Постанова № 30091712, 18.03.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2013 р. Справа № 5010/1235/2012-27/62

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого -судді Зварич О.В.

суддів Гриців В.М.

Якімець Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Копко Україна» (надалі ТзОВ «Атлас Копко Україна») б/н від 30.11.2012р. (вх. № 19 від 02.01.2013р.), Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (надалі ТзОВ «Карпатнафтохім») за № 92/0-255 від 29.11.2012р. (вх. № 20 від 02.01.2013р.)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.11.2012р.

у справі № 5010/1235/2012-27/62

за позовом: ТзОВ «Атлас Копко Україна»

до відповідача: ТзОВ «Карпатнафтохім»

про стягнення заборгованості в сумі 526 113,77 грн. за договором про продаж №005/2010/А201001759 від 11.05.2010р.,

за участю:

від позивача: Яшенкова Ю.В. - представник (довіреність б/н від 03.09.2012р.);

від відповідача: Марчак М.П. - представник (довіреність № 53-ЮР-278 від 29.12.2007р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.11.2012р. у справі № 5010/1235/2012-27/62 (суддя Михайлишин В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «Карпатнафтохім» на користь ТзОВ «Атлас Копко Україна» заборгованість в розмірі 475 891,64 грн. за договором про продаж №005/2010/А201001759 від 11.05.2010р., з яких 381 549,75 грн. - основний борг та 94 341,89 грн. - штрафні санкції, а також 9 517,83 грн. сплаченого судового збору. Відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 50 222,13 грн. збитків.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам п. 4.3 договору відповідач не виконав зобов'язання щодо зміни суми акредитиву, у зв'язку з чим виникла заборгованість з оплати товару в розмірі 381 549,75 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання, у відповідності до п. 9.5 договору, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції в розмірі 94 341,89 грн. Вимога позивача про стягнення 50 222,13 грн. завданих збитків є необґрунтованою, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів про те, що збитки завдано саме в заявленій сумі, крім того, не підтверджено наявності вини відповідача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, сторони подали апеляційні скарги.

Позивач в апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення з відповідача суми збитків. Вважає, що судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, як наслідок, винесено частково неправосудне рішення. Звертає увагу на те, що 31.10.2012р. ТзОВ «Атлас Копко Україна» подало в місцевий господарський суд заяву про зменшення розміру позовних вимог. Однак, ухвалою від 08.11.2012р. господарський суд Івано-Франківської області відмовив в прийнятті даної заяви, з посиланням на ч. 4 ст. 22 ГПК України. Апелянт вважає, що місцевий господарський суд помилково та безпідставно ототожнив зменшення розміру позовних вимог із зміною підстав позову, та зазначає, що суд першої інстанції повинен був застосувати ст. 625 ЦК України замість ст. 1048 ЦК України та стягнути з відповідача заявлені позивачем збитки. Просить скасувати частково рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.11.2012р. у справі № 5010/1235/2012-27/62, прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Відповідач в апеляційні скарзі вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.11.2012р. у справі № 5010/1235/2012-27/62 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Звертає увагу апеляційного суду на те, що позивач поставив товар з порушенням строків, встановлених договором, що підтверджується рішенням господарського суду м.Києва від 23.02.2012р. у справі № 5011-9/214-2012, яким задоволено вимоги ТзОВ «Карпатнафтохім» про стягнення з ТзОВ «Атлас Копко Україна» штрафу за порушення строків поставки товару. Вказує, що сума основного боргу, яка є предметом даного позову, виникла з вини позивача, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по договору саме ТзОВ «Атлас Копко Україна». Зазначає, що за відсутності належного виконання умов договору зі сторони позивача, відповідач був позбавлений можливості належного виконання взятих на себе зобов'язань, передбачених п. 2.4 договору, що свідчить про відсутність вини ТзОВ «Карпатнафтохім», встановленої ст. 614 ЦК України, як однієї з підстав відповідальності за порушення зобов'язань. Вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій. Зазначає, що тричі просив суд першої інстанції застосувати строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення 94 341,89 грн. штрафних санкцій за затримку зміни вартості акредитиву. Однак, господарський суд Івано-Франківської області не взяв до уваги доводи ТзОВ «Карпатнафтохім» та неправомірно стягнув з відповідача суму штрафних санкцій, заявлену позивачем. Просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Атлас Копко Україна».

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «Карпатнафтохім» вважає, що подана відповідачем апеляційна скарга є безпідставною, а рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог - законним, обґрунтованим та таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального права. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ТзОВ «Карпатнафтохім».

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «Атлас Копко Україна» вважає, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, апеляційні скарги, відзиви на них та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.11.2012р. у справі № 5010/1235/2012-27/62, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2010 року між ТзОВ «Атлас Копко Україна» (продавець) та ТзОВ «Карпатнафтохім» (покупець) укладено договір про продаж №005/2010/А201001759, за умовами якого покупець купляє, а продавець продає повітряні гвинтові дожимаючі компресори ZT110 модифікації ZG1S-98/E EL - 2 шт., а також компресор LT20-30 з охолоджувачем Т2 і осушувачем HDK 80-25 (надалі товар), який включає в себе обладнання, вказане в додатку № 1 до даного договору, у відповідності з умовами встановленими даним договором. Всі додатки до договору є його невід'ємною частиною (а.с.11-16, т.1).

У відповідності до п. 2.2. договору у зв'язку із тим, що виробником товару являється іноземна компанія, ціна на товар та загальна вартість товару, який поставляється по даному договору, встановлюється у національній валюті України - гривні по курсу гривні до Євро, який встановлений Національним банком України на дату підписання даного договору (курс на 11.05.2010 року становить 10,1024 гривень за 1 Євро).

Згідно п. 2.3. договору загальна вартість товару, що поставляється, становить 4 859 666,40 грн., включаючи ПДВ 20% - 809 944,40 грн., що по курсу НБУ на день підписання даного договору становить 481 040,78 Євро.

У пункті 2.4. вказано, що, якщо з дати підписання даного договору і до моменту письмового повідомлення (по факсу, електронній пошті) про готовність товару до відвантаження, офіційний курс Євро до гривні, встановлений НБУ зміниться по відношенню до гривні більше, ніж на 0,5%, сторони дійшли згоди змінити вартість товару, передбачену в п.2.3., шляхом множення на коефіцієнт, який дорівнює офіційному курсу гривні до євро, встановленому НБУ на день готовності товару до відвантаження покупцю, і поділеному на 10,1024.

Відповідно до п. 3.1. договору продавець повинен поставити товар на протязі 24 тижнів, при своєчасному виконанні умов здійснення оплати, у відповідності до п.п. 4.2, 4.3 договору.

Датою поставки вважається дата прибуття товару у місто Калуш, Україна, яка підтверджується довіреністю і відміткою про прийняття в транспортній накладній (п. 3.2 договору).

В пунктах 4.1, 4.2. договору вказано, що покупець зобов'язується оплатити товар, зазначений в додатку № 1, наступним чином: 100 % загальної вартості оплачується покупцем шляхом виставляння безвідкличного, документарного акредитива в користь продавця. Текст акредитиву попередньо узгоджується сторонами.

У відповідності до п. 4.2.4 договору покупець зобовязаний невідкладно повідомити продавцю дату відкриття акредитиву.

У випадку зміни вартості товару, згідно до п. 2.4., покупець зобов'язується змінити суму акредитиву, у відповідності до нової ціни, в строк не більше 7 днів з моменту повідомлення про готовність товару до відвантаження (п. 4.3. договору).

У розділі 9 договору сторони погодили відповідальність за неналежне виконання умов договору.

Згідно п. 9.5 договору за затримку зміни вартості акредитиву, у відповідності до п. 4.3, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 0,2% від вартості товару за кожний тиждень затримки, починаючи відлік після першого тижня після закінчення строків зміни акредитиву.

Даний договір вступає в силу після його підписання сторонами і діє до 31.03.2011р., а в частині взаєморозрахунків і гарантій - до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Договір про продаж № 005/2010/А201001759 від 11.05.2010р. підписаний та скріплений печатками обох сторін, що свідчить про погодження ними всіх істотних умов даного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 09 липня 2010 року відповідач виставив у ПАТ «СітіБанк» безвідкличний непокритий документарний акредитив №UA1UKIM101900002 в сумі 4 859 666,40 грн. та 12 липня 2010 року повідомив про це позивача (а.с.81-82, 118 т.1).

20 серпня 2010 року за заявою відповідача внесено зміни до документарного акредитиву №UA1UKIM101900002, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про внесення змін до документарного акредитиву (а.с.83-84, т.1).

На підставі видаткових накладних № 0000374172 від 31.01.2011р., № 0000211387 від 21.02.2011р. та № 0000211446 від 11.05.2011р. позивач передав, а відповідач прийняв товари, обумовлені договором №005/2010/А201001759 від 11.05.2010р., загальною вартістю 5 241 216,05 грн. (а.с. 17-19, т.1).

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.02.2012р. у справі № 5011-9/214-2012, яке набрало законної сили, встановлено, що з урахуванням умов п.п. 3.1, 4.2 договору ТзОВ «Атлас Копко Україна» зобов'язане було поставити ТзОВ «Карпатнафтохім» товар до 27.12.2010р. Поставлення товару відбулося з порушенням строків поставки, передбачених п.3.1 договору, тобто більше, ніж 24 тижні з дати відкриття акредитиву та повідомлення про це відповідача. ТзОВ «Карпатнафтохім», незважаючи на те, що позивач поставив товар з порушення строків встановлених договором, не скористався правом на відмову від поставки товару чи повернення коштів (а.с.20-25, т.1).

Таким чином, 31.01.2011р., 21.02.2011р. та 11.05.2011р. відповідач прийняв товари по ціні, зазначеній у видаткових накладних, загальна вартість яких становить 5 241 216,05 грн.

В матеріалах справи відсутні і суду не надані докази виконання відповідачем свого обов'язку, встановленого п. 4.3. договору щодо зміни суми акредитиву, як наслідок у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з оплати товару в розмірі 381 549,75 грн., що і слугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

25 жовтня 2012 року позивач подав в суд першої інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень щодо розрахунку суми основного боргу, завданих збитків та штрафних санкцій, в яких вказав, що станом на 15.10.2012р. заборгованість відповідача становить 526 113,77 грн., з яких: 381 549,75 грн. - сума основного боргу, 50 222,13 грн. - збитки, 94 341,89 грн. - штрафні санкції (133-137, т.1).

06 листопада 2012 року позивач звернувся в місцевий господарський суд з заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій вказав, що станом на 08.11.2012р. заборгованість відповідача становить 507 914,27 грн., з яких: 381 549,75 грн. - сума основного боргу, 32 022,63 грн. - збитки, 94 341,89 грн. - штрафні санкції. Просив суд задоволити позов ТзОВ «Атлас Копко Україна» та стягнути з ТзОВ «Карпатнафтохім» заборгованість у розмірі 507 914,27 грн. (1-5, т.2).

Ухвалою від 08.11.2012р. господарський суд Івано-Франківської області відмовив в задоволенні заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача 32 022,63 грн. - 3% річних і інфляційних втрат, з тих підстав, що дана заява за своєю суттю є заявою про зміну предмета та підстав позову (а.с.23-24, т.2).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р.).

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару, тощо).

Колегія суддів вважає, що позивач, дотримуючись вимог ст. 22 ГПК України, до прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, звернувся з заявою про зменшення розміру позовних вимог від 30.10.2012р., в якій вимоги про стягнення суми основного боргу і штрафних санкцій залишив незміненими, а лише змінив посилання на норму матеріального права: замість ч.1 ст.1048 ЦК України вказав ст.625 ЦК України, і зменшив розмір збитків, а саме: замість 50 222,13 грн. просив суд стягнути з відповідача 32 022,63 грн. збитків, нарахованих відповідно до ст..625 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні заяви ТзОВ «Атлас Копко Україна» про зменшення розміру позовних вимог, ототожнивши зменшення розміру позовних вимог із зміною предмета та підстав позову.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 11 травня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір про продаж №005/2010/А201001759, на виконання умов якого відповідач 09.07.2010р. відкрив безвідкличний документарний акредитив №UA1UKIM101900002 на суму 4 859 666,40 грн., про що 12.07.2010р. повідомив позивачу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.02.2012р. у справі № 5011-9/214-2012, яке набрало законної сили, встановлено, що позивач поставив відповідачу товари з порушенням строків, передбачених п.3.1 договору, тобто більше ніж 24 тижні з дати відкриття акредитиву та повідомлення про це ТзОВ «Атлас Копко Україна». Незважаючи на те, що позивач поставив товар з порушенням строків встановлених договором, відповідач не скористався правом на відмову від поставки товару чи повернення коштів

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судом встановлено, що 31.01.2011р., 21.02.2011р. та 11.05.2011р. позивач передав відповідачу товар за вищевказаним договором, вартість якого становить 5 241 216,05 грн. Відповідач прийняв даний товар без жодних застережень, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач не надав доказів виконання своїх зобов'язань, передбачених п. 4.3. договору, щодо зміни суми акредитиву відповідно до нової ціни, внаслідок зміни вартості отриманого ним товару.

Відтак, сума боргу відповідача перед позивачем по договору про продаж №005/2010/А201001759 від 11.05.2010р. становить 381 549,75 грн. та підтверджується матеріалами справи.

Проаналізувавши вищенаведені приписи ЦК України та матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано і правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 381 549,75 грн. заборгованості за отриманий ним товар.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача завданих збитків, то місцевий господарський суд відмовив в задоволенні даної вимоги, прийшовши до висновку про її необґрунтованість, однак суд апеляційної інстанції вважає його помилковим, враховуючи наступне:

В заяві про зменшення розміру позовних вимог від 30.10.2012р., яку безпідставно не прийняв до розгляду суд першої інстанції, позивач обґрунтовує вимогу про стягнення збитків ст.ст. 536, 625 ЦК України та вказує, що завдані йому відповідачем збитки полягають в неодержаних доходах та складаються з відсотків за користування чужими коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання (Постанова Верховного суду України від 12.12.2011р. в справі №07/238-10).

З наведеного, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 32 022,63 грн. збитків, які складаються з 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 20 193,47 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 11 829,16 грн., позов заявлено правомірно та підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду в цій частині- скасуванню.

Крім того, висновок господарського суду Івано-Франківської області про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 94 341,89 грн. заявлена в межах строку позовної давності, не відповідає дійсним обставинам у справі.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Як видно зі змісту п. 9.5. договору, за затримку зміни вартості акредитиву, у відповідності до п. 4.3., покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 0,2 % від вартості товару за кожний тиждень затримки, починаючи відлік після першого тижня, після закінчення строків зміни акредитиву.

Тобто, відлік тижнів прострочення починається на наступний день після спливу двох тижнів з дати останнього відвантаження товарів по видатковій накладній № 0000211446 від 11.05.2011р., а саме, з 26.05.2011 року.

З аналізу вищевказаних приписів чинного законодавства України, колегія суддів констатує, що позивач повинен був звернутись до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій з відповідача протягом одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, тобто до 26.05.2012р. (включно).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, дану позовну заяву надіслано до місцевого господарського суду 20.09.2012р. (а.с.41, т.1).

Таким чином, позивач пропустив річний строк позовної давності, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріалами справи підтверджується факт звернення відповідача в суд першої інстанції із заявою про застосування позовної давності щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій за затримку зміни вартості акредитиву (а.с. 138-141, т.1).

Аналогічну вимогу ТзОВ «Карпатнафтохім» висловив у відзиві №92/0-237 від 07.11.2012р. (а.с.12-17 т.2).

Отже, висновок місцевого господарського суду про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 94 341,89 грн. заявлена в межах строку позовної давності, не відповідає дійсним обставинам у справі. Тому оскаржуване рішення в цій частині підлягає до скасування.

В задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій в розмірі 94 341,89 грн. необхідно відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій та в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення завданих збитків, в рештій - залишити без змін.

У відповідності із п.10 ст.105 ГПК України апеляційний господарський суд здійснює новий розподіл судових витрат у справі та відносить їх на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» задоволити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.11.2012р. у справі № 5010/1235/2012-27/62 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306, ідентифікаційний код: 33129683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Копко Україна» (просп. Московський, буд. № 9 корпус № 3, Оболонський район, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код: 34818882) 94 341,89 грн. штрафних санкцій. Прийняти в цій частині нове рішення. В позові відмовити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Копко Україна» задоволити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.11.2012р. у справі № 5010/1235/2012-27/62 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 32 022,63 грн. завданих збитків. Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (вул.Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306, ідентифікаційний код: 33129683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Копко Україна» (просп. Московський, буд. № 9 корпус № 3, Оболонський район, м.Київ, 04073, ідентифікаційний код: 34818882) 32 022,63 грн. завданих збитків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (вул.Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306, ідентифікаційний код: 33129683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Копко Україна» (просп. Московський, буд. № 9 корпус № 3, Оболонський район, м.Київ, 04073, ідентифікаційний код: 34818882) 8271,44 грн. сплаченого судового збору за розгляд позовної заяви та 700,24 грн. за судового збору за розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Копко Україна».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Копко Україна» (просп. Московський, буд. № 9 корпус № 3, Оболонський район, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код: 34818882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (вул.Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306, ідентифікаційний код 33129683) 885,16 грн. за судового збору за розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім».

В рештій частині рішення суду залишити без змін.

Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Якімець Г.Г.