Рішення № 30084715, 25.02.2013, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 1109/9616/12

Номер провадження 2/404/126/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого - судді Галагана О.В.,

при секретарі - Кульчицькій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Родовід Банк" звернулось до суду з вищевказаним позовом, просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитом на свою користь в розмірі 215 538,85 грн., в тому числі:

- 6056,64 грн. - прострочений кредит,

- 473,90 грн. - прострочені проценти за кредитом,

- 3 845,40 грн. - прострочена плата за управління кредитом,

- 201 921,34 грн. пеня,

- 2 204,23 грн. - інфляційні,

- 1 037,34 грн. - 3%.

На обґрунтування у позові вказано, що 15 листопада 2007 року між ВАТ "Родовід Банк", який в подальшому був перейменований на ПАТ "Родовід Банк" та громадянкою України - фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір №Ск-156-000014/11-2007.

ОСОБА_1 був наданий кредит за банківським продуктом «Споживчий кредит для фізичних осіб - резидентів України можливістю відкриття кредитної лінії після погашення споживчого кредиту».

У відповідності до п.п. 1.1.5 кредитного договору позивач надав відповідачеві споживчий кредит у розмірі 10 909 грн. строком дії до 15 листопада 2009 року (включно) зі сплатою 7 процентів річних, а боржник зобов'язався повністю погасити споживчий кредит, сплатити проценти за користування грошовими коштами та плату за обслуговування споживчого кредиту в строки та на умовах кредитного договору.

Кредит був виданий відповідачу шляхом перерахування коштів у сумі 10 000 грн. на картковий рахунок Держателя НОМЕР_3 та у сумі 909 грн. на рахунок банку № НОМЕР_2, в якості плати за перевірку документів, яку сплачує держатель в день отримання споживчого кредиту. Про факт перерахунку коштів позивачем свідчить виписка по рахунку. Таким чином, банк виконав свої зобов'язання про надання кредиту позичальнику відповідно до умов кредитного договору.

Про факт отримання коштів відповідачем свідчить розписка про одержання картки та ПІН - коду від 15.11.2007 року та виписки по операціям за картковим рахунком. Таким чином, банк виконав свої зобов'язання про надання кредиту позичальнику відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до п. 2.14 кредитного договору щомісячна плата за обслуговування споживчого кредиту становить 2,35 процента від суми наданого кредиту, нараховується банком в останній робочий день місяця, а також 15 листопада 2009 року та в день повного погашення кредиту, але не пізніше строку вказаного в п. 1.1.5. кредитного договору, та сплачується

щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним, а також 15 листопада 2009 року або в день повного дострокового погашення споживчого кредиту. Плата за обслуговування споживчого кредиту за перший та останній місяці користування грошовими коштами кредиту нараховується банком та сплачується позичальником в розмірі, встановленому цим пунктом кредитного договору, незалежно від кількості днів фактичного користування грошовими коштами споживчого кредиту у звітному місяці.

Пунктом 4.1.9 Держатель зобов'язався щомісячно погашати заборгованість за СК згідно Графіку, а також остаточно погасити заборгованість за споживчим кредитом в строк остаточного погашення, зазначеного в п. 1.1.5 Договору. У випадку непогашення заборгованості у встановлені строки, вона вважається простроченою.

Відповідно до п. 4.1.24 позичальник зобов'язався забезпечити повне погашення заборгованості за СК згідно з умовами кредитного договору не пізніше 15 листопада 2009 року або в день погашення СК 15 листопада 2009 року або в день повного дострокового погашення СК погасити всю суму заборгованості за СК та сплатити банку нараховані проценти за користування грошовими коштами СК та плату за обслуговування СК, згідно із встановленим Графіком, шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування чи переказу грошових коштів на рахунок НОМЕР_4.

Починаючи з наступного місяця після одержання СК, щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, частково погашати суму заборгованості за СК та сплачувати Банку нараховані проценти за користування грошовими коштами СК та плату та обслуговування СК, згідно із встановленим графіком, шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування чи переказу грошових коштів на КР Держателя.

Пунктом 4.1.23 та 5.2.16 кредитного договору передбачено за порушення строків погашення заборгованості за споживчим кредитом, сплатити процентів, внесення плати за обслуговування споживчого кредиту, сплачувати банку пеню за кожний день прострочки у розмірі 1,6 % процента від суми простроченого платежу, якщо інший розмір пені не встановлений тарифами.

За порушення строків погашення заборгованості за КЛ за КР та/або овердрафтом за КР, сплати процентів за користування грошовими коштами за КЛ за КР та/або овердрафтом за КР, сплачувати банку пеню за кожен день прострочки у розмірі, що встановлений тарифами.

Всупереч умовам пп. 4.1.8 та 4.1.9 кредитного договору, зокрема. якими передбачається зобов'язання відповідача щомісячно сплачувати грошові кошти в рахунок повернення суми наданого кредиту та сплати процентів, з 31.10.2008 року відповідачем несвоєчасно сплачувались обов'язкові платежі, що підтверджується випискою з банківських рахунків.

Всупереч вимогам кредитного договору, зокрема, якими передбачається зобов'язання відповідача щомісячно сплачувати грошові кошти в рахунок повернення суми наданого кредиту та сплати процентів, з листопада 2008 року відповідачем несвоєчасно сплачувались обов'язкові платежі, що підтверджується випискою з банківських рахунків. Останній раз сплатив 745 грн. 31.10.2008 року. Лист вимогу боржнику направлялась 25.05.2012 року.

Станом на 01.10.2012 року у відповідача ОСОБА_1 існує заборгованість за кредитним договором перед банком в розмірі 215 538,85 грн.

В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити, посилаючись на обставини в ньому викладені.

Представник відповідача позов визнала частково, а саме в частині 6056,64 грн. - суми простроченого кредиту, 473,90 грн. - прострочені проценти за кредитом. Щодо вимоги про стягнення пені, представник позивача у поданій до суду заяві просила застосувати до виниклих відносин строк позовної давності та зменшити розмір неустойки в межах річного строку позовної давності до 1000грн. Також, просила врахувати суд, що відповідач є інвалідом 3-ої групи, на її утриманні знаходиться двоє дітей, з яких син є інвалідом дитинства - дитячий церебральний параліч, а донька хворіє на сколіотичну поставу, відтак значні кошти йдуть на їх лікування (а.с.90). В решті позовних вимог просила відмовити за недоведеністю та відсутності законодавчо-визначених підстав для такого задоволення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача,

дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником якого на час розгляду справи є публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», та відповідачем 15 листопада 2007 року був укладений договір №Ск-156-000014/11-2007, за яким відповідачу був наданий кредит за банківським продуктом «Споживчий кредит (cash-кредит) для фізичних осіб-резидентів України можливістю відкриття кредитної лінії після погашення споживчого кредиту» у розмірі 10 909 грн.

Відповідно до п.п. 1.1.5 кредитного договору банк надав відповідачу споживчий кредит у розмірі 10 909 грн. строком дії до 15.11.2009 року (включно) зі сплатою 7% річних, а відповідач зобов'язався повністю погасити споживчий кредит, сплатити проценти за користування грошовими коштами та плату за обслуговування споживчого кредиту в строки та на умовах кредитного договору.

Кредит був виданий шляхом перерахування коштів в сумі 10 000,00 грн. на картковий рахунок держателя та у сумі 909,00 грн. на рахунок банку в якості плати за перевірку документів, яку сплачує держатель в день отримання споживчого кредиту.

Станом на 01.10.2012 року у зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, утворилась прострочена заборгованість в розмірі 215 538,85 грн., в тому числі:

- 6056,64 грн. - прострочений кредит,

- 473,90 грн. - прострочені проценти за кредитом,

- 3 845,40 грн. - прострочена плата за управління кредитом,

- 201 921,34 грн. пеня,

- 2 204,23 грн. - інфляційні,

- 1 037,34 грн. - 3%.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За статтями 526, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов Договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. ст. 1049-1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позичкодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась на його банківський рахунок. А частина 2 ст. 1050ЦК України передбачає в разі прострочення повернення чергової частини позики право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За наведеного, враховуючи визнання позову відповідачем в частині розміру сум простроченого кредиту та відсотків, суд стягує ці кошти що становлять собою 6056,64 грн. та 473,90 грн. відповідно з відповідача на користь позивача.

Підлягає також задоволенню в повному обсязі вимога про стягнення з відповідача 3 845грн. 40 коп. простроченої плати за управління кредитом.

Заперечуючи проти даної вимоги представник відповідача зазначала, що у позові замість слова «комісія» зазначено «плата за управління кредитом», останнє не передбачено умовами кредитного договору, вважає, що тотожність цих понять змістом позову та наданими позивачем

доказами не доведена. Також, вказувала на несправедливість умов п. 2.14 Договору по відношенню до відповідача.

З такою позицією представника відповідача суд не може погодитись, так п. 2.14 Договору передбачено, що розмір щомісячної плати за обслуговування кредитом становить 2,35 від суми наданого споживчого кредиту.

Згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; г) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Відповідачем було погоджено умови отримання споживчого кредиту шляхом підписання договору, відтак відбулись умови визначені ст.ст. 638-640 ЦК України.

Відповідно до ст. 1011 ЦК за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітетнта. Згідно ст. 1013 ЦК комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Пунктом 3.1 Постанови Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» визначено, що Банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо.

Пунктом 3.6 згаданої Постанови визначено, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії. які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Відповідач вважаючи, що нарахування комісії (плата за управлінням кредитом) є несправедливими умовами договору, не звернувся до суду відповідно ст. 18 «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача» Закону України «Про захист прав споживачів» з позовом про визнання цих умови договору недійсними. В судовому засіданні сторона відповідача не вимагала перевірити дані про те, які саме послуги за нараховану щомісяця комісію було надано позичальникові.

За наведених вище підстав, оскільки відповідач погодився з умовами договору шляхом його підписання, умови договору не були оскаржені, відтак відсутні законодавчо встановлені підстави відмови у задоволенні вимоги про стягнення нарахованої банком комісії (плати за управління кредитом).

Суд вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення інфляційних витрат та 3% річних.

Крім того, нормами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від

відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Пунктом 18 Постанови Пленуму № 5 ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, визначено що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що в разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені Договором або Законом.

Щодо стягнення пені, суд погоджується з доводами відповідача, що її розрахунок виходить за межі річного строку визначеного ст. 258 ЦК України.

Та взявши до уваги доводи відповідача, що кошти були необхідні на лікування дитини, дослідивши підтверджуючі це докази (а.с.91-101), взявши до уваги роз'яснення Постанови Пленуму № 5 ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, те, що розмір пені з розміром боргу є неспівмірним, зменшення пені не завдасть фінансової шкоди відповідачу, проте надасть змогу належним чином утримувати дітей не порушуючи їх права, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, вважає за можливе зменшити розмір пені до 3758грн. 43коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,88,212-215 ЦПК України -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором від 15.11.2007 року №Ск-156-000014/11-2007 в розмірі 17 375 грн. 94 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПАТ "Родовід Банк" 173 грн. 76 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського О. В. Галаган

районного суду

м.Кіровограда