Ухвала суду № 30079922, 11.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2013 р. м. Київ К/9991/49365/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012

у справі № 0670/394/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит"

до 1. Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської

2. Головного управління державного казначейства України у Житомирській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012, задоволено позовні вимоги: скасовано податкове повідомлення-рішення №0000531640/0 від 17.12.2010; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодуванню з податку на додану вартість у розмірі 57299,00 грн. та 572,99 грн. сплаченого судового збору.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення -без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, проте від ДПІ на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, за результатами проведеної відповідачем-1 документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року ТОВ "Лабрадорит", складений акт від 17.12.2010 №15-115/3/70/32356128, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.7 п. 7.77.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 57299,00 грн.

Податковий орган не визнає право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сплаченого постачальникам - ТОВ "Група компаній "Корпоративна безпека", ТОВ "Гран Трейд", ТОВ "Перспектива Коростишів", ТОВ "СКЦ "Альба" - в ціні придбаних товарів, з тих підстав, що зазначені постачальники не у повному обсязі відобразили свої податкові зобов'язання та в ланцюгах постачання мали взаємовідносини з контрагентами, які мають ознаки сумнівності. Наведене, на думку податкового органу, свідчить про те, що заявлена ТОВ "Лабрадорит" сума бюджетного відшкодування фактично не сплачена до бюджету підприємствами в ланцюгах постачання, що і призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на 57299,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 17.12.2010 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000531640/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 57299,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4).

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ).

Факт здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ "Група компаній "Корпоративна безпека", ТОВ "Гран Трейд", ТОВ "Перспектива Коростишів", ТОВ "СКЦ "Альба", підтверджується наявними в матеріалах справи податковими та видатковими накладними, на підставі яких, зазначені в них суми податку на додану вартість, позивач відніс до податкового кредиту.

Розрахунки за одержану продукцію позивачем проведено безготівковими операціями в повному обсязі згідно платіжних доручень та, в ціні придбаного товару, сплачено податок на додану вартість повністю.

Усі придбані товари були обліковані позивачем та використані в подальшій господарській діяльності, що підтверджується карткою рахунку 63.1.1 за вересень 2010 року та жовтень 2010 року.

За даними податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року різниця між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту мала від"ємне значення та становила 149919,00 грн., у зв'язку з чим позивачем до Коростишівської МДПІ був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року з зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 57299,00 грн. Зазначена сума дорівнює частині залишку від'ємного значення, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (вересні 2010 року) постачальникам таких товарів (послуг).

Доводи відповідача-1 про те, що постачальники не у повному обсязі відобразили свої податкові зобов'язання та в ланцюгах постачання мали взаємовідносини з контрагентами, які мають ознаки сумнівності, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявленої суми до бюджетного відшкодування), так само як і інші закони, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, який був постачальником товарів /послуг/, так і зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, (перевірка по ланцюгу) на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Крім того, порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість»контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі про неправомірне відшкодування судом з державного бюджету 572,99 грн. судового збору, оскільки позивачем було сплачено лише 6,80 грн., колегією суддів відхиляються, так як в матеріалах справи наявне платіжне доручення №162 від 16.02.2011 про сплату позивачем судового збору у розмірі 566,19 грн. (т. І а.с. 21).

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль