Ухвала суду № 30079871, 11.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 року м. Київ К/9991/55707/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08. 2012

у справі № 2а-4717/11/1070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08. 2012, задоволено позовні вимоги про визнання протипраним та нечинним податкового повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 23.09.2011 № 0001112353.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, складений акт перевірки від 06.09.2011 № 328/23-011/00951770, в якому встановлено порушення вимог пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у лютому 2011 року у розмірі 119 695,00 грн.

Державна податкова інспекція дійшла висновку про те, що господарські операції, укладені між позивачем та ТОВ «Дніпроторгінвест»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними, в результаті чого надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не прийняті до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 № 0001112353, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 35 206,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналогічне закріплене і в п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4).

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ).

Аналогічне передбачено п. 198.2 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України

З наявної в матеріалах справи довідки Державного комітету статистики України вбачається, що основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Факт виконання зобов'язань по поставці сільськогосподарської сировини у вересні 2010 року підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної від 28.09.2010 № 807 на загальну суму 211239,00 грн. та товарно-транспортних накладних від 27.09.2010.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою № 2031 від 28.09.2010 на суму 211 239,0 грн.

На час укладання й виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та є платником податку на додану вартість.

Таким чином, відповідно до наявних в матеріалах справи документів та фактичних обставин справи, підтверджується факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Дніпроторгінвест».

Судами попередніх інстанцій встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що податковим органом ані в акті перевірки, ані в ході судового розгляду справи не зазначено про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, усі необхідні первинні документи були надані позивачем контролюючому органу під час здійснення перевірки, що відображено в акті перевірки.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Дніпроторгінвест», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи не укладення таких правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з його контрагентом, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Крім того, слід зазначити, що порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість" контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (сільськогосподарської сировини) та господарською діяльністю платника податку, а усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, суди дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011 № 0001112353.

За наведених обставин, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08. 2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль