Постанова № 30088947, 04.03.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р. Справа №5004/1694/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Грязнов В.В. ,

судді Бригинець Л.М.

при секретарі Головченко Д.М.

Учасники провадження по справі в судове засідання не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Бриської Людмили Василівни на ухвалу господарського суду Волинської області від 30.01.2013 року у справі №5004/1694/11

Боржник: Відкрите акціонерне товариство "Володимир-Волинський цукровий завод"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області №5004/1694/11 від 30.01.2013 року (суддя Гончар М.М.) вимоги Бриської Л.В. на суму 930 337 тис.грн., що становить 0,236% майна ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" належного їй пакета акцій підприємства відхилено. Вимогу Бриської Л.В. на неправомірні дії ліквідатора ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Михаловського С.В. - відхилено.

Ухвала господарського суду Волинської області мотивована тим, що вимоги Бриської Л.В., підтверджені сертифікатом належних їй простих іменних акції, номінальною вартістю 0,25 коп. у кількості 123 675 штук, що становить 0,236% вартості статутного капіталу підприємства випливають з корпоративних прав, а тому включенню до реєстру вимог не підлягають.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Бриська Людмила Василівна оскаржила її в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі Бриська Л.В. просить суд скасувати ухвалу місцевого господарського суду та визнати заявлені грошові вимоги на суму 930 337 тис.грн., що становить 0,236% пакета акцій, визнати дії ліквідатора неправомірними щодо заперечення визнання грошових вимог Бриської Л.В. до боржника та зобов'язати його внести ці вимоги в реєстр вимог кредиторів ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод". Апелянт посилається на те, що вимоги кредиторів щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства задовольняються у п'яту чергу.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №5004/1694/11 від 21.02.2013 року поновлено строк апеляційного провадження та прийнято до розгляду апеляційну скаргу Бриської Людмили Василівни на ухвалу господарського суду Волинської області від 30.01.2013 року у справі №5004/1694/11.

Арбітражним керуючим Михайловським С.В. подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому ліквідатор просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Клопотання апелянта про витребування у ліквідатора оригінали установчих документів боржника задоволенню не підлягає в зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Заява Бриської Людмили Василівни про звільнення її від сплати судового збору розглянута колегією суддів та підлягає задоволенню виходячи з наступного.

На підтвердження важкого фінансового стану апелянтом подано довідку про доходи №33 від 28.01.2013 року.

Відповідно до п.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати враховуючи майновий стан сторони.

Представники учасників провадження у справі в судове засідання 04.03.2013 року не з'явились. Причини своєї неявки суду не повідомили. Явка представників сторін в судове засідання не вимагалась. Сторони у справі були належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання. Судова колегія вважає, що неявка представників не перешкоджатиме перегляду ухвали господарського суду Волинської області від 30.01.2013 року у справі №5004/1694/11.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Волинської області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Волинської області №5004/1694/11 від 26.08.2011 року за заявою боржника порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" відповідно до ст.ст. 6,11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (загальні підстави). Вказаною ухвалою введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" було опубліковано в газеті "Голос України" №178 від 24.09.2011 року.

Ухвалою господарського суду Волинської області №5004/1694/11 від 26.01.2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів. Цією ж ухвалою вимоги Бриської Л.В. про визнання грошових вимог на суму 309 045,00 грн., що становить 0,236% майна ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" належного пакета акцій підприємства, до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" не включено. Вказану ухвалу залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2012 року.

Матеріалами справи встановлено, Бриська Людмила Василівна звернулась до суду із заявою від 09.10.2012 року про визнання кредиторських вимог в ліквідаційній процедурі по справі №5004/1694/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинський цукровий завод". Бриська Л.В. просить суд розглянути подану нею заяву від 26.06.2012 року на ім'я ліквідатора ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" та визнати заявлені нею грошові вимоги до боржника на суму 930 337 тис грн., що становить 0,236% вартості майна боржника належного їй пакета акцій підприємства та визнати дії арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Михайловського С.В. неправомірними та зобов'язати його задовольнити кредиторські вимоги.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.10.2012 року відмовлено у прийнятті заяви Бриської Л.В. про визнання кредиторських вимог в ліквідаційній процедурі та повернуто подану заяву заявнику.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року апеляційну скаргу Бриської Л.В. на ухвалу господарського суду Волинської області від 29.10.2012 року задоволено. Ухвалу господарського суду Волинської області від 29.10.2012 року у справі №5004/1694/11 скасовано. Справу №5004/1694/11 передано до господарського суду Волинської області для розгляду заяви фізичної особи Бриської Л.В.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 30.01.2013 року вимоги Бриської Л.В. на суму 930 337 тис.грн., що становить 0,236% майна ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" належного їй пакета акцій підприємства відхилено. Вимогу Бриської Л.В. на неправомірні дії ліквідатора ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Михаловського С.В. - відхилено.

