Ухвала суду № 30081219, 19.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/122/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Гром Л.М.

при секретарі - Синициній К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромруно» до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромруно» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м.Чернігові Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин справи.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на підставі направлення від 21.09.2012 року №2510 та відповідно до наказу керівника ДПІ у м.Чернігові ДПС від 21.09.2012 року №2606, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромруно» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Бентобудсервіс» за січень 2012 року, за результатами якої складено акт №1945/22/31078941 від 04.10.2012 року.

Позивач не погоджуючись із висновками акту №1945/22/31078941 від 04.10.2012 року, подав до ДПІ у м.Чернігові ДПС заперечення на акт перевірки (а.с.40-45), за результатами розгляду якого відповідачем було прийнято рішення від 18.10.2012 року №10818/10/22-214, яким скаргу позивача було залишено без задоволення.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Чернігові ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003682320 від 22.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів(робіт,послуг), на загальну суму 13253,00 грн (з яких 8835,00 грн за основним платежем та 4418,00 грн за штрафними санкціями).

Вищевказане податкове-повідомлення рішення, двічі було оскаржено позивачем до ДПІ у м.Чернігові ДПС, шляхом подачі заперечень, за результатами розгляду яких ДПІ у м.Чернігові ДПС рішеннями від 16.11.2012 року №1714/10/10-215 та від 20.12.2012 року №7063/0/61-12/10-2115 повідомила позивача, про залишення скарг без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с.58-65).

З матеріалів справи вбачається, що 17 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромруно» (за умовами Договору - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бентобудсервіс» (за умовами Договору - Продавець) укладено Договір № 01 щодо закупівлі товару.

Факт поставки позивачу товару (вовни немитої) підтверджується видатковою накладною №РН-0000010 від 31.01.2012 року на загальну суму 53010,00 грн.(а.с.70) В тому числі на адресу позивача була виписана податкова накладна на загальну суму 53010,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -8835,00 грн. (а.с.71).

Відповідач в своїй апеляційній скарзі посилається на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Бентобудсервіс», а також, що контрагентами цього товариства є підприємства з ознаками фіктивності, тому податкові накладні, виписані ТОВ «Бентобудсервіс»не можуть підтверджувати правомірність формування податкового кредиту ТОВ«Укрпромруно».

Відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За пп. 139.1.9. п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Виходячи з положень пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Виходячи з положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності з п. 201.10. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні належним чином оформленні первинні документи.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні первинні документи : договір, видаткова накладна, податкова накладна, банківська виписка, які відповідають вимогам, встановлених п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, зокрема й податкова накладна, що була оформлена контрагентом, який на момент їх видачі був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, про що свідчить свідоцтво платника ПДВ №19774405 (а.с.23).

А отже, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами операцій поставок від ТОВ «Бентобудсервіс» та заявлення позивачем суми ПДВ у розмірі 8835,00 грн. до бюджетного відшкодування. В свою чергу, відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача за вищевказаними спірними господарськими операціями свідчить про протиправність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі у розмірі 4418,00 грн.

Відповідачем також не було надано доказів наявності вироку суду відносно ТОВ «Бентобудсервіс», а також відносно контрагентів ТОВ «Бентобудсервіс» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариством до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Зокрема, слід зазначити, що позивач як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Так, в акті перевірки відповідач аналізує договірні відносини між контрагентами позивача та їх контрагентами і постачальниками.

Укладаючи угоду із своїми контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

Необхідно зауважити, що позивачем були вчинені всі необхідні дії, починаючи з укладання договору та проведення оплати товару. Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у свого контрагента наміру здійснення господарської діяльності, а також фіктивність створення останнього, оскільки дані питання входять до компетенції інших державних органів. Правочини укладалися з юридичною особою, при наявності всіх необхідних документів, а тому позивач жодним чином не міг і не повинен був передбачити дотримання чи недотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.

Крім цього,суд першої інстанції звертає увагу,що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності»здійснених позивачем господарських операцій. Отже, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом передчасно.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про відсутність здійснення реальної господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни, зафіксовані в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

За правилами статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Гром Л.М.

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Гром Л.М.

Твердохліб В.А.