Рішення № 30088898, 19.03.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.2013 Справа № 920/286/13-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський машинобудівний завод», м.Суми

до відповідача: Приватного виробничого підприємства «СПЕКТР», м.Суми

про стягнення 7788 грн. 32 коп.

СУДДЯ СОП'ЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

Представники:

Від позивача: Кіріченко Р.М., довіреність б/н від 12.02.2013р.

Від відповідача: Абідов Р.Т., довіреність б/н від 01.03.2013р.

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 7 000 грн. 00 коп. помилково перерахованих коштів, а також 385 грн. 00 коп. - інфляційних збитків, 403 грн. 32 коп. - 3% річних та 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач подав заперечення на позов (вх.№ 3727 від 18.03.2013р.), в якому зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій є безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

14.03.2011 року відповідно до платіжного доручення № 886 ТОВ «Сумський машинобудівний завод» перерахував на розрахунковий рахунок ПВП «Спектр» № 26009742091 в філії ПАТ «Кредитпромбанк», м.Харків, МФО 350727 - 7000 грн. 00 коп. з призначенням платежу - оплата за ремонтні послуги згідно рахунку № 82 від 09.08.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що після помилкового перерахування коштів на рахунок ПВП «Спектр», звертався до відповідача в усній формі з вимогою повернути кошти в сумі 7000 грн. ТОВ «Сумський машинобудівний завод», проте кошти останнім повернуті не були.

Представник відповідача в судовому засіданні факт безпідставного отримання відповідачем коштів в сумі 7000 грн. 00 коп. не заперечував, проте заперечив проти нарахування позивачем штрафних санкцій, при цьому зазначив, що між сторонами у даній справі відсутні договірні зобов'язання, а мова йдеться про витребування майна з чужого незаконного володіння, тому повернення безпідставно набутого майна відбувається в натурі без додаткових заходів відповідальності.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, дані правовідносини регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з певних юридичних фактів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, які безпосередньо передбачають можливість виникнення зобов'язань внаслідок придбання або збереження майна суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

При цьому, зобов`язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів позадоговірних зобов'язань, які регулюються положеннями глави 83 Цивільного кодексу України. Обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує виникнення даного виду зобов`язань, є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте чи збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

14.03.2011 року ТОВ «Сумський машинобудівний завод» перерахував на розрахунковий рахунок відповідача платіжним дорученням № 886 грошові кошти в сумі 7000 грн. 00 коп. згідно рахунку № 82 від 09.08.2010 року.

Позивачем в судовому засіданні був наданий рахунок - фактура № 82 від 09.08.2010 року про сплату 104 998,00 грн. за виконання ремонтно - будівельних робіт. У наданому рахунку відсутнє посилання на будь-який договір (чи інший правочин) як підставу для його виписки.

Також позивачем наданий акт приймання виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в) за серпень 2010 року (підписаний 30.09.2010р.) згідно якого генпідрядник ПВП «Спектр» (відповідач) виконало на користь позивача роботи на суму 40 000 грн.

Виходячи з наявних у справі документів, суд приходить до висновку, що 7000 грн. перераховані позивачем платіжним дорученням № 886 від 14.03.2011 року є помилковим перерахуванням коштів.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно ст.139 Господарського кодексу України, майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства (п.5 ст.139 Господарського кодексу України).

За приписами статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Розмір процентів за користування грошовими коштами, набутими без достатньої правової підстави, не визначений законом чи іншими актами цивільного законодавства; договір між сторонами відсутній, за таких обставин суд вважає за можливе застосувати аналогію закону.

Відповідно до ч.1 ст.8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Стягнення процентів за користування грошовими коштами передбачено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що грошові кошти в розмірі 7000 грн. 00 коп. підлягають поверненню позивачу, як отримані відповідачем без достатніх правових підстав, а також відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 403 грн. 32 коп. - 3% річних за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 385 грн. 00 коп. - інфляційних збитків на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача 385 грн. 00 коп. - інфляційних збитків неправомірна і задоволенню не підлягає, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання, а в даному випадку не йдеться про прострочку виконання грошового зобов'язання і норма ст.625 ЦК України на дані правовідносини не розповсюджується.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача 7 000 грн. 00 коп. - боргу, 403 грн. 32 коп. - 3% річних, в частині стягнення з відповідача 385 грн. 00 коп. - інфляційних збитків суд відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються 1635 грн. 45 коп. - витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного виробничого підприємства «Спектр» (40009, м.Суми, вул.Набережна р.Стрілки, 44/2; код 30608303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський машинобудівний завод» (40020, м.Суми, вул. Машинобудівникіяв, 4; код 34933255) 7 000 грн. 00 коп. - боргу, 403 грн. 32 коп. - 3% річних, 1635 грн. 45 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 20.03.2013 року.

СУДДЯ О.Ю. СОП'ЯНЕНКО