Рішення № 30087171, 19.02.2013, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №2/359/251/2013

1005/10787/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Саган В.М.

при секретарі Стрижиус Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Борисполя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» про стягнення витрат та моральної шкоди

встановив:

В грудні 2012 року, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 23.06.1968 року, йому у віці 6 років були завдані тяжкі тілесні ушкодження в трансформаторному пункті № 1298, що належить відповідачу, внаслідок чого він став інвалідом 2 групи з дитинства.

Згідно рішення Залізничного районного народного суду м. Києва від 23 вересня 1969 року винним у заподіянні шкоди було визнано відповідача, за ОСОБА_1 було визнано право на відшкодування шкоди в зв'язку з втратою працездатності по досягненню віку 15 років.

У 1981 році по досягненню повноліття, позивач звернувся до суду про відшкодування шкоди у зв'язку з втратою працездатності за період з 01.10. 1979 року по 21.04.1981 року. Рішенням Залізничного районного суду м. Києва позовні вимоги були задоволені повністю та з відповідача стягнуто 804,97 крб., суму в зв'язку з втратою працездатності.

У лютому 2000 року позивач звернувся до суду з возовом до відповідача. Рішенням Залізничного районного суду від 9 липня 2001 року, позов до відповідача був задоволений в частині: визнати за ОСОБА_1 право на: санаторно-курортне лікування в медичних закладах, компенсації на придбання ліків.

Зобов'язати відповідача сплачувати необхідні платежі на санаторно-курортне лікування не менше одного разу на рік у період з червня по вересень, лікування в медичних закладах, компенсації на придбання ліків.

Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1, суму за путівку в санаторій Форос в розмірі 11 847 грн. 32 коп.

Визнати за ОСОБА_1 право на протезування та ортопедичне взуття.

Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на побутовий догляд у сумі 136 грн., та звичайний догляд у сумі 272 грн.Зобов'язати відповідача відшкодовувати витрати на побутовий та звичайний догляд довічно.

У 2003 році рішенням Солом'янського районного суду, від 27 лютого 2003 року позов до відповідача був задоволений частково, суд вирішив: стягнути з акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ОСОБА_1 суму відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою працездатності в розмірі 7757 грн. за період з лютого 1997 року по 27.02.2003 року.Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 вартість МІО протеза плеча у сумі 28 594 грн. 10 коп., вартість механічного протезу плеча у розмірі 12 808 грн. 70 коп., косметичний протез плеча у сумі 7008 грн. 58 коп.. Зобов'язати відповідача придбати для ОСОБА_1 автомобіль «Таврія», через ХРП «Авто Заз-ДЕУ» р/р 26003301290091 «Промінвестбанка» м. Києва МФО 322108 вартістю 15 790 грн., сплативши 20 000 грн. - вартість переобладнання автомобіля через станцію техобслуговування для управління з урахуванням відсутності правої руки і лівої ступні ноги. Зобов'язати відповідача сплачувати щомісячно з моменту придбання автомобіля та реєстрації цього в органах Держінспекції, кошти на придбання пального марки А-92, в кількості 120 літрів на рік. Зобов'язати відповідача придбати для ОСОБА_1 збірний гараж для автомобіля підприємство ПП «Дінакор» р/р 2600130023701 АКБ Росток банк МФО 322692, вартістю 5000 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 18 червня 2003 року колегія суддів вирішила: в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2003 року в частині стягнення з Державної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ОСОБА_1 пов'язані з втратою працездатності змінити, зменшивши її розмір з 7757 грн. до 6459 грн.

Ухвалою Верховного Суду України від 17 квітня 2006 року, Рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 червня 2003 року залишено без змін.

В своєму позові Позивач просив стягнути на свою користь з АК «Київенерго» кошти на побутовий та звичайний догляд за період з 01 січня 2003 року по день прийняття рішення у даній справі з урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції у розмірі 0,75 мінімальної заробітної плати, що становить суму 58 619 грн. 32 коп. Стягнути з відповідача відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою працездатності за період з 27.02.2003 року по день прийняття рішення у даній справі, з урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції, що становить суму 460211грн 50 коп. Стягнути з відповідача вартість автомобілю «Таврія» з переобладнанням автомобілю для управління з урахуванням відсутності у мене правої руки і лівої ступні ноги, з урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції за період з 27.02.2003 р. по 01.07.2012 р. суму 85 007,7 грн. Стягнути з відповідача вартість збірного гаража для автомобіля з урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції за період з 27.02.2003 р. по 01.07.2012 р. суму 11 875 грн. .Стягнути з відповідача витрати за санаторно-курортне лікування у загальній сумі 261 330 грн 50 коп. Стягнути з відповідача на мою користь заподіяну мені моральну шкоду, у сумі 51 000 грн.

Відповідач позовні вимоги Позивача не визнав і просив суд у позові ОСОБА_1 до АК «Київенерго» відмовити.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного:

в судовому засіданні встановлено, що 23.06.1968 року ОСОБА_1, у віці 6 років, були завдані тяжкі тілесні ушкодження в трансформаторному пункті №1298, що належить Відповідачу, внаслідок чого Позивач став інвалідом 2 групи з дитинства.

Згідно рішення Залізничного районного народного суду м. Києва від 23 вересня 1969 року винним у заподіянні шкоди було визнано відповідача.

Згідно рішення Залізничного районного суду від 9 липня 2001 року було задоволено позов ОСОБА_1 до АК «Київенерго» в частині відшкодування шкоди повязазаної з каліцтвом, а саме: стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на побутовий догляд у сумі 136 грн., та звичайний догляд у сумі 272 грн. Зобов'язати відповідача відшкодовувати витрати на побутовий та звичайний догляд довічно.

За період з 24.10.2003 року по день прийняття рішення по справі, відповідач сплатив кошти позивачу на побутовий та звичайний догляд за період з 24.10.2003 по 01.01.2006 року, виходячи з розміру 1,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що склало відповідно - 476 грн. Після 2006 року жодних платежів на побутовий та звичайний догляд позивачу не надходило. Позивач у своїй вимозі, щодо стягнення коштів на побутовий та звичайний догляд за період з 24.10.2003 року по день прийняття рішення по справі, посилається на рішення Залізничного районного суду від 9 липня 2001 року, та на Постанову Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 , (зі змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 7 від 08.07.94, N 11 від 30.09.94, N 15 від 25.05.98, N 9 від 24.10.2003 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» п.19, пп. б). Позивач просить стягнути з Відповідача кошти на побутовий та звичайний догляд за період з 01 січня 2003 року по день прийняття рішення у даній справі з урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції у розмірі 0,75 мінімальної заробітної плати щомісячно, що становить суму 58 619 грн. 32 коп.

В ході судового засідання відповідач не зміг пояснити причини та обставини за якими було припинено виконання зобов'язання, покладеного на відповідача рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 9 липня 2001року.

Заслухавши сторони та вивчивши докази по вказаній вимозі позивача суд вважає за можливе задоволення зазначеної позовної вимоги.

Згідно рішення Залізничного районного народного суду м. Києва від 23 вересня 1969 року винним у заподіянні шкоди було визнано відповідача, за ОСОБА_1 було визнано право на відшкодування шкоди в зв'язку з втратою працездатності по досягненню віку 15 років. Тобто, право на відшкодування шкоди пов'язаної з втратою працездатності виникло у позивача по досягненню повноліття.

У 1981 році по досягненню повноліття, позивач звернувся до суду про відшкодування шкоди у зв'язку з втратою працездатності за період з 01.10.1979 року по 21.04.1981 року. Рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 27 квітня 1981 року по справі №2758\81, позовні вимоги були задоволені повністю та з відповідача стягнуто 804,97 крб., в зв'язку з відшкодуванням шкоди пов'язаної з втратою працездатності за вищевказаний період.

У 2003 році згідно рішення Солом'янського районного суду, від 27 лютого 2003 року було стягнуто з акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь позивача суму відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою працездатності в розмірі 6459 грн. за період з лютого 1997 року по 27.02.2003 року.

Після набуття чинності рішення суду від 27.02.2003 року, позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про відшкодування шкоди пов'язаної з втратою працездатності і належним виконанням покладених на позивача судом зобов'язань. Натомість всі звернення позивача були проігноровані відповідачем.

З 01.03.2003 року відшкодування шкоди пов'язаної з втратою працездатності не проводилося.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 460211 грн. 50 коп. у відшкодування шкоди пов'язаної з втратою працездатності за період з 27.02.2003 року по день прийняття рішення по справі виходячи з того, що він здобув у 1988 році вищу освіту, закінчивши Київський Державний Університет ім. Т.Г.Шевченка, отримавши спеціальність викладача історії та суспільствознавства. Крім того, у 2006 році позивач отримав кваліфікацію - держслужбовець 7 рангу, яке йому було присвоєно під час роботи в апараті Верховної Ради України. У якості доказів даної позовної вимоги, позивач надав належним чином засвідчені копії Диплому про вищу освіту, висновки судово-медичної експертизи, трудової книжки, та пенсійного посвідчення, висновок МСЕК.

Позивач в своїх розрахунках, щодо розміру відшкодування шкоди по втраті працездатності, використовував офіційні статистичні дані Державного управління статистики. А саме законодавчо встановлені дані щодо розміру середньої заробітної плати працівників його кваліфікації та індексу інфляції.

Форма розрахунку позивача щодо розміру відшкодування шкоди по втраті працездатності вказана у позовній заяві відповідає вимогам щодо розрахунку по відшкодуванні зазначеної шкоди, а саме: за основу брався законодавчо встановлений розмір середньої заробітної плати працівника відповідно до отриманої кваліфікації за певний період заборгованості, та перемножувався на кількість місяців, на протязі яких він діяв.

Встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими зверненнями щодо добровільного виконання рішення суду і вимагав виконати свої зобов'язання, але на день судового засідання відповідач не виконав свої зобов'язання з невідомих для Позивача причин та обставин.

В ході судового засідання відповідач не зміг пояснити причини та обставини за якими не виконував або не зміг виконати встановленого зобов'язання по відшкодуванню шкоди пов'язаної з втратою працездатності за період з 01.03.2003 року по день прийняття рішення по справі, покладеного на Відповідача рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 23 вересня 1969 року.

Заслухавши сторони та вивчивши докази по вказаній вимозі позивача, суд вважає за можливе задоволення зазначеної позовною вимоги у повному обсязі.

Щодо питання зобов'язання відповідача придбати для позивача автомобіль «Таврія» вартістю 15 790 грн. та оплати вартості переобладнання автомобілю для управління з урахуванням відсутності у позивача правої руки і лівої ступні ноги, та зобов'язання відповідача придбати для позивача збірний гараж для автомобіля, позивач повідомив наступне:

Дане зобов'язання було встановлено Солом'янським районним судом м. Києва (Рішення від 27 лютого 2003 року), Також позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими зверненнями щодо добровільного виконання рішення суду і вимагав виконати свої зобов'язання, але на день судового засідання відповідач не виконав свої зобов'язання з невідомих для позивача причин та обставин.

Враховуючи той факт, що дане зобов'язання є по суті грошовим зобов'язанням, позивач просить зобов'язати відповідача відшкодувати вартість автомобілю «Таврія» у сумі 15 790 грн., та вартість переобладнання автомобіля у сумі 20 000 грн., також позивач у позовних вимогах вимагає стягнути з відповідача вартість збірного гаражу для автомобіля вартістю 5000 грн.

Судом прийнято до уваги те, що позивач відповідно до норм п.2 ч.1 ст.. 611 ЦК України має право у разі порушення зобов'язання відповідачем скористатись одним із правових наслідків, а саме - зміни умов зобов'язання, позивач скористувався наданим йому правом вимоги до кредитора, за порушення грошового зобов'язання, встановленого ст. 625 ЦК України, та встановив суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Загалом позивач просить стягнути з відповідача 96 882,7 грн.

В ході судового засідання відповідач пояснив свою відмову від виконання встановленого грошового зобов'язання покладеного Солом'янським районним судом м. Києва (Рішення від 27 лютого 2003 року), Оскільки вважає, що Постановою ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 19.03.2008 року №350/13-2008, у відкритті примусового виконавчого провадження по виконавчому листу №2-64/03 Солом'янського районного суду м. Києва в зв'язку з відсутністю коду ЄДРПОУ боржника, було відмовлено, позивач втратив право на отримання автомобіля «Таврія», переобладнання автомобілю та придбання збірного гаражу, а позивач звільнений від виконання встановленого судом зобов'язання.

Заслухавши сторони та вивчивши докази по вказаній вимозі позивача суд вважає можливим часткове задоволення зазначеної позовною вимоги, а саме стягнення коштів за непридбаний автомобіль «Таврія» без урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення строку виконання зобовязання, а також без урахування трьох процентів річних.

Згідно рішення Залізничного районного суду від 9 липня 2001 року було задоволено позов ОСОБА_1 до АК «Київенерго» в частині відшкодування шкоди пов'язазаної з каліцтвом, а саме: визнати за ОСОБА_1 право на санаторно-курортне лікування в медичних закладах, компенсації на придбання ліків. Зобов'язати відповідача сплачувати необхідні платежі на санаторно-курортне лікування не менше одного разу на рік у період з червня по вересень, лікування в медичних закладах, компенсації на придбання ліків.

За період з 01.01.2005 року по день прийняття рішення по справі, позивач сплатив власні кошти за своє санаторно-курортне лікування у санаторно-курортних закладах «Готель Пальміра Палас» та «Санаторій ім.. Гоголя». В якості доказів позивачем були надано рішення Залізничного районного суду від 9 липня 2001 року, в частині визнання права позивача на санаторно-курортне лікування та встановленого зобов'язання відповідача сплачувати необхідні платежі на санаторно-курортне лікування не менше одного разу на рік у період з червня по вересень, а також завірені належним чином копії платіжних документів, фіскальних чеків, інвойсів та довідок які підтверджують факт перебування позивача на санаторно-курортному лікування у вищезазначених закладах та сплату власних коштів за санаторно-курортне лікування.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами і вимогами щодо відшкодуванням витрат на санаторно-курортне лікування і належним виконанням встановлених судом зобов'язань. Натомість всі звернення позивача були проігноровані відповідачем. Позивач просить суд стягнути з відповідача з урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції кошти у розмірі 261 330грн 50 коп.

Під час судового засідання було встановлено, що бальнеологічний курортний комплекс «Готель Пальміра Палас» входить до реєстру об'єднання «Крымские Здравницы». Визначено тип курортного закладу - як санаторно-курортний заклад: санаторій загально терапевтичний; ліценція АВ№202594 від 11.07.2005 року; тип курорту - кліматичний, сертифікат ВВ№150248; Алупкінське шосе 16-а,, смт. Курпати, м. Ялта,

Також встановлено, що курортний заклад «Санаторій ім. Гоголя» входить до реєстру обєднання «Миргород-курорт». Визначено тип курортного закладу - як санаторно-курортний заклад: санаторій ; ліценція АВ№49762 від 09.03.2006 року; тип курорту - бальнеологічний, кліматичний, питний; сертифікат МЗ№00712; вул. Миргородських Дивізій 12, м. Миргород Полтавської обл..

Таким чином судом було встановлено, що позивач дійсно перебував на санаторно-курортному лікуванні у закладах, які мають відповідну ліцензію МОЗ на надання медично-лікувальних послуг громадянам та інвалідам, відповідні матеріально-технічні засоби для надання таких послуг, та кліматичні умови для оздоровлення та лікуванням природними ресурсами курортів.

Відповідач пояснив свою відмову у виконанні встановлених Залізничним судом від 09 липня 2001 року зобов'язань тим, що вважає витрати позивача на санаторно-курортне лікування такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Заслухавши сторони та вивчивши докази по вказаній вимозі позивача суд вважає за можливе задоволення зазначеної позовною вимоги позивача повному обсязі.

Щодо питання про відшкодування моральної шкоди, позивач пояснив свої вимоги тим, що протягом тривалого часу, а саме понад 44 роки, відповідач, незважаючи на рішення судів різних інстанцій, виконавчі листи і норми суспільної моралі, умисно не виконує та ігнорує свої обов'язки по відшкодуванню шкоди пов'язаної з каліцтвом позивача. Такі протиправні дії з боку відповідача, змушують позивача постійно звертатися до суду, щоб у в судовому порядку захищати своє право на відшкодування шкоди пов'язаної з каліцтвом та стягувати з відповідача відповідні кошти, які відповідач за законом, рішенням суду, повинен добровільно та у відповідні строки сплачувати позивачу.

Всі ці протиправні дії відповідача порушують права позивача, що завдає йому душевних страждань, життя в злиднях. Бездіяльність відповідача примушує позивача вживати додаткових зусиль та заходів в організації власного життя, засобів пересування, нормального харчування, догляду, та призводить до тяжких моральних травм, принижує людську гідність позивача, що не може не позначитись на фізичному і психологічному стані, та завдає йому тяжких моральних страждань. В якості компенсації за моральну шкоду, позивач просить стягнути з відповідача кошти у розмірі 51000 грн.

В ході судового засідання, відповідач відшкодовувати завдану моральну шкоду позивачу відмовився.

Судом встановлено, що стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача раніше не проводилось.

Заслухавши сторони та вивчивши докази по вказаній вимозі позивача суд вважає за можливе задоволення зазначеної позовною вимоги у повному обсязі.

Стосовно клопотань, доказів та заперечень відповідача, суд прийшов висновку про наступне: щодо клопотання про призначення судово-медичної експертизи із встановлення розміру професійної втрати працездатності позивача, та визначення встановлення необхідності та періоду по побутовому і звичайному догляду за позивачем, судом дані клопотання були відхилені, враховуючи, що відповідач у судовому засіданні не визнав за собою витрати із проведення судово-медичної експертизи; попередніми рішеннями судів, та висновків МСЕК позивача визнано непрацездатним інвалідом другої групи з дитинства довічно; судово-медичною експертизою від 2000 року та рішенням суду від 9 липня 2001 року за позивачем визнано потребу у побутовому та звичайному догляді довічно, а відповідача зобов'язано сплачувати необхідні платежі на побутовий та звичайний догляд довічно.

З іншими позовними вимогами викладеними у позовній заяві та додатків до неї, відповідач не погодився.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 81, 88, 213, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 11, 23, 1195, 1199, 1168 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 , (з змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N7 від 08.07.94, N 11 від 30.09.94, N 15 від 25.05.98, N 9 від 24.10.2003), суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (ідентифікаційний код 00131305) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати на побутовий та звичайний догляд за період з 01.01.2003 року по 12.11.2012 року з урахуванням 3% річних індексу інфляції у розмірі 0,75 мінімальної заробітної плати щомісячно, в розмірі 58619,32 грн.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ОСОБА_1 витрати пов»язані з втратою працездатності за період з 27.02.2003 року по 12.11.2012 року з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, що становить 460211,50 грн.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ОСОБА_1 вартість автомобіля «Таврія» з переобладнанням для управління з урахуванням відсутності правої руки і лівої ступні ноги в сумі 85007,70 грн. та вартість збірного гаражу в сумі 11875 грн.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ОСОБА_1 витрати пов»язані із санаторно-курортним лікуванням в сумі 261330,50 грн.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 51000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Бориспільським міськрайонний суд Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:

Справа № 2/359/251/2013

1005/10787/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Саган В.М.

при секретарі Стрижиус Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Борисполя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» про стягнення витрат та моральної шкоди

встановив:

Керуючись ст.. ст. 218 ч.1, 209 п. 3 ЦПК суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (ідентифікаційний код 00131305) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати на побутовий та звичайний догляд за період з 01.01.2003 року по 12.11.2012 року з урахуванням 3% річних індексу інфляції у розмірі 0,75 мінімальної заробітної плати щомісячно, в розмірі 58619,32 грн.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ОСОБА_1 витрати пов»язані з втратою працездатності за період з 27.02.2003 року по 12.11.2012 року з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, що становить 460211,50 грн.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ОСОБА_1 вартість автомобіля «Таврія» з переобладнанням для управління з урахуванням відсутності правої руки і лівої ступні ноги в сумі 85007,70 грн. та вартість збірного гаражу в сумі 11875 грн.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ОСОБА_1 витрати пов»язані із санаторно-курортним лікуванням в сумі 261330,50 грн.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 51000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Бориспільським міськрайонний суд Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: