Ухвала суду № 30078422, 29.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р. справа № 2а-3481/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпропетровську ради на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровськ від 07 жовтня 2011 року у справі № 2а-3481/11 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпропетровську ради про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та нарахування щорічної допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпропетровську ради (далі - Управління) та зобов'язати його здійснити перерахунок і виплатити щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п?яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати, враховуючи нараховані та виплачені раніше суми щорічної допомоги на оздоровлення.

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровськ від 07 жовтня 2011 року у справі № 2а-3481/11 адміністративний позов задоволено частково, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпропетровську ради здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, інваліду 2 групи щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік в розмірі п?яти мінімальних заробітних плат, відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше виплачених коштів.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення відповідачу - 30 серпня 2012 року та позивачу, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Позивач письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не направив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 28 лютого 1991 року № 797-ХІІ введено в дію з 01 квітня 1991 року Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та вирішення проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Законом України від 19 грудня 1991 року № 2001-ХІІ цей Закону викладено у новій редакції. Статтею 48 Закону передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1986-1987 рр. у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується працівникам за місцем роботи при наданні відпустки, непрацюючим громадянам - органами, які виплачують пенсію, в кінці року, дітям - за місцем основної роботи одного з батьків до 1 червня кожного року. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною другою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.

Законом України № 230/96 від 06.06.1996 року частина 4 статті 48 Закону викладена у новій редакції і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплата щорічної допомоги на оздоровлення встановлена у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Дію абзацу четвертого частини четвертої статті 48 зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV.

Дію абзацу четвертого частини четвертої статті 48 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V. Зупинення дії абзацу четвертого частини четвертої статті 48, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року № 489-У, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.

Законом України від 28.12.2007 року № 107-УІ стаття 48 Закону викладена у новій редакції. Так, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Зазначені зміни, внесені пунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України 28.12.2007 року № 107-УІ визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2007. Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Аналіз зазначених норм дозволяє суду дійти висновку, що з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - з 22 травня 2008 року абзац четвертий частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» поновлений в редакції Закону України № 230/96 від 06.06.1996 року, відповідно до якої учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплата щорічної допомоги на оздоровлення встановлена у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Законом України від 23.12.2010 року № 2857-УІ «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визначено право Кабінету Міністрів України у 2011 році визначати порядок та розмір застосування норм і положень статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

У 2011 році дія статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не призупинялась, зміни до її змісту не вносились.

Таким чином, здійснивши виплату позивачеві щорічну разову грошову допомогу у 2011 року у розмірі, меншому, ніж передбачено статтею 48 Закону, Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпропетровську ради порушило права позивача, як особи, яка має право на соціальний захист, поновлення яких має бути здійснено шляхом визнання таких дій протиправними та зобов'язання вказаного відповідача здійснити перерахунок та виплатити заборгованість у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, передбаченому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням сум, що отримані ним у 2011 році.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпропетровську ради - залишити без задоволення.

Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровськ від 07 жовтня 2011 року у справі № 2а-3481/11 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна