Постанова № 30078036, 05.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. справа № 2а-6680/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Цьокі І.І.

за участю представників:

прокурора: - Демидов О. О.

позивача: - Білюшов В. М. (дов. від 10.01.12)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року

у справі № 2а-6680/10/0870

за позовом приватного підприємства «Інвест-Ресурсбуд»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості,-

встановила:

Приватне підприємство «Інвест-Ресурсбуд»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення, прийняті Держаною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя, від 17.08.10 № 0000202305/0, яким зменшена сума бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 року на 39826,00 грн., від 17.08.10 № 0000212305/0, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 78394,50 грн., у т.ч. основний платіж -52263,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -26131,50 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму 39826,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації з ПДВ за квітень 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків відповідача-1 про порушення позивачем норм податкового законодавства при віднесенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з операцій придбання продукції у ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" у зв'язку з тим, що одним з постачальників ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" є ВАТ "Запоріжжяобленерго", постачальниками якого у другому та наступних ланцюгах є низка підприємств, які знаходяться у стадії банкрутства, або не знаходяться за місцем реєстрації, або не відображаю ть своїх податкових зобов'язань по взаємовідносинам з якимись підприємствами.

Між виробником продукції ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" та позивачем не існує будь-яких проміжних ланок, підприємств чи посередників, а тому відсутній будь-який зв'язок між вказаними відповідачем-1 підприємствами та поставками ними товарів, робіт, послуг, який впливає на податковий кредит позивача та, відповідно, на суму бюджетного відшкодування. Постачання ВАТ "Запоріжжяобленерго" для ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" електричної енергії для виготовлення продукції власного виробництва та подальший її продаж позивачу не є ланцюгом постачання, а тому підприємство не має нести відповідальність за контрагентів ВАТ "Запоріжжяобленерго".

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.10 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.08.2010 № 0000202305/0, № 0000212305/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Інвест-Ресурсбуд" 39826,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації з ПДВ за квітень 2010 року.

Не погодившись із постановою суду, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя подало апеляційну скаргу (а.с.177), в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду, винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, висновками, які суперечать діючому законодавству.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання означені особи повідомлені судом належним чином.

Від відповідача-2 надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача-2. Одночасно відповідач-2 просить провести процесуальну заміну відповідача у справі Головне управління державного казначейства України у Запорізькій області на правонаступника - Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області.

З огляду на додані до клопотання докази колегія суддів у відповідності до ст.55 КАС України вважає за можливе здійснити процесуальне правонаступництво -замінити відповідача-2 у справі Головне управління державного казначейства України у Запорізькій області його правонаступником - Управлінням Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області.

По суті поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивачем - приватним підприємством «Інвест-Ресурсбуд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя подана податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року (а.с.60), в якій визначено суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача в установі банку, в розмірі 39826,00 грн. За даними Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації) залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду -39826,00 грн.; частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), - 39826,00 грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, - 39826,00 грн.

Разом з податковою декларацією позивачем подані також заява про повернення суми бюджетного відшкодування, розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації, довідка щодо залишку суми від'ємного означення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в якій зазначено, що сума 39826,00 грн. виникла в звітних періодах -лютий 2010 року -5458,00 грн., березень 2010 року -34368,00 грн.

26.07.2010 відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Інвест-Ресурсбуд»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2010 по 31.03.2010 (акт перевірки від 26.07.2010 № 101/23-5/35536459 -а.с.8).

В ході перевірки виявлено, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за лютий-квітень 2010 року податок на додану вартість у сумі 95265 грн., у т.ч. за лютий 2010 року на 46918 грн., за березень 2010 року на 37678 грн., за квітень 2010 року на 10669 грн.

В порушення п.1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на 39826 грн., занижено суму податку на додану вартість за лютий-квітень 2010 року на 52263 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 26.07.2010 № 101/23-5/35536459 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.08.2010:

№ 0003482305/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за квітень 2010 року на 39826,00 грн.

№ 0000212305/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 78394,50 грн., у т.ч. основний платіж -52263,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -26131,50 грн.

До висновку про порушення позивачем Закону України "Про податок на додану вартість" податковий орган дійшов з огляду на наступні обставини.

Основним постачальником позивача у вказаний період (лютий-квітень 2010 року) є ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" відповідно до контракту від 11.12.08 № ПП 1323/69-28197.

Під час виконання вказаного контракту порушення порядку складення первинних документів, податкових накладних, на підставі яких відповідні суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів відповідачем-1 під час перевірки не виявлено.

В ході проведення перевірки, при опрацюванні системи Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що постачальниками ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" в лютому 2010 року є ВАТ «Запоріжжяобленерго», ВАТ «Пласт», ПП «Фірма НВ»; в березні 2010 року - ВАТ «Запоріжжяобленерго», ПП «Фірма НВ», в квітні 2010 року -ПП «Енергопром», ТОВ «Дебант Україна», ТОВ «НВП Енергометсервіс», ТОВ НВО «Інкор і Ко», ТОВ «Інноваційний центр «Практика».

При перевірці взаємовідносин постачальника позивача ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" з його контрагентами податковим орланом встановлено, що контрагенти ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" або постачальники цих контрагентів або мають стан «порушення провадження у справі про банкрутство», або відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, або не відображують своїх податкових зобов'язань.

Виходячи з встановлених обставин, податковий орган дійшов висновку, що позивачем в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит по операціях з придбання продукції від ВАТ "Запорізький абразивний комбінат". Підприємство позбавлено права на нарахування податкового кредиту у вартості придбаної продукції від ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" по ланцюгу постачання 2-ої та наступних ланок постачання товару.

Виходячи з фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача-1, оскільки такі висновки базуються на помилковому тлумаченні чинного законодавства України.

Крім того, висновки відповідача-1, зроблені в акті перевірки, є помилковими, відомості про контрагентів постачальника позивача не впливають і не спростовують факт здійснення господарських операцій між позивачем і його постачальником - ВАТ "Запорізький абразивний комбінат".

Факт отримання позивачем продукції від ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" в межах контракту від 11.12.08 № ПП 1323/69-28197, відповідачем-1 не заперечується, підтверджений відповідними первинними документами.

Виявлені відповідачем-1 обставини щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від податкових органів. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача - ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" або контрагентами ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що фактичні дії позивача під час укладення контракту від 11.12.08 № ПП 1323/69-28197, його виконання та відображення відповідних господарських операцій в податковому обліку не свідчать про протиправність дій позивача, наявність у нього мети, яка б суперечила інтересам держави та суспільства, була спрямована на порушення публічного порядку.

Крім того, наведені відповідачем обставини щодо контрагентів по ланцюгу постачання не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування.

В будь-якому випадку порушення контрагентами, у тому числі за ланцюгом постачання, податкового законодавства за загальним правилом не може призводити до недійсності всіх угод до кінцевого отримувача товару, оскільки відносини між попереднім постачальником у ланцюгу поставок не позбавляють правового значення належним чином оформлених первинних документів та не впливають на реальність господарських операцій, вчинених між кінцевим отримувачем товарів та його безпосереднім контрагентом.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" - безпосередній контрагент позивача був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлений, перебував на обліку в податковому органі як платник податку на додану вартість.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Порядок складення та видачі податкових накладних визначений п.7.2 ст.7 цього ж Закону. Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 № 165.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Як зазначено в п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається в тому числі у випадку, коли зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагента позивача ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" в якості платника податку на додану вартість, виключення його з реєстру платників податку на додану вартість не надано, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаною вище особою у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про правомірність видачі податкових накладних.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

За правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередніх періодах постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Згідно з положеннями наведених вище правових норм в їх сукупності, вбачається, що сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, послуги, є податковим зобов'язанням продавця товару (послуги), а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Законодавство, діюче на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює зобов'язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом, тим більше, контрагентами продавця податкового законодавства.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередніх періодах постачальникам таких товарів.

Проти факту реальності здійсненої позивачем операції з отримання ним продукції та оплати її вартості відповідач-1 не заперечує.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що відповідачем-1 не доведено в установленому порядку правомірність зменшення суми бюджетного відшкодуванні податку на додану вартість.

Таким чином, позивачем правомірно до податкового кредиту включено суму, сплаченого при придбанні товару (послуги) податку на додану вартість, яка підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, та відображено в податковій декларації з податку на додану вартість, у відповідача-1 відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість та зменшенні розміру бюджетного відшкодування.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що формування податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування здійснено позивачем на підставі у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення від 17.08.2010 № 0000202305/0, № 0000212305/0 є протиправними.

Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації з ПДВ за квітень 2010 року у розмірі 39826,00 грн.

Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підпунктом 7.7.8 статті 7 цього Закону передбачено, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Виходячи з наведених вище норм, фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що на день вирішення даного спору обов'язок податкового органу щодо надання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, не виник, відповідно, відсутній факт порушення податковим органом законодавчо встановленої процедури бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині заявлені передчасно, правові підстави для їх задоволення відсутні.

Неправильне застосування судом першої інстанції вимог матеріального права призвело до неправильного вирішення спору в зазначеній вище частині, що відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанцій в цій частині та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.2010 у справі № 2а-6680/10/0870 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Інвест-Ресурсбуд»39 826,00 грн. податкової заборгованості з ПДВ за декларацією з ПДВ за квітень 2010 року, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.2010 у справі № 2а-6680/10/0870 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко