Постанова № 30079884, 18.03.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2013 року Справа № 811/304/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., за участю секретаря Побочій О.В. та представників:

Представника позивача: Жабський Д.В.,

Представника відповідача: Бабенко Н.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Дор-Строй»доМаловисківської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - ВСТАНОВИВ:ТОВ «Дор-Строй» (надалі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000021520 від 18.01.2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 696531,69 грн., в т.ч. 464354,39 грн. за основним платежем та 232177,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками проведеної позапланової невиїзної перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про нікчемність господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Шляховик-Авто» в період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року; ПП «Фірма «Володар» в період серпень, листопад, грудень 2010р.; ТОВ «Торговий дім «Вреск» в період з 01.08.2009р. по 31.08.2009р.; ТОВ «Техномашпостач» в період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р.; ПП «Клер Шато Фіорд» в період з 01.11.2010р. по 31.12.2010р., в зв'язку з чим податковий орган збільшив суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 696531,69 грн., в т.ч. 464354,39 грн. за основним платежем та 232177,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, та зазначає, що господарські операції з контрагентами мали реальний характер, підтверджені належним чином складеним первинними документами, а ТМЦ отримані від контрагентів використані у власній господарській діяльності, що також підтверджено відповідними документами.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що періоди діяльності, які стали предметом перевірки, вже перевірялися раніше відповідачем і порушень податкового законодавства щодо взаємовідносин з вказаними контрагентами не було встановлено.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, надавши суду письмові заперечення, які обґрунтовані тим, що правочини між позивачем та контрагентами мають ознаки фіктивності, оскільки контрагенти не мають власних технічних потужностей та найманих працівників, необхідних для здійснення господарських операцій. Як на доказ нікчемності укладених правочинів відповідач посилається на акти перевірок складені податковими органами щодо ТОВ «Шляховик-Авто»; ПП «Фірма «Володар»; ТОВ «Торговий дім «Вреск»; ТОВ «Техномашпостач»; ПП «Клер Шато Фіорд».

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.03.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 23.03.2013 р.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ на предмет нікчемності правочинів з підприємствами контрагентами за серпень 2009р., грудень 2009 р., серпень 2010р., листопад 2010р., грудень 2010р.

Результати перевірки оформлені актом №1/1520/33708292 від 10.01.2012 р. (т. 1 а.с. 199-222), в якому зафіксовано порушення п. 1.7. ст.. 1, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5., п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених з ТОВ «Шляховик-Авто» в період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року, встановлено відсутність формування податкового кредиту на суму 81680,67 грн.; ПП «Фірма «Володар» в період серпень, листопад, грудень 2010р., встановлено відсутність підстав для формування податкового кредиту на суму 83364,37 грн.; ТОВ «Торговий дім «Вреск» в період з 01.08.2009р. по 31.08.2009р., встановлено відсутність підстав для формування податкового кредиту на суму 2000 грн.; ТОВ «Техномашпостач» в період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., встановлено відсутність підстав для формування податкового кредиту на суму 85583,15; ПП «Клер Шато Фіорд» в період з 01.11.2010р. по 31.12.2010р., встановлено відсутність підстав для формування податкового кредиту на суму 213736,20 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000021520 від 18.01.2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 696531,69 грн., в т.ч. 464354,39 грн. за основним платежем та 232177,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с. 223).

Як вбачається зі змісту акту перевірки (п. 2.8.), висновки відповідача щодо нікчемності правочинів між позивачем та вищевказаними контрагентами ґрунтуються виключно на аналізі відомостей одержаних з актів перевірок контрагентів позивача, складених податковими органами.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами, а отже, правомірності формування податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Шляховик-Авто»; ПП «Фірма «Володар»; ТОВ «Торговий дім «Вреск»; ТОВ «Техномашпостач»; ПП «Клер Шато Фіорд», предметом яких було постачання товарно-матеріальних цінностей, в подальшому використаних позивачем у власні господарській діяльності у оподатковуваних операціях.

Факт здійснення вказаних господарських операцій підтверджується копіями первинних документів долучених до матеріалів справи (т. 1 а.с. 8-196).

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами, при цьому, первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій в ході перевірки не використовувались, юридична оцінка їм не надавалась, а висновки ґрунтуються на відомостях з актів перевірок контрагентів.

Крім того, суд зазначає, що період перевірки позивача на підставі акту №1/1520/33708292 від 10.01.2012 р., співпадає з періодами планових перевірок позивача здійснених посадовими особами відповідача, що підтверджується актами від 29.06.2011р. №8/23-10/33708292 (період перевірки з 01.01.2010р. по 31.03.2011р.) (т.2 а.с.80-101), від 16.04.2010р. №3/2310/33708292 (період перевірки з 01.07.2008р. по 31.12.2009р.) (т.2 а.с. 102-131). За результатами вказаних перевірок не було встановлено порушень податкового законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Шляховик-Авто»; ПП «Фірма «Володар»; ТОВ «Торговий дім «Вреск»; ТОВ «Техномашпостач»; ПП «Клер Шато Фіорд».

Отже, відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача з ТОВ «Шляховик-Авто»; ПП «Фірма «Володар»; ТОВ «Торговий дім «Вреск»; ТОВ «Техномашпостач»; ПП «Клер Шато Фіорд» лише на підставі перевірок вказаних контрагентів.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містили положень щодо того, що платник податків позбавляється можливості на формування податкового кредиту в разі встановлення порушень податкового законодавства у його безпосередніх контрагентів.

Отже, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Можливі порушення податкового законодавства, які виявлені у діяльності контрагентів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» було передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені податкові накладні, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені у складі вартості ТМЦ придбаних у ТОВ «Шляховик-Авто»; ПП «Фірма «Володар»; ТОВ «Торговий дім «Вреск»; ТОВ «Техномашпостач»; ПП «Клер Шато Фіорд» в перевіреному періоді.

Щодо доводів відповідача про порушення кримінальних справ відносно посадових осіб вказаних контрагентів, суд зазначає, що до набрання вироком суду законної сили, вказані доводи носять лише характер припущень та не можуть слугувати беззаперечним доказом безтоварності операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з вищевказаними контрагентами суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ТОВ «Шляховик-Авто»; ПП «Фірма «Володар»; ТОВ «Торговий дім «Вреск»; ТОВ «Техномашпостач»; ПП «Клер Шато Фіорд» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції Закону чинного на час проведення перевірки позивача) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, одержав податкові накладні, складену належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення до податкового кредиту таких сум податку на додану вартість.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської МДПІ Кіровоградської області ДПС від 18.01.2013р. №0000021520.

Присудити позивачеві судові витрати з Державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Маловисківської МПДІ Кіровоградської області ДПС грошові кошти в розмірі 2294 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 21.03.2013р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник