Ухвала суду № 30078231, 05.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р.справа № 2а-0870/2449/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Цьока І.І.

за участю представників:

прокурора: - Демидов О. О.

позивача: - Буря О. Є. (дов. від 26.12.11), Мальчин О. О. (дов. від 26.12.11), Прошина С. В. (дов. від 23.12.11)

відповідача: - Ратієв Д. С. ( дов. від 28.03.12)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року

у справі № 2а-0870/2449/11

за позовом публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

за участю прокуратури Запорізької області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000760808/0 від 06.10.2010, № 0000760808/1 від 23.11.2010, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 20601854 грн., та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000750808 від 06.10.2010, № 0000750808/1 від 23.11.2010, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 17412292 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5223687 грн. 60 коп., усього на суму 22635979,60 грн., які були винесені СПДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя на підставі акту перевірки № 310/08-08/00186542 від 240.9.10.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті зазначені податкові повідомлення-рішення, про нікчемність укладених договорів поставки, відповідно до яких позивачем здійснено передплату за товар, не узгоджуються з вимогами законодавства та обмежують права підприємства на відшкодування податку на додану вартість. Відповідно до укладених договорів продовжується поставка товарів, що спростовує висновки перевірки про їх нікчемність та про те, що укладені договори не були спрямовані на настання реальних наслідків.

У зв'язку із зміною найменування позивача судом, відповідно до ст. 55 КАС України, проведено заміну позивача на його правонаступника -Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів".

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.11 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.4 а.с. 265), в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Судом першої інстанції не враховано, що за нормами діючого законодавства (пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість») обов'язковою умовою віднесення сум податків до складу податкового кредиту є придбання товару. Обставини справи свідчать, що позивачем не була отримана продукція у податковому періоді, в якому здійснювались передоплати. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про набуття позивачем права відносити до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару без його фактичного отримання.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечують, зазначають, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 20.08.2010 позивачем до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі подана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування, відповідно до яких сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 20601854 грн.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ "Запорізький завод феросплавів" з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2010 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2010, за результатами якої складений акт від 24.09.2010 № 310/08-08/00186542.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем: абз. 4 п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п 7.4.1 п. 7.4, п.п 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2010 на загальну суму 20601854 грн.;

абз. 4 п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п 7.4.1 п. 7.4, п.п 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за липень 2010 року на суму 17412292 грн.

До висновку про завищення позивачем податкового кредиту за червень 2010 року на суму 37833333 грн. відповідач дійшов з огляду на наступні обставини.

Позивачем як покупцем укладені договори: з ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»- на поставку коксової продукції № 1003535 від 29.06.2010, № 1003536 від 29.06.2010, № 1001696 від 30.03.2010, договір купівлі-продажу феросплавів марганець металевий Мн 95 № 792 від 01.07.2010; з ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»- договір на поставку марганцеворудних концентратів № 66 від 25.06.2010; з ВАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат»- договір на поставку агломерату марганцевого № Т 772/05 від 25.06.2010.

В межах цих договорів позивач здійснив попередню оплату за товар у червні 2010 року: ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" - на суму 147000000 грн., у т.ч. ПДВ 24500000 грн., ВАТ "Орджонікідзевський гірнично-збагачувальний комбінат" - на суму 39000000 грн., у т.ч. ПДВ 6500000 грн., ВАТ ""Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" - на суму 41000000 грн., у т.с. ПДВ 6833333,33 грн. Суми ПДВ по вказаним операціям включені позивачем до складу податкового кредиту, але продукція в цьому періоді не отримана.

В обґрунтування висновку про завищення позивачем податкового кредиту за липень 2010 року на суму 180813 грн. в акті перевірки вказується, що між позивачем (покупець) та ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" укладено договір купівлі -продажу № 792 від 01.07.2010, в межах якого позивач здійснив оплату у липні 2010 року на суму 33400000,00 грн. у т.ч. ПДВ 5566666,67 грн., але продукцію в цьому періоді отримало на суму 32315119,44 грн. у т.ч. ПДВ 5385853,24 грн. Станом на 31.07.2010 дебіторська заборгованість ВАТ "ЗФЗ" по постачальнику -ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" складає 1084880,56 грн., у т.ч. ПДВ 180813,43 грн.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи, сторонами не спростовуються.

На думку відповідача, право підприємства на податковий кредит та в подальшому на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість виникає лише в тому разі, якщо і оплата і поставка (отримання) товару фактично відбулися в тому періоді, в якому підприємство відображає податковий кредит.

Посилаючись на пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач зазначає, що оскільки на час здійснення передоплати товар не було фактично отримано позивачем, то і суми ПДВ, які сплачені в складі попередньої оплати, не можуть включатися до складу податкового кредиту позивача та враховуватися при визначенні бюджетного відшкодування.

За результатами перевірки СДПІ по роботі з ВПП у мі. Запоріжжі прийняті податкове повідомлення-рішення: № 0000760808/0 від 06.10.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року на 20601854 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000750808 від 06.10.2010, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 22635979 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 17412292 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5223687 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишенні без задоволення, прийняті похідні податкові повідомлення-рішення № 0000760808/1 від 23.11.2010 та № 0000750808/1 від 23.11.2010.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні повідомлення-рішення відповідача прийняті з порушенням вимог, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість». Вказаним Законом не встановлено обмежень щодо включення сум податку на додану вартість, які сплачені в складі попередньої оплати постачальникам, до складу податкового кредиту та розрахунку бюджетного відшкодування, якщо поставка товару відбувається в подальшому, в наступних податкових періодах, на умовах поставки, визначених договором.

З огляду на фактичні обставин справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини,колегія суддів погоджується з судом першої інстанції.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшко дуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податко вого періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. "а" пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередньому періоді постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування.

Згідно із пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Керуючись приписами означеної норми, а також пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону, суд першої інстанції правильно встановив, що у випадку здійснення попередньої оплати за придбану продукцію право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає на дату попередньої оплати. Здійснення передоплати за поговором поставки, які передбачають таку передоплату, та яка викликає зміни в структурі активів платника податків, є операцією, яка вчинена на виконання договору поставки, з врахуванням приписів Закону України «Про податок на додану вартість», та є операцією, яка відноситься до поставки товарів.

Посилання відповідача на порушення позивачем п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказана норма містить лише визначення певного поняття в розумінні вказаного Закону, а не встановлює відповідні правила оподаткування. Крім того, визначаючи поставку товарів -як будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, законодавець не встановлює таких обов'язкових умов як фактичне одержання товару і фактичний перехід права власності на цей товар. Мова йдеться про групу договорів, які передбачають зобов'язання з реалізації товарів (передачу права власності від однієї особи до другої) на оплатній, компенсаційній основі.

Стаття 693 ЦК України надає право покупцю вимагати від продавця, який одержав суму передоплати товару і не передав товар в установлений термін, передачі оплаченого товару або повернення суми передоплати.

Договори поставки, купівлі-продажу, на виконання яких позивачем здійснена спірна передоплата, є договорами оплатними, які передбачають одержання продукції позивачем у власність. Умови, на яких укладені зазначені договори, діючому законодавству, предмету діяльності сторін за договорами, не суперечать, за межі статутної діяльності сторін за цими договорами не виходять.

Купівля-продаж обумовленої договорами продукції не входить до діяльності, здійснення якої потребує спеціального дозволу або має окремий правовий режим, внаслідок чого сторони за переліченими вище договорами діяли в межах своєї цивільної правоздатності, визначеної ст.91 Цивільного кодексу України.

Питання виконання договірних зобов'язань з боку контрагентів позивача по поставці продукції не впливає та не може впливати на право позивача по включенню суми податку на додану вартість, сплаченої продавцю в складі вартості придбаної продукції, до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем здійснені витрати по передоплаті продукції в процесі своєї господарської діяльності та по операціям, що здійснювались згідно з договорами поставки, купівлі-продажу, які передбачають передачу права власності на продукцію за плату на умовах передоплати.

Порушення позивачем при цьому норм податкового законодавства, які регулюють порядок відображення у податковому обліку таких операції, із матеріалів справи не вбачаються.

Підставою для включення до податкового кредиту сум сплачених податків є належним чином оформлена податкова накладна. За правилами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Вимоги до податкової накладної встановлені п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований спірний податковий кредит, оформлені у повній відповідності до вимог п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону.

Твердження відповідача з посиланням на абз.4 пп.7.2.3, пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що податкова накладна видається саме при здійснення продажу товару, виписується тільки на факт поставки товарів, суд вважає помилковим.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також п.6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, тобто, відповідно до вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", на дату здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, , а саме: - або дату зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дату їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дату інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дату відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дату оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) продавця у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) (п. 4 Порядку заповнення податкової накладної).

Порядок ведення книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165.

Відповідно до зазначеного Порядку облік продажу товарів продавцем проводиться у книзі продажу обліку товарів (робіт, послуг) у момент виникнення податкових зобов'язань, дата виникнення яких визначена пунктом 7.3 статті 7 Закону. У разі, коли відвантаженню товарів передує зарахування коштів на банківський рахунок чи оприбуткування в касі платника податку як попередня оплата за продаж, який ще не відбувся, в книзі продажу товарів (робіт, послуг) така операція обліковується датою надходження коштів на розрахунковий рахунок у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Особи, що зареєстровані як платники податку на додану вартість, у момент виникнення податкових зобов'язань, незалежно від факту, що сталося раніше - відвантаження товарів чи зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають продажу, до граф 2-5 книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) переносять відповідні реквізити податкової накладної.

З дати здійснення покупцем (позивач у справі) передоплати у продавця визначаються податкові зобов'язання, відповідно, покупець одержує право на податковий кредит.

Таким чином, видача продавцем податкової накладної за фактом перерахування коштів не суперечить нормам Закону України "Про податок на додану вартість", підзаконним актам, які регулюють спірні відносини. Норми Закону України "Про податок на додану вартість", на які посилається відповідач - пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 - визначають порядок виписування податкової накладної, а не підстави для її видачі, як вважає відповідач.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом під час перевірки не заперечувалось наявність належним чином оформлених податкових накладних на суму попередньої оплати за продукцію. Податкові накладні, виписані контрагентами позивача по факту передоплати, оформлені в повній відповідності до вимог п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону.

Крім того, судом встановлено факт поставки товару за вищевказаними договорами, що підтверджується наданими позивачем актами приймання-передачі продукції. Суду апеляційної інстанції подані додаткові докази, які свідчать про фактичне виконання сторонами договірних зобов'язань (про обсяги фактично поставленої за договорами продукції).

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, що оскільки продукція не була отримана в періоді здійснення попередньої оплати, то господарські зобов'язання були укладені без наміру на реальне настання правових наслідків та з метою безпідставно одержати із державного бюджету бюджетне відшкодування ПДВ, що суперечить меті господарської діяльності, колегія суддів вважає помилковим.

Аналіз укладених між позивачем та його контрагентами - ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», ВАТ «Марганецький ГЗК», ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК» договорів дозволяє зробити висновок про те, що вимоги ст.ст.180, 265, 267 Господарського кодексу України дотриманні при їх укладанні. Зазначені договори виконані сторонами, строк дії договорів на момент складання акту перевірки не закінчився.

Ознаки порушення публічного порядку, спрямованості на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, заволодіння майном чи грошовими коштами держави, вказані договори не містять.

Крім того, в даному випадку правочини (договори поставки), укладені між позивачем та ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», ВАТ «Марганецький ГЗК», ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК»не визнані недійсними в судовому порядку, їх нікчемність не встановлена, тому вважатися нікчемними чи фіктивними або недійсними такі договори не можуть.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає правомірним включення позивачем відповідних сум податку на додану до складу податкового кредиту в червні 2010 року.

За наведених обставин можна зробити висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, в зв'язку із чим підстави для його скасування, відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року у справі № 2а-0870/2449/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко