Постанова № 30070282, 07.03.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/9811/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Бобровській О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ринок Малиновський» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2011 року № 0005352301,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Ринок Малиновський» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2011 року № 0005352301.

Ухвалою від 30.01.2012 року провадження у справі було зупинено до розгляду Одеським окружним адміністративним судом справи №2а-1570/9280/2011 за позовом за позовом Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси до публічного акціонерного товариства «Ринок Малиновський», «Марітайм Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Група управління бізнесом» про визнання недійсним договору агентських послуг б/н від 20.11.2010 року з моменту його вчинення та набрання рішення по цій справі законної сили.

Ухвалою від 08.02.2013 року провадження у справі було поновлено у зв'язку із набранням законної сили рішення по справі №2а-1570/9280/2011 відповідно до ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте державною податковою інспекцією Малиновському районі м.Одеси податкове повідомлення - рішення від 17.10.2011 року № 0005352301 є незаконним, оскільки висновки та фактичні обставини, нібито в встановлені під час перевірки, які наведені в акті перевірки не відповідають дійсності. Крім того в позові зазначено, що надання послуг за договором про надання агентських послуг від 20.11.2010 року підтверджується відповідними первинними документами, оформленими належним чином відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, зазначений договір відповідає вимогам чинного законодавства відповідно до ст. 203, 215 ЦКУ. Окремо договір складений у належній письмовій формі, уповноваженими особами з дотриманням вимог про істотні умови правочину. Крім того зазначив, що акти чинного законодавства України не зобов'язують контрагентів перевірити наявність у друг-друга основних фондів та трудових ресурсів, а також не встановлює обов'язків для сторін надавати іншій стороні документальне підтвердження знаходження основних фондів на балансі підприємства на наявності трудових ресурсів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилався на підстави, викладені у письмових запереченнях до позовної заяви, пославшись на те, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх письмовими доказами, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу).

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (п. 86.1 ст. 86 цього Кодексу).

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10 ст. 86 Кодексу).

29.09.2011 року на підставі направлення, виданого ДПІ у Малиновському районі м.Одеси № 1486 від 15.09.2011 року спеціалістами податкової інспекції відповідно до наказу № 1495 від 15.09.2011 року.. керуючись п.п. 75.1.2 ст. 75, п.п.78.1.1 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-V (із змінами і доповненнями) проведено позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Ринок Малиновський», код 26343453 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року. по господарським взаємовідносинам з платником податків Підприємством «Марітайм Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, код 35179825.

Перевірка проводилась 23.09.2011 року.

За результатами перевірки податковим органом був складений Акт від 29.09.2011 року № 260/23-213/26343453/364.

Перевіркою було встановлено відсутність факту реального придбання агентських послуг за винагороду ПАТ «Ринок Малиновський» у червні 2011 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, відповідно до п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1., п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу зазначені правочини мають ознаки нікчемних; порушення п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в наслідок чого занижено податок на додану вартість у червні 2011 р. у сумі 105 000 грн.

На підставі акту перевірки від 29.09.2011 року № 260/23-213/26343453/364 ДПІ у Малиновському районі м.Одеси було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005352301 від 17.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 105 001 грн., в тому числі за основним платежем - 105 000 грн., штрафні санкції - 1 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач після процедури адміністративного оскарження в органах податкової служби звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в обґрунтування чого зазначає наступне.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Законом № 168/97-ВР передбачені поняття «податкове зобов'язання», «податковий кредит», «бюджетне відшкодування».

Відповідно до ст. 1 «Визначення термінів»:податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом;бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів- дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг- дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Так судом встановлено, що між ПАТ «Ринок Малиновський» та «Марітайм Сервіс» у вигляді TOB було укладено договір агентських послуг від 20.11.2010 року. Згідно умов даного договору «Марітайм Сервіс» у вигляді TOB (Агент) в інтересах та за дорученням ПАТ «Ринок Малиновський» (Принципал) здійснює юридичні і фактичні дії спрямовані на пошук орендаря, що відповідає вимогам Принципала, з метою наступної передачі Принципалом в оренду такому орендарю нерухомого майна (нежитлове приміщення трьохповерхової будівлі Бізнес-Центру з підземним паркінгом, загальною площею 8 010,2 кв. м., розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Рекордна, 25/Б), а Принципал приймає надані Агентом послуги та виплачує Агенту винагороду в розмірі 17,5 % від сумарного розміру арендної плати, отриманої Принципалом від орендатора за 6 місяців оренди, виходячи із суми оренди, визначеної у відповідному договорі оренди між Принципалом та орендарем. Момент виконання доручення підтверджується підписанням сторонами акту прийому-передачі агентських послуг. Розмір винагороди Агента закріплюється сторонами в акті прийому-передачі агентських послуг. Агент для виконання даного договору наділяється всіма необхідними повноваженнями для ведення від імені Принципала відповідних переговорів, а у випадку необхідності укладення попереднього договору оренди. Агент зобов'язаний виконувати агентські послуги по даному договору самостійно та своїми силами. Агент не має право передавати виконання даних послуг третім особам.

30.06.2011 року між ПАТ «Ринок Малиновський» в особі директора Лактіонова B.C. та «Марітайм Сервіс» у вигляді TOB в особі в. о. директора Лактіонова CO. складено акт прийому-передачі агентських послуг. Згідно даного акту Агентом було виконано умови договору агентських послуг від 20.11.2010 року: Агентом здійснено пошук орендаря нежитлового приміщення трьохповерхової будівлі Бізнес-Центру з підземним паркінгом, загальною площею 8 010,2 кв. м., розміщеного за адресою: м. Одеса, вул. Рекордна, 25/Б; за сприянням Агента між Принципалом та TOB «Група управлінням бізнесу» був укладений договір оренди від 01.01.2011 року з розміром орендної плати 600 000,00 грн. щомісячно та строком до 01.11.2013 року. Розмір винагороди Агента згідно договору агентських послуг від 20.11.2010 року складає 630 000,00 грн. (6x600 000,00 грн.х17,5 %).

Оплата винагороди Агента згідно договору агентських послуг від 20.11.2010 року здійснена 30.06.2011 року згідно платіжним дорученням від 30.06.2011 року № 266, 269.

Судом встановлено, що 05.09.2011 року ДПІ у Приморському районі м.Одеси був складений акт № 2160/23-5/31502625 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання «Марітайм Сервіс» у вигляді TOB щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період червень 2011 року: «Марітайм Сервіс» у вигляді TOB відсутнє за податковою адресою (м. Одеса, пров. Світлий, 7, кв. 52), тому проводяться заходи щодо встановлення фактичного місцезнаходження підприємства та керівника ОСОБА_2 (до ВПМ ДПІ у Білгород-Дністровському районі Одеської області направлено запит щодо опитування ОСОБА_2 до ЄДР направлено довідку про відсутність за місцезнаходженням); основним видом діяльності «Марітайм Сервіс» у вигляді TOB, що заявлений при реєстрації, є оптова торгівля будівельними матеріалами; у «Марітайм Сервіс» у вигляді TOB відсутні основні засоби для ведення фінансово-господарської діяльності (приміщення, транспортні засоби, трудові ресурси тощо).

Як вбачається із акту перевірки від 29.09.2011 року № 260/23-213/26343453/364, при проведенні аналізу податкових зобов'язань та податкового кредиту ПАТ «Ринок Малиновський» встановлено, що ПАТ «Ринок Малиновський» перебував у систематичних господарських взаємовідносинах з ТОВ «Група управління бізнесом» ще з жовтня 2008 року та звітував до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, декларуючи податкові зобов'язання з ПДВ, що виникли у зв'язку з господарськими відносинами з даним підприємством.

TOB «Група управління бізнесом» зареєстроване у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, як платник окремих податків, зборів, а саме: з червня 2009 року звітує до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про суму збору, яка підлягає сплаті до бюджету за експлуатацію платних місць паркування автотранспорту на території паркінгів за адресою: м. Одеса, вул. Рекордна. 25/Б. На дату складання ДПІ у Малиновському районі м. Одеси акту від 29.09.2011 року № 260/23-213/26343453/3649 даним підприємством протягом 2009 року - І півріччя 2011 року нараховано збору за паркування на суму 73 146,24 грн.

Таким чином, зазначені обставини підтверджують, що ПАТ «Ринок Малиновський» перебував у орендних господарських відносинах з TOB «Група управління бізнесом» ще до 01.01.2011 року.

Таким чином, суд погоджується з висновком податкової інспекції про те що, договір агентських послуг від 20.11.2010 року, укладений між публічним акціонерним товариством «Ринок Малиновський», та «Марітайм Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме: юридичні і фактичні дії спрямовані на пошук орендаря нежитлового приміщення трьохповерхової будівлі Бізне-Центру з підземним паркінгом, загальною площею 8 010,2 кв. м., розміщеного за адресою: м. Одеса, вул. Рекордна, 25/Б. Жодного сприяння з боку «Марітайм Сервіс» у вигляді TOB в пошуку даного орендаря та укладенні ПАТ «Ринок Малиновський» з TOB «Група управління бізнесом» договору оренди від 01.01.2011 року не було та не могло бути.

Договір агентських послуг від 20.11.2010 року, укладений між ПАТ «Ринок Малиновський» та «Марітайм Сервіс» у вигляді TOB, був укладений не з метою реального настання правових наслідків. Проведення ПАТ «Ринок Малиновський» діяльності з «Марітайм Сервіс» у вигляді TOB, яку неможливо назвати господарською діяльністю, призвело до штучного завищення задекларованих валових витрат та відповідно неправомірної мінімізації податку на прибуток підприємств, а також до неправомірного завищення задекларованого податкового кредиту з ПДВ та відповідно заниження податку на додану вартість. Ці дії Відповідачів призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Зазначені обставини були встановлені та підтверджені постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі №2а-1570/9280/2011 за позовом Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси до публічного акціонерного товариства «Ринок Малиновський», «Марітайм Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Група управління бізнесом» про визнання недійсним договору агентських послуг б/н від 20.11.2010 року з моменту його вчинення, якою адміністративний позов Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси до публічного акціонерного товариства «Ринок Малиновський», «Марітайм Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Група управління бізнесом» про визнання недійсним договору агентських послуг б/н від 20.11.2010 року з моменту його вчинення було задоволено повністю. Зазначена постанова набрала законної сили 24.01.2013 року відповідно до Ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду.

Згідно п. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи те що договір агентських послуг б/н від 20.11.2010 року, укладений між публічним акціонерним товариством «Ринок Малиновський» та «Марітайм Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю був визнаний судом недійсним з моменту його вчинення, то згідно даного договору не вбачається реального настання подій, що обумовлені ними, які б свідчили про проведення господарської операції,

За вказаним договором оформлений акт прийому-передачі, податкова накладна, відтак суд ставить під сумнів їх належність в доказовій базі.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Таким чином,суд вважає, що позивач сформував податковий кредит на підставі не належно оформленої податкової накладної, виданої йому продавцем. Із зазначеного слідує, що сума податкового кредиту позивачем сформована неправомірно.

Окрім того, варто зазначити, що відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відповідно до п 2.1 вищезазначеного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до п.185.1 ст. 185, п.п. а) п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України,... у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі

компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.198.1ст198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п.3 ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.03р. №436-lV суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Отже, приймаючи до уваги те, що договір агентських послуг б/н від 20.11.2010 року, укладений між публічним акціонерним товариством «Ринок Малиновський» та «Марітайм Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю був визнаний недійсним з моменту його вчинення у встановленому законом порядку, у позивача не було прав до включенню суми ПДВ по зазначеному договору до складу податкового кредиту.

Стаття 68 Конституції передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відтак, суд вважає, що позивач, незаконно сформувавши право на податковий кредит, не здійснює свій обов'язок щодо справляння податкових надходжень в дохід держави, тим самим порушує приписи Конституції України.

Суд, відповідно до ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ст. 71 КАС передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, оцінюючи подані сторонами докази, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх єдності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, та які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку, що відповідачем оскаржуване повідомлення-рішення прийняте обґрунтовано та на законних підставах.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування покладено на відповідача-орган владних повноважень, якщо він заперечує проти задоволення позову.

Таким чином відповідачем доведено правомірність складеного рішення, а позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ по податковій накладній, отриманой від підприємства «Марітайм Сервіс», договір між яким визнано судом недійсними, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Ринок Малиновський» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2011 року № 0005352301 -відмовити у повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 07.03.2013 року.

Суддя О.В. Колесниченко

07 березня 2013 року

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Ринок Малиновський» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2011 року № 0005352301 -відмовити у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 07 березня 2013 року.