Ухвала суду № 30090726, 28.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Стріжакова Т.В.

Доповідач Гусєв В.В.

Категорія 57

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Постолової В.Г.

суддів Гусєва В.В., Резникової Л.В.

при секретарі Щербюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Торезького міського суду Донецької області від 18 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торезатрацит», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Торезі Донецької області, треті особи: Державне підприємство «Розсипнянська № 2», Державне підприємство «Донвуглереструктуризація», Територіальне управління Держгірпромнагляду у Донецькій області про забов*язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся з зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що 02 жовтня 1989 року під час виконання трудових обов*язків на ВП «Шахтоуправління Волинське» ДП «Торезантрацит» з ним стався нещасний випадок, який підтверджено складеним підприємством актом формою Н-1 за № 97.В 2001 році шахтою передано до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Торезі Донецької області його документи для здійснення страхових виплат. У теперішній час він мешкає у місті Дніпрепотровську, тому звернувся до Відділення дирекції Фонду у місті Торезі для передачі документів до відділення дирекції Фонду у місті Дніпропетровську. Проте на підставі невідповідності акту про нещасний випадок діючому законодавству, а саме відсутності розшифровки підпису посадової особи та зазначення дати складання акту, в передачі страхової справи до належного Відділення Фонду йому було відмовлено. На звернення до ДП «Торезантрацит» про приведення акту у відповідність з діючим законодавством, йому було відмовлено з причини відсутності працівників, які складали акт. Просив забов*язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Торезі передати акт за формою Н-1 № 97 до ДП «Торезантрацит» та забов*язати зазначене підприємство здійснити дії щодо приведення акту у відповідність з вимогами чинного законодавства з подальшою передачею акту до Фонду.

Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 18 грудня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що саме ДВАТ ш/у Волинське ДП «Торезантрацит» передавало особову справу до Фонду. До того ж, суд не прийняв до уваги, що помилки Фонду при прийнятті документів призвели до порушення його прав.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Всі інші сторони по справі в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать своєчасно отримані ними телефонограми, поштові повідомлення та заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до положень статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом і це вбачається з матеріалів справи, що позивач працював старшим гірничим майстром на дільниці ШТ-2 шахти «Розсипнянська-2», яка як технічна одиниця входила до складу «Шахти «Волинська» виробничого об*єднання по видобутку антрациту «Торезатрацит», де з ним 02 жовтня 1989 року стався нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, про що було складено акт за формою Н-1 № 97 (а.с.5-6). Висновком МСЕК від 24 квітня 1990 року позивачу уперше встановлено 90% втрати працездатності та 2 групу інвалідності.

Рішенням народного суду міста Тореза Донецької області від 05 травня 1994 року з ВО «Торезантрацит» шахтоуправління «Волинське» на користь ОСОБА_1 стягнуто одноразову допомогу та щомісячно по 25% заробітної плати за професією гірничого майстра (а.с.7-10).

ДВАТ «Шахтоуправління «Волинське» передало до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Торезі Донецької області особову справу позивача, яка була прийнята згідно акту прийому передачі особових справ № 492 від 22 жовтня 2001 року.

19 квітня 2012 року позивач звернувся з заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Торезі Донецької області про передачу його особової справи за місцем його проживання в місто Дніпропетровськ.

Відповіддю Фонду позивачу було відмовлено у передані особової справи за місцем проживання з тих підстав, що акт про нещасний випадок Н-1 № 97 не відповідає вимогам діючого на той час законодавства: відсутня розшифровка посадової особи, що завірила акт, дата затвердження акту, дата складання акту про нещасний випадок (а.с.130).

З відповіді Фонду також вбачається, що у зв'язку із ненаданням позивачем необхідної довідки з січня 2012 року по квітень 2012 року страхові виплати нараховувались, але не сплачувались. 24 квітня 2012 року у відділення Фонду надійшла довідка з місця проживання позивача, після чого платіжним доручення № 552 від 18 травня 2012 року на розрахунковий рахунок позивача були переведені страхові виплати з січня по квітень 2012 року (а.с.33).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що способи захисту, про які просить позивач, не передбачені ні ст.16 ЦК України, ні договором та не входять до компетенції суду.

Такий висновок суду є законним та відповідає встановленим обставинам по справі.

Як вбачається з акту про нещасний випадок Н-1 № 97, в ньому дійсно відсутня розшифровка посадової особи, що завірила акт, дата затвердження акту, дата складання акту про нещасний випадок, що було передбачено Положенням «Про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві», затвердженого постановою Президіума ВЦСПС Держпроматомнаглу СРСР від 07 серпня 1989 року № 8-12.

Проте, рішенням народного суду міста Тореза Донецької області від 05 травня 1994 року було встановлено, що з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, був досліджений акт Н-1, складений комісією на шахті.

Відповідно до вимог ст.ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобо*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не допускається при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, обставини нещасного випадку, який стався з позивачем та сам акт Н-1 № 97 вже були предметом судового дослідження.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтвердив той факт, що дії Фонду в частині відмови передати його особову справу до Фонду за його місцем проживання в місто Дніпропетровськ він не оскаржував.

Згідно з «Порядком проведення розслідувань та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, контроль за своєчасністю і об'єктивністю проведення розслідування нещасних випадків, введенням обліку нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції.

Дані органи та особи мають право вимагати відповідно до компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, складання акта за формою Н-1 у разі, коли виявлено порушення вимог цього Порядку.

Згідно п.34 зазначеного Порядку посадова особа органу Держгірпромнагляду в разі незгоди потерпілого із змістом акта, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку має право видати обов*язкові для виконання роботодавцем приписів за формою Н-9 згідно з додатком 10 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1. Рішення посадової особи органу Держгірпромнагляду може бути оскаржено в судовому порядку.

Проте, як у суді першої інстанції так і у судовому засіданні апеляційного суду позивачем не було надано будь-яких доказів його звернення до ДП «Торезантрацит», Державного підприємства «Розсипнянська № 2», Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області про забов*язання вчинити дії з усунення порушень при складанні акту.

З відповіді Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області вбачається, що звернень ОСОБА_1 щодо незгоди зі змістом актів або щодо відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок до територіального управління не надходило.

Як було встановлено судом першої інстанції і про це не заперечував позивач в судовому засіданні апеляційного суду, він категорично не згоден замінювати позивача та змінювати позовні вимоги.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом першої інстанції також враховано, що протягом часу шахта «Розсипнянська-2», шахта «Волинська» та шахтоуправління «Волинське» були неодноразово реорганізовані згідно наказів Мінпалива та енергетики України. Останній раз наказом Мінпалива та енергетики України від 24 грудня 2001 року № 683 ДВАТ Шахтоуправління «Волинське» ДП ДХК «Торезантрацит» реорганізовано шляхом виділення з його складу «Шахта «Розсипнянська № 2» та на її базі утворено ДП «Шахта «Розсипнянська № 2», яка стала правоприємником прав та обов*язків ДВАТ «Шахтоуправління «Волинське» в частині майна «Шахти «Розсипнянська № 2», переданого до статутного фонду державного підприємства згідно з розподільчим майном, є юридичною особою, до теперішнього часу включена до ЕДРПОУ, запис про її ліквідацію відсутній (а.с.2, 53).

Згідно відповіді директора ОП «Ш/у «Волинське» від 23 серпня 2012 року 02 жовтня 1989 року з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, про що був складений акт форми Н-1 № 97, який відповідно до «Порядку проведення розслідувань та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» був направлений потерпілому, а інший знаходиться у архіві ОП «Ш/у «Волинське» ДП «Торезантрацит» (а.с.50).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи, наданих сторонами доказах, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не спростовують висновків суду.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, яким дав належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Торезького міського суду Донецької області від 18 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: