Рішення № 30077542, 13.03.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2523/1486/2012 Провадження № 22-ц/795/97/2013 Головуючий у I інстанції - Козак В. І. Доповідач - Євстафіїв О. К.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЄвстафіїва О.К.,суддів:Литвиненко І.В., Шарапової О.Л.,при секретарі:Примачок Ю.О.,за участю:представника ПАТ КБ „ПриватБанк" - старшого юрисконсульта філії „Чернігівське регіональне управління" Супрун Н.С., ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Чернігівського районного суду від 06 листопада 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання договору поруки недійсним та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У серпні 2012 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» пред'явило позов до ОСОБА_7 і ОСОБА_6, в якому просило стягти з останньої на його користь 7313 доларів 52 центи США заборгованості за кредитним договором, що за курсом долара США відносно гривні станом на 25.06.2012 р. становить 58453 грн. 33 коп., і стягти солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 500 грн. 00 коп. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачі не виконують зобов'язання за укладеним між ОСОБА_6 й банком кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 25.06.2012 р. в неї перед банком виникла заборгованість: за кредитом - у сумі 3256 доларів 51 цент США, по процентах за користування кредитом - у сумі 3678 доларів 96 центів США, а також по неустойці - штрафу в сумі 31 долар 28 центів США і штрафу в сумі 346 доларів 77 центів США, а всього у сумі 7313 доларів 52 центи США. Вказаний кредитний договір забезпечено договором поруки на суму 500 грн. 00 коп. з ОСОБА_7

У вересні 2012 р. ОСОБА_6 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_7 і ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому, після уточнення позовних вимог, просила визнати недійсним укладений між останніми договір поруки від 01.02.2012 р. № 01/МК і стягти з ОСОБА_7 та ПАТ КБ «ПриватБанк» 1000 грн. 00 коп. на відшкодування збитків і 30000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оспорюваний ОСОБА_6 договір поруки укладено без її відома та згоди. Остання ОСОБА_7 - поручителя за цим договором не знає, у зв'язку з чим не могло бути її волевиявлення на укладення ПАТ КБ «ПриватБанк» договору поруки з ОСОБА_7 на забезпечення виконання нею кредитних зобов'язань перед ПАТ КБ «ПриватБанк». Крім того, в укладеному між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитному договорі його забезпечення не передбачено. Згідно з текстом позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк», воно пред'являло до ОСОБА_7 вимогу про виконання взятих на себе зобов'язань. Але банк до ОСОБА_6 такої вимоги не пред'являв і ОСОБА_7 не сповістив ОСОБА_6 про пред'явлення до нього банком цієї вимоги. Оспорюваним договором на ОСОБА_6 покладається додаткова матеріальна відповідальність перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за порушення кредитних зобов'язань у сумі 500 грн. 00 коп. У договорі поруки прямо зазначено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» ознайомив ОСОБА_7 з умовами укладеного між ним та ОСОБА_6 кредитного договору. Зі змісту додатку № 1 до оспорюваного договору поруки випливає, що з умовами укладеного нею з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору може бути ознайомлено ще 50 осіб. Наведене є порушенням гарантованих ст.ст. 21, 32, 55, 68 Конституції України прав і свобод ОСОБА_6, а також приписів ч. 1 ст. 10, ч. 1 та абз. 2 ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 14, ч.ч. 1, 2 ст. 16, ч. 1 ст. 21, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки її персональні дані можуть бути використані принаймні 51 особою.

Оскаржуваним рішенням позов ПАТ КБ «ПриватБанк» частково задоволено: з ОСОБА_6 на його користь стягнуто 7250 доларів 94 центи США заборгованості за кредитним договором, з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто солідарно 500 грн. 00 коп., у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено; на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» на відшкодування судових витрат стягнуто: з ОСОБА_6 - 581 грн. 85 коп., з ОСОБА_7 - 2 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати дане рішення і задовольнити її позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом І інстанції проігноровано всі доводи й заперечення ОСОБА_6, а саме:

- у позовній заяві банку не зазначено, які саме умови кредитного договору порушено ОСОБА_6 та як саме їх порушено,

- розмір кредитної заборгованості не підтверджено допустимими доказами, а саме: наявний у справі розрахунок заборгованості не завірено печаткою банку, у ньому відсутнє прізвище особи, яка його підписала,

- ОСОБА_6 не повідомлено про зміну процентної ставки за кредитним договором,

- укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_6 договір кредиту не передбачав забезпечення його порукою та можливості розголошення інформації про ОСОБА_6 Поручитель виступає на стороні боржника, що передбачає їх вільне волевиявлення, яке відповідає їх внутрішній волі, відповідати солідарно. Але ОСОБА_6 не знайома з ОСОБА_7 і оспорюваний договір поруки укладено без її згоди, чим порушено права останньої, передбачені ст.ст. 21, 32, 55, 68 Конституції України,

- судом не встановлено мету укладання договору поруки, про який йдеться. Згідно з цим договором ОСОБА_7 є поручителем 50-ти фізичних осіб, які отримали кредити на загальну суму 5903740 грн. 00 коп., а загальний розмір його зобов'язань за договором становить 250000 грн. 00 коп. Таким чином, у разі одночасного невиконання всіма боржниками своїх зобов'язань перед ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_7, який є 65-річним пенсіонером, має впродовж 5 днів сплатити банку суму понад 25000 грн. Доказів можливості сплати ОСОБА_7 такої суми коштів банк суду не надав, що свідчить про те, що банк при укладенні оспорюваного договору поруки не розраховував на виконання ОСОБА_7 своїх зобов'язань за цим договором. Тобто даний правочин, на порушення ч. 5 ст. 203 ЦК України, не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, у зв'язку з чим в силу ч.ч. 1, 2 ст. 215 цього ж Кодексу він є недійсним, нікчемним, фіктивним (ч. 1 ст. 234 ЦК України). Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» суду пояснив, що договір поруки з ОСОБА_7 укладено на безоплатній основі, що суперечить ст. 558 ЦК України, згідно з якою поручитель має право на оплату наданих ним боржникові послуг, і ч. 5 ст. 626 ЦК України, яка передбачає, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Із оспорюваного ОСОБА_6 договору не випливає, що він є безоплатним. Отже укладенням цього договору погіршено становище ОСОБА_6 шляхом надання права ОСОБА_7 вимагати від неї оплати непотрібних їй послуг. Тож уклавши договір поруки, про який йдеться, банк порушив приписи ч. 3 ст. 203, ст. 525, ч. 1 ст. 651 ЦК України. Крім того, виходячи зі змісту додатку № 1 до оспорюваного договору, з даними про прізвище, ім'я, по-батькові ОСОБА_6, про її ідентифікаційний номер та суму отриманого кредиту, адресу фактичного проживання, паспортні дані, підпис тощо, які вказано у кредитному договорі між нею й ПАТ КБ «ПриватБанк», можуть ознайомитися іще 50 осіб. У такий спосіб порушено права ОСОБА_6, передбачені Законами України «Про захист прав споживачів» та «Про захист персональних даних», що може спричинити завдання їй матеріальної шкоди,

- судом безпідставно відхилено клопотання ОСОБА_6 про витребування доказів вільного волевиявлення ОСОБА_7 на укладення оспорюваного договору поруки, копії довідки про його доходи, на підставі якої було укладено цей договір, копії паспорта ОСОБА_7, про витребування довідки про те, яку суму коштів окремо у гривнях та в іноземній валюті ОСОБА_6 сплачено у період з 11.09.2008 р. по 16.08.2012 р. на виконання укладеного з банком договору та яким способом розподілено ці кошти на погашення кредитної заборгованості, про витребування квитанцій про сплату нею кредиту та виписки по карткових рахунках. Дане клопотання обумовлено ненаданням банком цих доказів на неодноразові письмові вимоги ОСОБА_6,

- банк втратив право висунення вимог до поручителя, т.я. строк виконання кредитного договору закінчився 10.11.2009 р. і в період з 10.11.2009 р. по 10.05.2010 р. банк не пред'являв вимог до поручителя. До того ж, договір поруки підписано 01.02.2012 р.

У судовому засіданні ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу, а представник ПАТ КБ «ПриватБанк» просив її відхилити за безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що наданий ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунок кредитної заборгованості ОСОБА_6 останньою не спростовано та що сторонами у оспорюваному ОСОБА_6 договорі поруки є ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_7, який цей договір не оспорює, у зв'язку з чим суд не має підстав для сумнівів у його законності. Дані висновки неповністю відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Так, по справі встановлено наступне.

17.09.2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 249585-CRED (його копія з додатками на а.с. 9-13). Згідно з цим договором ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_6 кредит у сумі 6000 доларів 00 центів США зі сплатою 24% річних за користування кредитом на строк до 10.11.2009 р. Повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом ОСОБА_6 мала здійснювати щомісячно шляхом сплати кожного місяця платежів згідно з графіком. Договором передбачено, що за порушення будь-якого зобов'язання за ним позичальник сплачує кредиторові проценти в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної згідно з графіком заборгованості за кредитом. У тексті даного договору також зазначено серію й номер паспорта ОСОБА_6, який посвідчує її особу як на дату укладення договору, так і на даний час, дату видачі паспорта й орган, який його видав, місце реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_6, її ідентифікаційний код. У договорі також зазначено, що виконання зобов'язань за ним за згодою банку можуть бути виконані іншою особою (п. 7.6). Про забезпечення виконання зобов'язань за цим договором у його тексті не йдеться. Пунктами 2.3.7 і 7.4 договору передбачено, що:

- ОСОБА_6 дає згоду банку на збирання, зберігання, використання і поширення інформації про себе у бюро кредитних історій відповідно до чинного законодавства. До цієї інформації відносяться відомості, що ідентифікують ОСОБА_6 (прізвище, ім'я та по-батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер і місце проживання та всі відомості про грошові зобов'язання останньої),

- банк має право доводити до відома третіх осіб інформацію про заборгованість ОСОБА_6 за даним договором у разі порушення нею зобов'язань за договором.

Починаючи з 12.01.2009 р. і по 31.10.2011 р. ОСОБА_6 сплачує у неповному обсязі передбачені договором платежі на погашення кредитної заборгованості, у зв'язку з чим станом на 25.06.2012 р. в неї перед позивачем утворилася заборгованість: за кредитом - у сумі 3256 доларів 51 цент США, по відсотках за користування кредитом - у сумі 3678 доларів 96 центів США, по штрафах за прострочення сплати кредиту - у сумах 31 долар 28 центів США (фіксована частина), і 346 доларів 77 центів США (процентна складова), що станом на 25.06.2012 р. за офіційним курсом валют еквівалентно 58453 грн. 33 коп. Це підтверджується виконаним ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунком (а.с. 235-236) і частково не заперечується ОСОБА_6

01.02.2012 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_7 укладено договір поруки № 01/МК (його копія з додатком на а.с. 6-9). Згідно з цим договором, ОСОБА_7 зобов'язався у обсязі 500 грн. 00 коп. солідарно з ОСОБА_6 відповідати перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором № 249585-CRED від 11.09.2008 р., а також за виконання іще 49 особами, крім ОСОБА_6, зобов'язань за укладеними з ПАТ КБ «ПриватБанк» договорами кредиту. У даному договорі також зазначено, що ОСОБА_7 ознайомлений з умовами кредитних договорів (п. 3) та що всі інші неврегульовані в ньому питання регламентуються чинним законодавством (п. 12). На дату укладення договору поруки, про який йдеться, ПАТ КБ «ПриватБанк» було відомо про прострочення ОСОБА_6 у зобов'язанні за укладеним ними договором кредиту.

Договір поруки між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_7 № 01/МК від 01.02.2013 р. укладено без згоди ОСОБА_6, що підтверджують ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_6 та проти чого ОСОБА_7 не виказав заперечень. З тексту цього договору та інших наявних у справі доказів також не вбачається, що його укладено або зі згоди, або з відома ОСОБА_6

Уклавши вказаний договір поруки, ПАТ КБ «ПриватБанк» порушив банківську таємницю шляхом надання ОСОБА_7 доступу до персональних даних про ОСОБА_6 (про її прізвище, ім'я та по-батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер і місце проживання) та про боргові зобов'язання ОСОБА_6 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» без її згоди та дозволу. Крім того, виходячи зі змісту додатку № 1 до оспорюваного договору, з даними про прізвище, ім'я, по-батькові ОСОБА_6, про її ідентифікаційний номер та суму отриманого кредиту, адресу фактичного проживання, паспортні дані, підпис тощо, які вказано у кредитному договорі між нею й ПАТ КБ «ПриватБанк», можуть безперешкодно ознайомитися принаймні ще 49 осіб. У такий спосіб порушено права ОСОБА_6, передбачені Законами України «Про захист прав споживачів» і «Про захист персональних даних», та завдано моральної шкоди у вигляді протиправного втручання у її особисте життя.

З встановленого апеляційний суд робить наступні висновки.

Наданим апеляційному суду розрахунком підтверджується наявність у ОСОБА_6 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у сумі 7313 доларів 52 центи США, який ОСОБА_6 не спростовано.

Спірні правовідносини також регламентуються Законом України «Про захист персональних даних». Для вирішення даної справи апеляційний суд виходить з правових норм вказаного Закону у тій його редакції, яка була чинною у період виникнення спірних правовідносин - на 01.02.2012 р., тобто на дату укладення ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_7 оспорюваного ОСОБА_6 договору поруки. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані є об'єктом захисту. Згідно з ст. 2 цього Закону, персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Абзацом 2 ч. 10 ст. 6 цього ж Закону встановлено, що порядок обробки персональних даних, які належать до банківської таємниці, затверджується Національним банком України.

Частина 3 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» приписує, що інформація про клієнтів є банківською таємницею. Розкриття банківської таємниці здійснюється у порядку і у спосіб, встановлені ст. 62 згаданого Закону і розділом 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, які затверджено постановою Правління НБУ від 14.07.2006 р. № 267 (зареєстрована у Мін'юсті України 03.08.2006 р. за № 935/12809). Цими правовими актами передбачено, що розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є клієнт, здійснюється за письмовим запитом або за письмовим дозволом клієнта, за рішенням суду або на письмову вимогу компетентних державних органів. Крім того, пунктом 1.2 названих Правил встановлено, що банки зобов'язані забезпечувати зберігання та захист інформації, яка містить банківську таємницю, з метою недопущення її незаконного розкриття і завдання внаслідок цього матеріальної чи моральної шкоди своїм клієнтам. Іншого порядку та способу розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є клієнт (зокрема шляхом укладення банком з третьою особою договору поруки без згоди клієнта на забезпечення кредитних зобов'язань клієнта перед банком), чинним законодавством не встановлено.

Вичерпний перелік випадків обмеження передбачених ст.ст. 8 і 11 Закону України «Про захист персональних даних» прав (в тому числі прав на захист суб'єктом персональних даних своїх персональних даних від незаконної обробки, на їх обробку без згоди або дозволу суб'єкта персональних даних) наведено у п. 2 ч. 1 ст. 25 цього ж Закону. По даній справі не встановлено, що персональні дані ОСОБА_6 ПАТ КБ «ПриватБанк» було розголошено у зв'язку з обставинами, з настанням яких ст. 25 Закону України «Про захист персональних даних» пов'язує можливість їх розголошення. Зокрема зі змісту оспорюваного ОСОБА_6 договору поруки не вбачається, що його укладенням захищено права ПАТ КБ «ПриватБанк» або ОСОБА_6

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що порядок доступу третіх осіб до персональних даних визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю. В укладеному ОСОБА_6 й ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитному договорі йдеться про згоду ОСОБА_6 на поширення інформації про себе у бюро кредитних історій відповідно до чинного законодавства і про те, що банк має право доводити до відома третіх осіб інформацію про заборгованість ОСОБА_6 за даним договором у разі порушення нею зобов'язань за договором. В силу п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про захист персональних даних», доступ до персональних даних третіх осіб здійснюється з метою захисту прав і свобод фізичних осіб, персональні дані яких обробляються, чи прав інших суб'єктів відносин, пов'язаних із персональними даними, а також з метою боротьби із злочинністю. По справі не встановлено, що персональні дані ОСОБА_6 доведено до відома ОСОБА_7 з метою, вказаною у цій нормі права. До того ж, представники ПАТ КБ «ПриватБанк» не дали відповіді апеляційному суду, з якою метою було укладено оспорюваний ОСОБА_6 договір поруки, яким забезпечено завідомо прострочене зобов'язання.

При вирішенні справи апеляційний суд виходить ще й з такого. Стаття 511 ЦК України приписує, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Проте укладеним ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_6 кредитним договором не встановлено, що він або забезпечений порукою ОСОБА_7, або породжує які-небудь права для ОСОБА_7 Крім того, вичерпний перелік випадків виконання обов'язку боржника іншою особою наведено у ст. 528 ЦК України. У ході розгляду справи не встановлено обставин, з якими дана стаття пов'язує можливість виконання ОСОБА_7 кредитних зобов'язань ОСОБА_6 перед ПАТ КБ «ПриватБанк».

З викладеного випливає, що оспорюваний ОСОБА_6 договір поруки в силу ч. 1 ст. 215 ЦК України є недійсним як такий, що не відповідає вимогам ст.ст. 511, 528 ч.ч. 1, 3 ЦК України, ст.ст. 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 14 ч. 2, 16 ч. 1, 25 Закону України «Про захист персональних даних», і порушує передбачені цими статтями свободи та права ОСОБА_6

У зв'язку з недійсністю укладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_7 договору поруки № 01/МК від 01.02.2013 р. є неможливою солідарна відповідальність останнього з ОСОБА_6 за невиконання нею кредитних зобов'язань перед ПАТ КБ «ПриватБанк» на суму 500 грн. 00 коп. Отже вся сума заборгованості за укладеним між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» договором кредиту підлягає стягненню на користь банку з ОСОБА_6

Статтею 28 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що порушення законодавства про захист персональних даних тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано матеріальної та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. По справі не встановлено, що шляхом надання ОСОБА_7 доступу до пойменованих вище персональних даних про ОСОБА_6 без її згоди та дозволу та про боргові зобов'язання останньої перед ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_6 завдано матеріальних збитків на суму 1000 грн. 00 коп. Виходячи з встановлених і описаних вище обставин завдання ОСОБА_6 втрат немайнового характеру і тривалості їх перетерплювання, апеляційний суд вважає за необхідне стягти з ПАТ КБ «ПриватБанк» на відшкодування ОСОБА_6 даних втрат 500 грн. 00 коп.

Твердження апелянта про те, що у позовній заяві банку не зазначено, які саме умови порушено ОСОБА_6 та як саме їх порушено, суперечить змістові позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк».

На підтвердження розміру кредитної заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» апеляційному суду надано розрахунок заборгованості.

Посилання ОСОБА_6 на те, що її не повідомлено банком про зміну процентної ставки за кредитним договором, є хибним, т.я. нарахування банком процентів за користування кредитом у розмірі 48% річних на залишок непогашеної згідно з графіком заборгованості обумовлено

п. 3.2 укладеного між ними договору кредиту.

Всі інші доводи апеляційної скарги стали підставою для часткового задоволення вимог ОСОБА_6

З викладеного випливає, що оскаржуване рішення в частині задоволення вимог ПАТ КБ „ПриватБанк" про стягнення солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на його користь 500 грн. 00 коп. підлягає скасуванню з постановленням рішення про відмову в задоволенні цих вимог, у частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 про визнання недійсним договору поруки між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_7 № 01/МК від 01.02.2012 р. та відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з постановленням рішення про визнання цього договору недійсним в частині надання ОСОБА_7 поруки за укладеним між ОСОБА_6 та ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитним договором від 11.09.2008 р. № 249585CRED і про стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_6 500 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" дане рішення суду підлягає зміні шляхом збільшення визначеної судом І інстанції суми цієї заборгованості до 7313 доларів 52 центів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316 ЦПК України, ст.ст. 215 ч. 1, 216, 280 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Чернігівського районного суду від 06 листопада 2012 року в частині:

- задоволення вимог Публічного акціонерного товариства „ПриватБанк" про стягнення солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на його користь 500 грн. 00 коп. скасувати і відмовити у задоволенні цих вимог,

- відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 про визнання недійсним договору поруки та відшкодування моральної шкоди скасувати і частково задовольнити дані вимоги.

Визнати недійсним укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_7 договір поруки № 01/МК від 01 лютого 2012 року в частині надання ОСОБА_7 поруки за укладеним між ОСОБА_6 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" кредитним договором від 11 вересня 2008 року № 249585CRED.

Стягти з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_6 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

В частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" дане рішення суду змінити шляхом збільшення визначеної судом І інстанції суми цієї заборгованості до 7313 (семи тисяч трьохсот тринадцяти) доларів 52 центів.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: