним договір купівлі-продажу 3819 штук простих іменних акцій ВАТ «Броварський побуткомбінат» від 25.11.2010 р. № Б 136/В укладений між продавцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та покупцем ОСОБА_5

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 3819 штук простих іменних акцій від 25.11.2010 року залишено без розгляду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з 1978 року і по теперішній час вона перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 За період перебування в шлюбі ОСОБА_2 за спільні кошти придбав прості іменні акції ВАТ «Броварський побут комбінат», які згідно із сімейний законодавством України є об»єктом спільної сумісної власності подружжя.

Далі зазначає, що 25.11.2010 року ОСОБА_2 без її згоди, самостійно на свій розсуд розпорядився спільними акціями подружжя на підставі договорів купівлі-продажу відчужив їх ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 Враховуючи ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 здійснив відчуження простих іменних акцій без її згоди просить суд визнати недійсними спірні договори купівлі-продажу.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 позовні вимоги підтримав, пояснив, що спірні договори є недійсними, так як укладення договору щодо відчуження пакету простих іменних акцій, що є спільною сумісною власністю подружжя, потребує згоди обох власників, а згоди на укладення спірного договору ОСОБА_1 не надавала чоловіку, отже відповідач ОСОБА_2, укладаючи спірний договір купівлі-продажу акцій з відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 порушив право власності позивача. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_10 проти позову заперечував, пояснив, що предметом спірного договору дійсно є пакет простих іменних акцій, що були набуті ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з позивачем та перебували у спільній сумісній власності подружжя. Відчуження акцій не потребувало згоди дружини, оскільки даний договір не потребує нотаріального посвідчення і позивач мав право продати спільне майно самостійно без будь-якої згоди. Просить в позові відмовити.

Представник відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, пояснила, що відповідачі фактично діяли за проханням та в інтересах відповідача ОСОБА_2, який попросив їх прийняти участь в укладанні спірних договорів про придбання акцій від нього (ОСОБА_2) і наступного продажу цих же акцій ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 проміж короткого часу цього ж дня іншим покупцям. ОСОБА_2 пояснив необхідність такого продажу через них для запобігання формальностей, пов'язаних з відчуженням акцій.

Під час укладання спірних договорів вони гроші ОСОБА_2 не сплачували та не отримували також гроші при продажу цих акцій в цей ж день від наступних покупців, з якими спілкувався сам ОСОБА_2 Під час укладання договорів вони не бачили позивачку та будь-якого документа про згоду останньої на продаж іі чоловіком ОСОБА_2 акцій. Не заперечує проти задоволення позовних вимог, так як будь-яких претензій до позивачки не має.

Вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, до гляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Правилами ст. 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребу ють нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Судом встановлено, що 25.02.1978 року Броварським міським відділом ЗАГС Київської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 На час розгляду даної справи по суті шлюб між сторонами не розірваний.

На підставі договору купівлі продажу від 25.11.2010 р. № Б 135/В ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купила 3819 штук простих іменних акцій ВАТ «Броварський побуткомбінат».

Згідно з договором купівлі продажу від 25.11.2010 р. № Б 138/В ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_4 купила 3819 штук простих іменних акцій ВАТ «Броварський побуткомбінат».

За договором купівлі продажу від 25.11.2010 р. № Б 136/В ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_5 купив 1640 штук простих іменних акцій ВАТ «Броварський побуткомбінат».

У зв»язку із змінами у законодавстві України, відкриті акціонерні товариства (скорочене ВАТ) перейменовані у публічні акціонерні товариства (скорочене ПАТ).

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦК України правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Суд приймає до уваги, що законом (останній абзац ст.5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні») не передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу акцій, тому надання нотаріально посвідченої згоди іншого з подружжя на укладення зазначених договорів не вимагається.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що спірні договори, укладені між відповідачами, виходять за межі дрібного побутового, оскільки предметом спірних договорів є прості іменні акції, вартість яких складає 110920,0 грн.. за кожний із 2-х пакетів акцій - 3819 шт. і 47633,0 грн. за 1 пакет акцій - 1640 шт., тобто відчужені відповідачем ОСОБА_2 без згоди дружини - позивача майно - кожний пакет акцій окремо є цінним, а тому згода другого з подружжя (позивача) має бути подана письмово.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинен ня правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - тре тьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом не дійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній суміс ній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Аналогічні положення містить Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в абз. 4 ч. 26 якої вказано, якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, інші співвласни ки відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України до участі у справі не залучаються, оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх спів власників. За відсутності такої згоди інші співвласники відповідно до ч. 4 ст. 369 ЦК України можуть пред'явити позов про визнання такого правочину недійсним.

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, і крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Так як, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відчужили куплені за спірними договорами у відповідача ОСОБА_2 пакети простих іменних акцій ВАТ «Броварський побуткомбінат» іншим особам є неможливим застосування реституції, як наслідок недійсності правочинів, а можливе захист прав власника в порядку віндікаційного позову через витребування неправомірно проданих акцій від незаконного володіння, але такі позовні вимоги про витребування неправомірно проданих акцій від останніх набувачів згідно ст. ст. 387, 388 ЦК України позивачем у даному провадженні не пред'явлений.

Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. Даний позов є немайновим у зв'язку з тим, що у цьому позові розглядається тільки вимога про визнання недійсним договорів купівлі-продажу без застосування наслідків недійсності.

Оцінюючи в сукупності всі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Так при розгляді даної справи по суті встановлено обставини недійсності правочинів з підстав заявлених позивачем. У судовому засіданні при розгляді даної справи по суті представник відповідача визнав факт відсутності згоди позивачки на укладення спірних договорів щодо відчуження майна, яке перебувало у спільній сумісній власності подружжя, а отже у порядку ч. 1 ст. 61 ЦПК України, даний факт не потребує доказування.

З огляду на викладені обставини, суд вважає доведеним факт набуття простих іменних акцій спільно з позивачем та відповідачем ОСОБА_2 під час перебування ними у шлюбі та відповідно їх належності до об»єктів права спільної сумісної власності. На думку суду, відповідач ОСОБА_2 мав отримати згоду позивачки на відчуження спільного сумісного майна - простих іменних акцій. Вважати спірні правочини дрібними побутовими, суд не може з огляду також на їх значну вартість.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З цих підстав вимоги позивача про стягнення із відповідачів судового збору також підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 60, 63, 65 СК України, ст. ст. 203, 215, 216, 368, 369, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 3819 штук простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Броварський побуткомбінат" (код ЄДРПОУ 03054752) від 25.11.2010 р. № Б 135/В укладений між продавцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та покупцем ОСОБА_3 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 3819 штук простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Броварський побуткомбінат" (код ЄДРПОУ 03054752) від 25.11.2010 р. № Б 138/В укладений між продавцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та покупцем ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 3819 штук простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Броварський побуткомбінат" (код ЄДРПОУ 03054752) від 25.11.2010 р. № Б 136/В укладений між продавцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та покупцем ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4).

Стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі по 114 грн. 70 коп. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Суддя Н. П. Маценко