Ухвала суду № 30070629, 20.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2012 р.справа № 2а-2894/10/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Пасічника Т.В.

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" та Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 р. у справі № 2а-2894/10/1170

за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" (далі - ПАТ "Західінкомбанк", Банк) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати неправомірними дії Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Кіровоградська ОДПІ) щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 23.07.2010 р. № 0001072200/3, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток банківських організацій в розмірі 459 333 грн., в т. ч. 348 392 грн. за основним платежем та 110 941 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та його скасування.

- зобов'язати Кіровоградську ОДПІ внести зміни у картку особового рахунку, виключивши з неї зобов'язання зі сплати податку на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України на суму 348392 грн. та штрафної санкції на суму 110 941 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010р. у справі № 2а-272/10/1170 (суддя Пасічник Ю. П.) вищевказаний адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000252310/0 від 09.11.2009 р. та № 0000252310/1 від 19.01.2010 р. в частині 215 424,75 грн. основного платежу та 43 084,95 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в іншій частині позову відмовлено.

Постанову суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що однією з необхідних умов для визнання певної господарської операції в якості кредиту є надання коштів чи матеріальних цінностей на визначений строк та під процент юридичним чи фізичним особам, оскільки Кіровоградська філія КБ "Західінкомбанк" ТзОВ не є юридичною особою, тому не мала право на включення до складу валових витрат, будь-яких витрат, пов'язаних з виплатою або нарахуванням процентів за користування коштами, які надавались позивачем у користування, внаслідок чого відповідачем правомірно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій в сумі 404 019,53 грн., в т. ч. за платежем 308773,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 95 245,70 грн.

Стосовно задоволених позовних вимог, судом зазначено, що оскільки суб'єкт малого підприємництва, фізична особа-підприємець, платник єдиного податку не є платником; з прибутку підприємств, тому на правовідносини, які виникають між такою особою та платником податку на прибуток підприємств, не можуть розповсюджуватися норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в т. ч. і щодо особливостей виникнення валових витрат на підставі п.п.б) п.п.11.2.3. п.11. 2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 11615,08 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 5417,12 грн. є неправомірним. Окрім того, оскільки договір банківського вкладу є публічним лише за умови коли стороною договору є фізична особа, до договору банківського вкладу від 04.08.2006 р. № 193-д/в укладеного між позивачем та юридичною особою - кредитною спілкою мають застосовуватися положення ст.627 ЦК України щодо свободи договору, в т.ч. і щодо встановлення відсоткової ставки, внаслідок чого позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суму відсотків сплачених за договором банківського вкладу від 04.08.2006 р. № 193-д/в, а тому визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 28003 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 10277,69 грн. є неправомірним.

Не погодившись з постановою суду, ПАТ "Західінкомбанк" подано апеляційну скаргу, згідно якої позивач просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 р. у справі № 2а-2894/10/1170 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не звернув уваги, що операції по наданню вільних ресурсів на певний строк і на платній основі є господарською діяльністю банків та направлена на отримання доходу. Надання головним банком коштів філії для здійснення господарської діяльності не призводить до зменшення оподаткованого доходу.

Заперечуючи проти ухваленої постанови, Кіровоградською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 р. у справі № 2а-2894/10/1170 в частині задоволених позовних вимог, як таку що винесена з порушенням, норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що суд не звернув уваги, що лише факт перерахування грошових коштів приватному підприємця, платнику єдиного податку, не надає філії банку права на збільшення валових витрат без фактичного отримання коштів; не надано доказів на підтвердження понесених комунальних витрат саме філією, відсутні документи на підтвердження показань лічильників, кількості та вартості спожитих послуг. Окрім того зазначає, що визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств здійснено правомірно, оскільки тільки пов'язаній особі підвищено відсоткову ставку по депозитах, що є неприпустимим з огляду на визначення поняття публічного договору.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів,виходячи з приписів ст. 196 ч.4 КАС нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

З огляду на неявку представників сторін в судове засідання, фіксування судового процесу у відповідності до ст. 41 КАС України, не здійснювалось.

Матеріалами справи підтверджується наступне:

На підставі акту виїзної позапланової перевірки № 93/22-0/33170417 від 04.12.2009 р. Кіровоградської філії КБ "Західінкомбанк" ТзОВ (далі - Філія) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2007 р. по 20.11.2009 р. (а.с.39-70), та за результатами процедури адміністративного оскарження, ДПІ у м.Кіровограді 23.07.2010 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0001072200/3 (а.с.9).

Вказаним податковим повідомленням-рішенням за порушення Філією п.п.2.1.3. п.2.1. ст.2, п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. та п.п.5.5.1. п.5.5. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій в сумі 459333 грн., у т. ч. за основним платежем 348392 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 110941 грн.

Податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 348 392 грн. донараховано по неправомірно віднесеним до валових витрат Філії:

- витратам, пов'язаним з виплатою або нарахуванням процентів за користування коштами, які надавались позивачем у користування Філії;

- витратам на комунальні послуги згідно з договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 22.10.2004 р. № 16

- витратам по сплаті процентів за депозитним вкладом по договору банківського вкладу від 04.08.2006 р. № 193-д/в.

Дослідивши матеріали справи з урахуванням апеляційних скарг та заперечень, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.08.2010 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг ПАТ "Західінкомбанк" та Кіровоградської ОДПІ, виходячи з наступного:

У періоді, що перевірявся КФ КБ "Західінкомбанк" зареєстрована в ДПІ у м.Кіорограді як самостійний платник податку на прибуток і не зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Щодо комісійних витрат за операціями з філіями та іншими установами банку:

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розпоряджень бухгалтерії КФ КБ "Західінкомбанк" ТзОВ здійснюється надання Банком кредитних ресурсів на визначений строк та з визначеною процентною ставкою, з встановленою періодичністю плати за користування ресурсами.

Станом на 20.11.2009 р. Філії перераховано коштів в національній валюті -1 781 000 грн. та іноземній валюті - 4 468 019,67 грн.

За дані послуги Філією сплачено комісійну винагороду, яку віднесено до складу валових витрат в сумі 1 266 259,12 грн.

Вказані факти встановлені актом перевірки і не спростовуються позивачем.

Спірним питанням в даному випадку є правомірність віднесення до складу валових Філії витрат по комісійній винагороді за борговими зобов'язаннями по кредиту юридичній особі -Банку.

Згідно п.п.5.5.1. п.5.5. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі -Закон № 334) до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.2.1.3 п.2.1 ст.2 Закону № 334 платниками податку є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Згідно п.п.2.1.1. п.2.1 ст.2 Закону № 334 платниками податку є з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" філія банку не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені головного банку.

У п.1.11 ст.1 Закону № 334 визначено, що кредит - це кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами в користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

З огляду на те, що Банк, будучи юридичною особою, надавав кредитні ресурси в межах однієї юридичної особи, за що Філією нараховувалась та сплачувалась комісійна винагорода своїй же юридичній особі за борговими зобов'язаннями, які не є кредитом у розумінні п.1.11 ст.1 Закону № 334, Філія не мала права на включення вказаних виплат за користування кредитними ресурсами до складу валових витрат.

Таким чином, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення в частині донарахованого Банку податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток банківських організацій в сумі 404 019,53 грн., у т.ч. за основним платежем 308 773,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 95 245,70 грн., і про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Отже, доводи апеляційної скарги ПАТ "Західінкомбанк" не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції в його оскарженій частині.

Щодо правомірності формування валових витрат по господарській операції з відшкодування орендарю -платнику єдиного податку витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг

За позицією скаржника (Кіровоградської ОДПІ) лише факт перерахування грошових коштів Приватному підприємцю Руденку Д. П. - платнику єдиного податку, не надає Філії банку права на збільшення валових витрат без фактичного отримання послуг, тобто первинних документів, підтверджуючих отримання послуг, що є порушенням п.п.11.2.3. «б»п.11.2. ст.11 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334.

Матеріали справи містять договір про відшкодування витрати орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 16 від 22.10.2004 р. (а. с.102-104), за умовами якого Філія зобов'язалась відшкодовувати ПП Руденко (Орендодавцю за договорами найму, а.с.87-90, 92-95, 97-100) витрати на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги, які сплачуються авансом до 10 числа поточного місяці у розмірі 50 % фактичної оплати за попередній місяць, а остаточний розрахунок за попередній місяць проводиться до 20 числа поточного місяця, по рахунку за фактично надані послуги.

При цьому, відповідачем підтверджується, що ПП Руденко Д. П. є платником єдиного податку.

Так, згідно п.5.1 ст.5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п."б" п.п.11.2.3. п.11.2. ст.11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової)

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про неправомірність застосування податковим органом положень Закону № 334 з огляду на те, що ПП Руденко Д. П. не є платником податку на прибуток підприємств відповідно до ч.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.98 р. № 727/98, згідно якої суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), в т. ч. - податку на прибуток підприємств.

Отже, колегія суддів вважає хибними посилання податкового органу на порушення Філією п.п."б" п.п.11.2.3. п.11.2. ст.11, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 і протиправним спірне податкове повідомлення-рішення в частині донарахованих податкових зобов'язань з податку на прибуток банківських організацій в сумі 11 615,08 грн. та штрафних санкцій в сумі 5417,12 грн.

Щодо правомірності формування валових витрат по господарській операції по сплаті процентів за депозитним вкладом по договору банківського вкладу. № 193-д/в від 04.08.2006 р.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором банківського вкладу від 04.08.2006 р. № 193-д/в Кредитна спілка „Інкомвклад" відкрила у Філії депозитний рахунок, на який було передбачено перерахувати 10 млн. грн. під 19 % річних.

В акті перевірки зафіксовано, що відсоткові ставки по цьому депозитному договору у розмірах, зазначених у договорі та додаткових угодах, встановлені Філією тільки цьому клієнту; вклади інших фінансових небанківських установ залучались під 14,5-16 % річних, що, на думку податківців, є порушенням ч.2 та ч.3 ст.633 Цивільного Кодексу України, та порушенням публічного порядку, в зв'язку з чим вказаний договір є нікчемним на підставі ст.228 ЦК України.

При цьому, податковий орган не зазначає яку саме норму податкового законодавства порушено у даному випадку Філією.

Так, згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Отже, з наведеної норми вбачається, що однією стороною в публічному договорів обов'язково є підприємець, що також підтверджується спеціальною нормою щодо договору банківського вкладу -статтею 1058 ЦК України, згідно частини 2 якої договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Таким чином, правомірним є висновок суд першої інстанції про відсутність порушення Філією ст.663 ЦК України з огляду на суб'єктний склад правочину -двох юридичних осіб: кредитної спілки і банку.

Щодо посилань скаржника (відповідача) на ст.228 ЦК України, то оцінюючи положення вказаної статті колегія суддів зазначає, що під поняттям правочину, який порушує публічний порядок, слід розуміти суспільно-небезпечні діяння, які становлять правопорушення у вигляді, наприклад, адміністративного проступку чи злочину.

Колегія суддів вважає, що висновок про нікчемність правочину може мати місце лише після встановлення правоохоронними та судовими органами порушення, яке має ознаки протиправності.

Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Отже, відповідачем всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не доведено суду неправомірність віднесення Філією до складу валових витрат суми відсотків сплачених за договором банківського вкладу від 04.08.2006 р. № 193-д/в.

З огляду на те, що дана господарська операція не призвела до порушення податкового законодавства, колегія суддів вважає, що відповідач перевищив надані чинним законодавством повноваження, визначивши податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 28 003 грн. основного платежу та 10 277,69 грн. штрафної санкції.

Отже, доводи апеляційної скарги Кіровоградської ОДПІ не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, в частині порушень за договором про відшкодування витрати орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 16 від 22.10.2004 р. та за договором банківського вкладу від 04.08.2006 р. № 193-д/в.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 р. у справі № 2а-2894/10/1170 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 р. у справі № 2а-2894/10/1170 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 р. у справі № 2а-2894/10/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк