Рішення № 30084782, 11.03.2013, Любешівський районний суд Волинської області

Справа №162/129/13-ц

Номер провадження 2/162/60/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області під головуванням

судді Хомича В.І.,

за участю секретаря Смаль Т.П.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любешів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в Любешівський районний суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики, в якій зазначає, що 22 листопада 2011 року він позичив ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 000 гривень, які він зобов»язувався повернути до 25.12.2011 року. Договір позики укладався в письмовій формі у вигляді розписки, яку власноручно написав відповідач. Строк повернення позичених грошей закінчився, однак ОСОБА_1 грошей не повернув. Розмір позики (простроченої суми) становить 2000 гривень. На даний час прострочка сплати становить 13 місяців, три проценти від 2000 гривень за 13 місяців становить 65 гривень. Просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь борг в розмірі 2000 гривень, 65 гривень - три проценти річних від простроченої суми.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 на розгляд справи не з»явився, але подав до суду заяву, згідно якої просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення.

Суд, заслухавши пояснення відповідача та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачами 22 листопада 2011 року був укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 000 гривень, які зобов'язувався повернути до 25 грудня 2011 року, що стверджується письмовою розпискою.

Судом встановлено, що відповідач не виконав обов'язок по виконанню належним чином і у встановлений термін зобов'язання по поверненню грошей, тому позивач вправі вимагати його виконання примусово.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На погляд суду, основним доказом існування заборгованості відповідача перед позивачем за договором позики грошей є наявність в останнього на руках на момент подачі позову до суду розписки.

Як вбачається з розписки позичену суму грошей в сумі 2 000 гривень відповідач повинен був повернути до 25.12.2011 року, однак ним добровільно не повернуто вказану суму грошей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 та ч. 2 ст. 625 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний на вимогу позикодавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений ні договором, ні законом.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач подав докази, які підтверджують існування між сторонами договірних відносин та невиконання умов договору відповідачем. Відповідач не заперечував проти цього.

Таким чином, сума боргу ОСОБА_1 за розпискою складає 2000 гривень, 3 % від суми боргу за 13 місяців - 65 гривень, загальна сума становить 2065 гривень, яка і підлягає примусовому стягненню з відповідача в користь позивача.

Враховуючи викладене, суд, в силу вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача понесені і документально підтверджені останнім судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 218, 224 ЦПК України, ст. ст. 625, 1046, 1047, 1049,1050 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 неповернуту суму боргу у розмірі 2 000 (дві тисячі ) гривень 00 копійок, 65 (шістдесят п»ять) гривень 00 коп. - три проценти річних від простроченої суми та понесені судові витрати в сумі 229 (двісті двадцять дев»ять) гривень 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Любешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання ними копії цього рішення.

Головуючий: /підпис/ В.І.Хомич

З оригіналом вірно.

Суддя Любешівського

районного суду В.І.Хомич