Рішення № 30074458, 14.03.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1809/2106/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Макаровець Алла МиколаївнаНомер провадження 22-ц/788/666/13 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 29

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А., Криворотенка В. І.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 25 січня 2013 року

в цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» до ОСОБА_3 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 25 січня 2013 року задоволено позов Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта».

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 19220 грн. 31 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 214 грн. 60 коп.

Зазначене рішення відповідач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що неповідомлення позивача про дорожньо-транспортну пригоду було обумовлено поважними причинами, оскільки на його дзвінки до позивача зразу ж після дорожньо-транспортної пригоди ніхто не відповідав, а також в той же день він був затриманий органами міліції і не мав можливості зв'язатись з позивачем.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВС/4074397 від 15 січня 2009 року, укладеного між ВАТ НАСК «Оранта» та ОСОБА_4, останній застрахував цивільно-правову відповідальність за забезпеченим транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.13).

26 червня 2009 року між ТДВ «Страхова компанія «НАСТА» та ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 205, за яким було застраховано транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.16, 17-20).

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 24 вересня 2009 року 07 вересня 2009 року о 08 год. 15 хв. на вул. Грінченка в м. Києві ОСОБА_3, керуючи на підставі довіреності від 22 жовтня 2007 року, виданої на його ім'я ОСОБА_4, автомобілем «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1, під час зміни напрямку руху та перестроюванні з правої смуги руху в ліву не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам руху, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який рухався зліва від нього в попутному напрямку, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п.10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, і його було визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (а.с.14, 15).

Оскільки на момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника транспортного засобу «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2, були застраховані у ТДВ «СК «НАСТА» за договором добровільного страхування наземного транспорту № 205.0022428 від 26 червня 2009 року, тому вказана страхова компанія виплатила власнику пошкодженого автомобіля страхове відшкодування в розмірі 19220,31 грн., що вбачається з копії рішення господарського суду міста Києва від 30 листопада 2010 року (а.с.17-20).

Отримавши право вимоги, ТДВ «СК «НАСТА» звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ HACK «Оранта», як до страховика винної у вказаній ДТП особи (ОСОБА_3).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2010 року позов ТДВ «СК «НАСТА» до ВАТ HACK «Оранта» задоволено. Стягнуто з ВАТ HACK «Оранта» 19220,31 грн. страхового відшкодування, 192,20 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.17-20).

ВАТ HACK «Оранта» виконала рішення господарського суду м. Києва від 30 листопада 2010 року, сплативши на користь ТДВ «СК «НАСТА» 19648,51 грн., з яких страхове відшкодування - у сумі 19220,31 грн., 192,20 грн. - витрати по сплаті держмита та 236,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що вбачається з копії платіжного доручення (а.с.22).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сплативши суму страхового відшкодування на користь ТДВ «СК «НАСТА», позивач ВАТ HACK «Оранта» набуло право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, якою є відповідач ОСОБА_3

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Положеннями п.ґ) підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-ІV (у редакції, яка діяла на момент вчинення страхової події) передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Умовами п.33.1.2 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у тій же редакції) передбачено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ВАТ НАСК «Оранта» не було повідомлено у строк, встановлений п.33.1.2 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 07 вересня 2009 року за участю транспортного засобу під керуванням відповідача.

Таким чином, виплативши на користь ТДВ «СК «НАСТА» страхове відшкодування в порядку, встановленому ст.993 ЦК України, позивач ВАТ HACK «Оранта» набуло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, оскільки ним не було вжито обов'язкових заходів щодо невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто позивача, про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не мав можливості своєчасно повідомити страховика про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася за участю застрахованого транспортного засобу під його керуванням, так як не міг дозвонитись до позивача, а потім був затриманий працівниками міліції і його права були обмежені, тобто з поважних причин не міг виконати необхідні дії, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки із встановлених судом першої інстанції обставин справи, в тому числі і з вироку суду стосовно відповідача (а.с.45-46), а також зі змісту апеляційної скарги вбачається, що після дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07 вересня 2008 року о 08 год. 15 хв. на вул. Грінченка в м. Києві, і до затримання ОСОБА_3, яке відбулось того ж дня, але значно пізніше, він мав можливість невідкладно повідомити страховика, так як у нього був з собою телефон, чого він не заперечує, а також мав можливість повідомити страховика протягом трьох робочих днів про настання дорожньо-транспортної пригоди, будучи затриманим, так як такого права він не був позбавлений навіть в умовах обмеження волі, а також вподальшому під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Крім того, відповідач документально не підтвердив, що саме з поважних причин він не мав змоги виконати дії, зазначені в підпункті ґ) п.38.1.1 ст.38 вищевказаного Закону.

В той же час, ухвалюючи рішення про задоволення позову за правилами ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд першої інстанції одночасно послався і на ст.993 ЦК, ст.27 Закону України «Про страхування», які передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, та на ст.1166 ЦК України про загальні підстави про відшкодування майнової шкоди, що є помилковим, оскільки норми даних статей містять різний режим правового регулювання.

Так, положеннями ст.993 ЦК, ст.27 Закону України «Про страхування» регулюється перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика, який називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. У результаті страховик виступає замість потерпілого.

У даному випадку, у зв'язку із виплатою ВАТ HACK «Оранта» на користь ТДВ «СК «НАСТА» страхового відшкодування, у позивача виникло право зворотної вимоги (регресу) до винної особи - відповідача, оскільки одне зобов'язання замінило собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбулось.

За таких обставин, коли суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, але при цьому послався і на інші підстави, що не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, тому рішення необхідно змінити в частині мотивів задоволення позову, виключивши з його мотивувальної частини посилання на ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», а також на ст.1166 ЦК України, як на підставу для задоволення позову.

Отже, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 25 січня 2013 року в даній справі змінити в частині мотивів задоволення позову, виключивши з його мотивувальної частини посилання на ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування» та на ст.1166 ЦК України, як на підставу для задоволення позову.

В іншій частині рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 25 січня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -