Постанова № 30073651, 11.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 р. Справа №805/2478/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Куденков К.О.

при секретарі: Афоніній Г.Р.

за участю:

представника позивача: Галущак С.М.

представника відповідача: Буханцов О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1»

до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області

про скасування п.2 постанови від 05.11.2012р. №2/2-12П

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (надалі - позивач, ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1») звернулось до суду із адміністративним позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області (надалі - відповідач) про скасування п.2 постанови від 05.11.2012р. №2/2-12П про накладення арешту на майно.

Позовні вимоги мотивовані накладенням арешту на все майно позивача, окрім гуртожитку по вул.13 Десантників, буд.11; гуртожитку по вул.13 Десантників, буд.16-а, спорудження їдальні №16 по вул.13 Десантників, буд.19-а, в м.Вугледарі, відповідно до пункту 2 постанови відповідача від 05.11.2012р. №2/2-12П, прийнятої на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012р. у справі №2а-0570/9887/2012. Позивач зазначає, що у вказаному судовому рішенні не встановлено зобов'язання відповідача щодо накладення нового арешту на все майно підприємства. Також, позивач вказує, що ч. 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено можливості накладення нового арешту. Крім того, постанова від 18.10.2006р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника, не скасована.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримала та просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов, за змістом яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що оскільки функціями реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не передбачено внесення змін до попередніх записів про накладення арешту, державний виконавець повністю вилучає запис та робить його перереєстрацію з урахуванням постанови суду, тому відповідачем в постанові від 05.11.2012р. пунктом 2 зазначено накласти арешт на все майно окрім гуртожитку по вул.13 Десантників, буд.11; гуртожитку по вул.13 Десантників, буд.16-а, спорудження їдальні №16 по вул.13 Десантників, буд.19-а, в м.Вугледарі, які входять до складу нерухомого майна Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», на яке накладено арешт постановою від 18.10.2006р. Відповідач вказує, що арешт майна був проведений у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі постанови від 18.10.2006р., яка є чинною.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав та просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 34032208, місцезнаходження: 85670, Донецька область, м.Вугледар, вул.Магістральна, буд.4, що підтверджується копією довідки АБ №455372 з ЄДРПОУ.

Постановою від 18.10.2006р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Донецької області накладено арешт на все нерухоме майно, що належить позивачу (п.1 цієї постанови) та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить позивачу (п.2 цієї постанови).

Із пояснень представників сторін вбачається, що вказана постанова є чинною.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012р. у справі №2а-0570/9887/2012 зобов'язано Головне управління юстиції в Донецькій області в особі управління Державної виконавчої служби зняти арешт з гуртожитку по вул.13 Десантників, буд.11; гуртожитку по вул.13 Десантників, буд.16-а; спорудження їдальні №16 по вул.13 Десантників, буд.19-а в місті Вугледарі, які входять до складу нерухомого майна ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», на яке накладено арешт постановою від 18.10.2006р. по зведеному виконавчому провадженню №7/189.

05.11.2012р. відповідачем прийнято постанову №2/2-12П, згідно якої державним виконавцем розглянуто заяву позивача про виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012р. у справі №2а-0570/9887/2012, та знято арешт з гуртожитку по вул.13 Десантників, буд.11; гуртожитку по вул.13 Десантників, буд.16-а; спорудження їдальні №16 по вул.13 Десантників, буд.19-а, в м.Вугледарі, які входять до складу нерухомого майна Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», накладений постановою від 18.10.2006р. (п.1 цієї постанови).

Також, пунктом другим зазначеної постанови від 05.11.2012р. накладено арешт на все майно окрім гуртожитку по вул.13 Десантників, буд.11; гуртожитку по вул.13 Десантників, буд.16-а; спорудження їдальні №16 по вул.13 Десантників, буд.19-а, в м.Вугледарі.

Зазначена постанова отримана позивачем 14.02.2013р., про що мається відповідна відмітка на копії цієї постанови.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія постанови від 05.11.2012р. №2/2-12П, якою знято арешт з гуртожитку по вул.13 Десантників, буд.11; гуртожитку по вул.13 Десантників, буд.16-а; спорудження їдальні №16 по вул.13 Десантників, буд.19-а, в м.Вугледарі, які входять до складу нерухомого майна Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», накладений постановою від 18.10.2006р, проте не накладено арешт на майно позивача.

Згідно пояснень представника позивача, постанова від 05.11.2012р. №2/2-12П, якою не накладено арешт на майно позивача, є помилкова.

Постановою від 28.02.2013р., в порядку ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем виправлено помилку у п.2 постанови від 05.11.2012р. №2/2-12 П, шляхом зазначення - накласти арешт на все майно окрім гуртожитку по вул.13 Десантників, буд.11; гуртожитку по вул.13 Десантників, буд.16-а; спорудження їдальні №16 по вул.13 Десантників, буд.19-а, в м.Вугледарі на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 18.10.2006р.

У матеріалах справи наявна виправлена постанова від 05.11.2012р. №2/2-12 П, пунктом другим якої накладено арешт на все майно окрім гуртожитку по вул.13 Десантників, буд.11; гуртожитку по вул.13 Десантників, буд.16-а; спорудження їдальні №16 по вул.13 Десантників, буд.19-а, в м.Вугледарі на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 18.06.2006р.

Також, у матеріалах справи наявна копія постанови від 14.09.2012р. про утворення виконавчої групи, якою утворено виконавчу групу з примусового виконання зведеного виконавчого провадження №31846788 про стягнення з позивача грошових коштів, та облікова картка на зведене виконавче провадження №ЄДРВП 16381511 на загальну суму, що підлягає стягненню - 33 214 463,79 грн. (станом на 11.03.2013р.)

Як вбачається із витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.12.2012р. №39296892, 12.12.2012р. за №13369058 (запис 4) зареєстровано арешт нерухомого майна ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», підстава обтяження: постанова відповідача від 05.11.2012р. Та зазначені наступні відомості - перереєстрація арешту від 18.10.2006р.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею першою Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Пунктом п'ятим частини третьої ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у тому числі: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 зазначеного Закону, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Згідно частини другої ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: - винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; - винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; - винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; - проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті, постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Частиною 2 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Крім того, частиною 5 зазначеної статті передбачено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Суд зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією «Про проведення виконавчих дій», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. N 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за N 865/4158, або «Інструкцією з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за N 489/20802 не передбачено накладення постановою державного виконавця арешту на підставі іншої постанови державного виконавця про арешт майна та заборони на його відчуження.

При прийнятті постанови від 05.11.2012р. №2/2-12П в спірній частині відповідачем не забезпечено виконання умов ч.1 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» щодо застосування арешту тільки у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Суд не вважає обґрунтованим посилання представника відповідача щодо того, що сума заборгованості позивача, яка підлягає стягненню за зведеним виконавчим провадженням, перевищувала вартість наявного у позивача майна на момент прийняття постанови від 05.11.2012р. №2/2-12П, оскільки це не спростовує необхідність визначити суму, в межах якої застосовано арешт майно.

Суд враховує пояснення відповідача щодо того, що необхідність прийняття постанови від 05.11.2012р. №2/2-12П в спірній частині обумовлена потребою у внесені відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Положенням «Про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. N 31/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 р. за N 364/3657, яке було чинним на момент прийняття постанови від 05.11.2012р. №2/2-12П, не передбачено можливості внесення змін до відомостей до реєстру заборон, у тому числі даних про об'єкт обтяження, без вилучення обтяження з реєстру.

Проте, приймаючи постанову від 05.11.2012р. №2/2-12П в спірній частині, діючи з метою забезпечення реального виконання виконавчих документів, відповідач діяв не у визначений Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами спосіб, що суперечить вимогам вказаного Закону.

На підставі наведеного, суд вважає адміністративний позов таким, що має достатні підстави для задоволення.

Згідно платіжного доручення від 22.02.2013р. №18 позивачем сплачено 34,41 грн. судового збору.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування п.2 постанови від 05.11.2012р. №2/2-12П - задовольнити повністю.

Скасувати пункт 2 постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 05.11.2012р. №2/2-12П.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» 34 (тридцять чотири) гривні 41 (сорок одну) копійку судового збору.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 11 березня 2013 року, складання постанови у повному обсязі - 14 березня 2013 року.

4. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Куденков К.О.