Постанова № 30087600, 04.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 р. Справа № 804/2471/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої СО.

при секретарі судового засідання Шрамко Я.В.

за участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1249,22 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

13.02.2013р. Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулася з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача суму податкового боргу з єдиного податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1249,22 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач є платником єдиного податку відповідно до свідоцтва № 302464 від 29.05.2012р., яке видане за її заявою. Рішенням Синельниківської міської ради від 16.12.2011р. № 233-16/VІ про внесення ставок єдиного податку фізичних осіб-підприємців для другої групи платників єдиного податку встановлено ставку єдиного податку 15 відсотків розміру мінімальної заробітної плати., яку вона, як суб'єкт малого підприємництва, повинна сплачувати не пізніше 20 числа поточного місяця. Позивач зазначає, що відповідач порушив зазначені терміни сплати, суму єдиного податку не сплачує до бюджету у встановлені строки, у зв'язку з чим відповідач станом на 16.01.2013р. має податкову заборгованість по єдиному податку в сумі 1249,22 грн. Також, позивач вказує в позові і на те, що у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України, податковою інспекцією була винесена податкова вимога №876 від 11.10.2012р. на суму 1249,22 грн., яка направлена відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак залишилась не виконаною відповідачем, у зв'язку з чим позивач просить стягнути борг у примусовому порядку..

Позивач в судове засідання не з'явився, 04.03.2013р. надав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення участі представника у судовому засіданні через задіяність у іншому засіданні.(а.с. 21).

Відповідач позовні вимоги визнала, частково сплатила борг у розмірі 350грн. про що надала суду відповідну квитанцію.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд не находить підстав для його задоволення, оскільки будь-яких доказів участі представника позивача у іншому засіданні суду не надано, а тому суд вважає вказане клопотання не обґрунтованим та безпідставним, направленим на затягування строків розгляду справи, встановлених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право розглянути справу у письмовому провадженні, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

За викладених обставин, враховуючи визнання відповідачем позову, строки вирішення і розгляду справи встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, який приймав участь у судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р. органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Синельниківської міської ради Дніпропетровської області 07.02.1996р. та знаходиться на обліку в Синельниківському відділенні Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції з 06.02.1996р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію та довідкою про взяття на облік від 14.01.2013р.(а.с.7, 23).

29.05.2012р. податковою інспекцією на підставі заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 20.01.2012р. на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, останній було видано відповідне свідоцтво на сплату єдиного податку № 302464 з такого виду діяльності, як роздрібна торгівля в магазинах, що підтверджується копією заяви відповідача від 20.01.2012р. та копією корінця свідоцтва НОМЕР_1 від 29.05.2012р. (а.с. 8-10).

Згідно п. 8 заяви про застосування спрощеної системи № 892 від 20.01.2012р. відповідач відноситься до другої групи платників єдиного податку.(а.с.8).

Рішенням Синельниківської міської ради від 16.12.2011р. № 233-16/VI «Про встановлення ставок єдиного податку фізичних осіб-підприємців» затверджено ставки єдиного податку, зокрема, для другої групи платників єдиного податку встановлено 15 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.(а.с 13).

Відповідно до п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідач у вищевказані встановлені строки єдиний податок за встановленою вставкою за період з 20.02.2012р. по 20.09.2012р. за березень-жовтень 2012р. не сплачував, у зв'язку з чим виник податковий борг в сумі 1249, 22грн., що підтверджується розрахунком податкового боргу та довідкою позивача від 16.01.2013р.(а.с. 6, 11).

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує суму узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Так, податковим органом, у відповідності до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, була сформована податкова вимога № 876 від 11.10.2012р. на суму 1249,22грн., яка була направлена відповідачеві рекомендованим листом, однак була повернута поштою у зв'язку із закінченням строку зберігання.(а.с. 12).

Зазначена податкова вимога відповідачем залишилася не виконана у встановлені законодавством строки.

У відповідності до п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України (який набрав чинності 01.01.2011р.), якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслана податкова вимога не відкликається. На суму збільшеного податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Підпунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 16, 36 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судовому засіданні визнав позовні вимоги в сумі 899,22грн. з урахуванням часткової сплати в сумі 350грн., що підтверджується квитанцією, яка наявна в матеріалах справи.(а.с. 24).

Відповідно до ч. 3 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність своїх позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу частково в сумі 899,22грн., а тому дані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

В частині позовних вимог про стягнення 350грн. слід відмовити, оскільки зазначена сума була сплачена відповідачем 24.01.2013р.(а.с. 24).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 112, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 899, 22грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Р.н.о.к.п.п.НОМЕР_2) на користь бюджету (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, 13, ідент. код за ЄДРПОУ38120753) - податковий борг з єдиного податку з доходів фізичних осіб у розмірі 899, 22грн. (вісімсот дев'яносто дев'ять гривень 22 коп.).

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 11.03.2013р.

Суддя С.О. Конєва