При винесенні оскаржуваної ухвали, господарський суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно п.1-1 Прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року №2343-ХІІ зі змінами та у редакції від 19.01.2013 року положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки провадження у справі №5004/1694/11 про банкрутство ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" порушено до набрання чинності нового Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому розгляд справи здійснюється згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року №2343-ХІІ в редакції від 04.11.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом" вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2012 року у межах ліквідаційної процедури фізична особа Бриська Л.В. звернулась з заявою до ліквідатора ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Михайловського С.В. про визнання грошових вимог до боржника на суму 930 337 тис. грн..

Ліквідатором у визнанні вказаних вимог було відмовлено, у зв'язку з чим фізична особа Бриська Л.В. 09.10.2013 року звернулась до господарського суду із заявою про визнання кредиторських вимог в ліквідаційній процедурі банкрута - ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" та просила суд розглянути подану нею заяву від 26.06.2012 року: визнати заявлені грошові вимоги до боржника на суму 930 337 тис. грн., що становить 0,236% вартості майна боржника належного їй пакета акцій підприємства; визнати дії арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Михайловського С.В. неправомірними; зобов'язати ліквідатора задовольнити кредиторські вимоги.

Відповідно до абзацу сьомого статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Тому вимоги, що випливають з корпоративних прав, зокрема отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації боржника (банкрута), не можуть задовольнятися в межах провадження у справі про банкрутство, а тому суди мають відхиляти такі вимоги кредиторів на підставі статті 1 Закону. (Позиція Верховного Суду України - постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №15).

З матеріалів справи вбачається, що вимоги Бриської Л.В., підтверджені сертифікатом належних їй простих іменних акції, номінальною вартістю 0,25 коп. у кількості 123 675 штук, що становить 0,236% вартості статутного капіталу підприємства випливають з корпоративних прав, а тому включенню до реєстру вимог не підлягають.

Відповідно до п.8 ст.2 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами. Також ч.2 ст.88 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачає, що якщо на момент ухвалення рішення про ліквідацію акціонерне товариство не має зобов'язань перед кредиторами, його майно розподіляється між акціонерами відповідно до статті 89 цього Закону. Тобто, поняття кредитор та акціонер не є тотожними.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Відповідно до абз.7 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Тому вимоги, що випливають з корпоративних прав, зокрема отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації боржника (банкрута), не можуть задовольнятися в межах провадження у справі про банкрутство, а тому суди мають відхиляти такі вимоги кредиторів на підставі статті 1 Закону.

З такими висновками господарського суду першої інстанції погоджується колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26 січня 2012 року вимоги Бриської Л.В. про визнання грошових вимог на суму 309 045,00 грн., що становить 0,236% майна ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" належного пакета акцій підприємства, до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" не включено. Вказану ухвалу залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2012 року.

Згідно ч.4 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Частина 6 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює, що вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Стаття 14 Закону встановлює порядок заявлення конкурсними кредиторами своїх кредиторських вимог у справі про банкрутство, зокрема ч.2 передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" було опубліковано в газеті "Голос України" №178 від 24.09.2011 року. Таким чином, конкурсні кредитори зобов'язані були подати заяви про визнання грошових вимог у термін до 24 жовтня 2011 року.

Також, п.5 статті 31 Закону встановлює, що вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Щодо повноважень ліквідатора в ліквідаційній процедурі в частині визнання кредиторських вимог, то відповідно до абз.8 ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Згідно ч.1 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими. Тобто, ліквідатор не наділений повноваженнями щодо визнання чи невизнання конкурсних кредиторських вимог.

А тому, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відхилення вимоги Бриської Л.В. на суму 930 337 тис. грн., що становить 0,236% майна ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" належного їй пакета акцій підприємства та вимоги на неправомірні дії арбітражного керуючого Михайловського С.В..

Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й виніс ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для її скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити заяву Бриської Людмили Василівни та звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Волинської області від 30.01.2013 року у справі №5004/1694/11

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 30.01.2013 року у справі №5004/1694/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Бриської Людмили Василівни на ухвалу господарського суду Волинської області від 30.01.2013 року у справі №5004/1694/11 - залишити без задоволення.

3. Справу №5004/1694/11 повернути до господарського суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Бригинець Л.М.