Рішення № 30092883, 21.03.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі

суддів: Хилевича С.В., Оніпко О.В., Рожина Ю.М.

секретар судового засідання Панас Б.В.

за участю відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дубровицького районного суду від 15 січня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дубровицького районного суду від 15 січня 2013 року зазначений позов Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" (далі - ПАТ„Дельта Банк" або Банк) задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ „Дельта Банк" 5 797, 11 гривень заборгованості за кредитом та 214,60 гривень судового збору.

У поданій апеляційній скарзі відповідач покликалась на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

На її обґрунтування зазначала про відсутність належної оцінки наданого позивачем розрахунку ціни позову, з якого вбачається систематичність платежів за період з 11.02.2008 року по 04.08.2009 року на загальну суму 4 340 гривень. Ця обставина підтверджувалася самим Банком. Тому відсутність у неї квитанцій про сплату коштів не могло бути підставою для задоволення позову. Вважала, що сплачувала кредит у значно більшій сумі від частки обов'язкового погашення тіла кредиту, який відповідно до Умов надання кредитної картки повинен був становити 7% використаних коштів на день розрахунку. Стверджувала про незастосування місцевим судом вимог ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України щодо пропуску позивачем позовної давності та ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів". Натомість ці норми закону підлягали обов'язковому застосуванню.

Крім того, договір на відкриття карткового рахунку укладала з ТОВ „Комерційний Банк „Дельта" , а позов пред'явлено ПАТ „Дельта Банк", хоча позивач і не надав доказів про зміну організаційно-правової форми Банку. Вважала, що позивач не вправі вимагати від неї виконання договірних зобов'язань та несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, пов'язаних з невиконанням чи неналежним виконанням договору (ч.2 ст.516 та ч.2 ст. 517 ЦК України).

З цих міркувань просила скасувати рішення Дубровицького районного суду від 15 січня 2013 року, ухваливши новее, яким відмовити ПАТ „Дельта Банк" у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ОСОБА_1 колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з їх доведеності і обґрунтованості, оскільки встановленим фактом є порушення відповідачем умов кредитного договору і виникнення в зв'язку з цим спірної суми заборгованості перед кредитором.

Проте з такими висновками не можна погодитися.

Матеріалами справи встановлено, що 17 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційний Банк „Дельта" (після зміни назви - ПАТ „Дельта Банк") та ОСОБА_1 укладено договір № 003-17037-170108 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки. За умовами угоди, Банк надав відповідачу кредит через відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії у розмірі 30 000 гривень, на день укладення договору встановив ліміт кредитної лінії на рахунок в сумі 3 000 гривень. Контрагентами обумовлено, що кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 днів.

Відповідно до п.3.6 зазначеного договору позичальник зобов'язаний щомісяця в строки, визначені Правилами здійснення операцій за картковими рахунками, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу, складові якого зазначаються в тарифах. Обов'язковими складовими є частка погашення заборгованості, овердрафт та прострочена заборгованість попередніх періодів (а.с. 6).

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу невиконання відповідачем умов кредитного договору і, як наслідок, утворення 5 797, 11 гривень заборгованості, куди включено 2 454, 37 гривень боргу за тілом кредиту, 1 535, 66 гривень боргу за відсотками, 1 807,08 гривень боргу за комісіями.

За змістом ст.ст. 1054 і 526 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин вимоги ПАТ „Дельта Банк" є обґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів ураховує, що в ході судового розгляду справи відповідачем заявлялося клопотання про застосування позовної давності і відмову з цих підстав у задоволенні позову, яке судом залишене без вирішення.

Так, правила про позовну давність повинні застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. Тому в разі відсутності такого права або коли воно ніким не порушене, позов не підлягає задоволенню не з причин пропуску позовної давності, а по суті заявленої вимоги.

Статтями 257, 261 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

На а.с. 12 міститься розрахунок ціни позову, звідки вбачається, що останній платіж ОСОБА_1 зроблено 4 серпня 2009 року. Наступний платіж повинен бути вчинений не пізніше 15 вересня 2009 року, більше платежів не було, а тому перебіг позовної давності розпочався з 16 вересня 2009 року і закінчився 15 вересня 2012 року.

Штемпелем на конверті (а.с. 17) стверджено дату подання позовної заяви до суду першої інстанції - 20 грудня 2012 року, що свідчить про пропуск позивачем позовної давності тривалістю у три місяці 5 днів.

Про те, що позовна давність пропущена з поважних причин, Банк перед судом не клопотав.

Частина 4 ст. 267 ЦК України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тому з цієї підстави позов підлягає залишенню без задоволення.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні справи уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним і його відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 309 ЦПК України слід скасувати.

На підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дубровицького районного суду від 15 січня 2013 року скасувати.

Публічному акціонерному товариству „Дельта Банк" відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: