Ухвала суду № 30071371, 31.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р.

справа № 2а-4800/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Дурасової Ю.В.

при секретарі судового засідання: Стельмашовій Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тико" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тико" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення №0090281600/0 від 04.02.2010, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 62110 грн. 93 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані незгодою з оскарженим рішенням, оскільки визначений тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ у ціні товару - відсутність податкової накладної. Всі правочини з ТОВ «Уютбудпостач» підтверджені податковими накладними, які містять всі реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010р. у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду обгрунтованан тим, що за результатами розгляду справи було встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній не відповідає сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця ТОВ «Уютбудпостач».

Позивач не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з’явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, що дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 196 КАС України та у зв’язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.01.2010 проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Тико», про що складено Акт перевірки від 25.01.2010 №97/16/22159735.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Тико» в порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 та п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця в двох примірниках, а право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону та в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, безпідставно включено до податкового кредиту суму 59153 грн. 27 коп. по контрагенту ТОВ «Уютбудпостач», який не є платником податку на додану вартість. Рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 03.02.2009 по справі №2-763/09 ТОВ «Уютбудпостач» визнано недійсними установчі документи та державну реєстрацію з дати перереєстрації, а саме з 30.01.2008 та визнано недійсною реєстрацію ТОВ «Уютбудпостач» як платника ПДВ з дати перереєстрації з 30.01.2008.

На підставі акту перевірки від 25.01.2010 №97/16/22159735, 04.02.2010 ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя винесла податкове повідомлення-рішення №0090281600/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 62110 грн. 93 коп., в тому числі за основним платежем 59153 грн. 27 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2957 грн. 66 коп.

Суд першої інстанції не взяв до уваги Рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 03.02.2009 по справі №2-763/09 ТОВ «Уютбудпостач», яким визнано недійсними установчі документи та державну реєстрацію з дати перереєстрації, а саме з 30.01.2008 та визнано недійсною реєстрацію ТОВ «Уютбудпостач» як платника ПДВ з дати перереєстрації з 30.01.2008, на яке у акті перевірки посилався відповідача, оскільки таке скасувано судом апеляційної інстанції, про що є доказ в матеріалах справи, проте відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що за результатами розгляду справи було встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній не відповідає сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця ТОВ «Уютбудпостач».

Колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем у ТОВ «Уютбудпостач» придбавались товар та послуги.

Так відповідно матеріалам справи, за період квітень-травень 2008р. позивач придбав у контрагента реї, шпали, щебінь та згідно рахунків-фактур ТОВ «Уютбудпостач» поставило, а ТОВ «Тико» одержало будівельні матеріали та послуги з поставки. Відповідно позивачем надано доказ сплати за товар та послуги платіжні документи від 09.07.2008, 20.06.2008, 26.05.2008, 05.05.2008.

Будь-яких доказів на підтвердження виконання операції з перевезення позивачем до суду не надано.

Також судом встановлено, що за вказаними вище платіжними документами квітня 2008р. позивачем сплачено більшу суму ПДВ ніж вказано у рахунках, проте на спростування такого доводу позивач зазначав, що це було сплачено за послугни, які контрагент надав у липні.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податком на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податком на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит з ПДВ та формування валових витрат.

Перш за все такі документи повинні бути достовірними, тобто відображати реальні події. У зв’язку із цим навіть бездоганно оформлений документ не може підтверджувати право на податковий кредит у тому випадку, якщо у ході розгляду справи буде встановлено невідповідність фактичного й задокументованого платником податків руху активів.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції щодо доказів позивача, оскільки такі не відповідають дійсності, та приходить до висновку про відсутність у позивача належним чином оформлених первинних документів при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Уютбудпостач» у перевіряємий період.

Також з цих підстав вважає вірними доводи відповідача щодо відсутність поставки ТОВ «Уютбудпостач» товару, послуг позивачу, а сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній не відповідає сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця ТОВ «Уютбудпостач».

Доводи, які викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тико" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тико" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя про скасування податкового повідомлення – рішення – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Ю.В. Дурасова