Ухвала суду № 30068256, 11.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2013 р. м. Київ К-3843/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський портовий елеватор"

на постанову Господарського суду Одеської області від 29.05.2007

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008

у справі № 14/118-07-2599А

за позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський портовий елеватор"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про скасування податкових повідомлень-рішень: від 11.10.2006 №00005113312/0; від 08.11.2006 №00005113312/1, №00006213312/0, №00006313312/0 та №00006613312/0; від 30.11.2006 №00006213312/1, №00006613312/1 та №00006313312/1; від 28.12.2006 №00006313312/2, №00006213312/2 та №00006613312/2.

Постановою Господарського суду Одеської області від 29.05.2007 позов задоволено: Позов задовольнити частково: скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у Приморському районі м. Одеси №00006313312/2 та №00006613312/2 від 28.12.2006. В решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008 скасовано постанову Господарського суду Одеської області від 29.05.2007, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковою інспекцією камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток за період з 01.01.2005 по 01.07.2006 позивача, складений акт від 02.10.2006 №372/13-31.2/00955176/59, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.10.2006 №00005113312/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 107179 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 130675 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку до СДПІ. Рішенням від 06.11.2006 №12722/10/13-37-58/531 про розгляд первинної скарги було скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.10.2006 №00005113312/0 у частині 106581 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток (основного платежу) та 10016 грн. застосованої штрафної санкції, а в іншій частині залишено без змін. Також, зазначеним рішенням про розгляд первинної скарги були прийняті нові податкові повідомлення-рішення:

- від 08.11.2006 №00006213312/0, яким застосовано штрафні санкції за платежем "частина прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка), що вилучається до бюджету" у розмірі 35214 грн.;

- від 08.11.2006 №00006613312/0, яким застосовані штрафні санкції за затримку до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 6556,41 грн.;

- від 08.11.2006 №00006313312/0, яким застосовані штрафні санкції за затримку більше 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 53321,31 грн.

Також, позивач звертався зі скаргами на вказані податкові повідомлення-рішення від 08.11.2006 до СДПІ, ДПА в Одеській області, ДПА України. Рішенням СДПІ від 29.11.2006 №14453/10/13-37-58 про результати розгляду первинної скарги залишені без змін зазначені податкові повідомлення-рішення. Рішенням ДПА в Одеській області від 21.12.2006 №42815/10/25-0007 залишена без розгляду повторна скарга позивача, у зв'язку з порушенням строків її подання. Рішенням ДПА України від 31.01.2007 №1784/7/25-0215 залишено без змін рішення ДПА в Одеській області від 21.12.2006р. №42815/10/25-0007.

За результатами розгляду скарг позивача були прийнятті податкові повідомлення-рішення:

- від 08.11.2006№00005113312/1;

- від 30.11.2006 №00006213312/1, №00006613312/1, та №00006313312/1;

- від 28.12.2006 №00006313312/2, №00006213312/2, №00006613312/2.

Враховуючи, що податкові повідомлення-рішення від 11.10.2006 №00005113312/0; від 08.11.2006 №00006213312/0, №00006313312/0 та №00006613312/0; від 30.11.2006 №00006213312/1, №00006613312/1 та №00006313312/1, вважаються відкликаними, внаслідок наступних податкових повідомлень-рішень, то судами розглядаються тільки податкові повідомлення-рішення від 08.11.2006№00005113312/1 та від 28.12.2006 №00006313312/2, №00006213312/2, №00006613312/2.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2006 №00005113312/1, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що в порушення норм пп.7.8.2 п.7.8 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181- III (зі змінами та доповненнями), позивач, як емітент корпоративних прав, який прийняв рішення про виплату дивідендів своїми акціонерам, несвоєчасно вніс до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п.10.1 ст. 10 цього Закону, нарахованої на суму такого податку.

Вирішуючи справу в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2006 №00006313312/2 та №00006613312/2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем повністю і своєчасно сплачено податок на прибуток за декларацією від 09.02.2006 №15908 за 2005 рік, а суму нарахованого податку на прибуток за 2005 рік необхідно зменшити на 154300 грн., внаслідок чого вказані податкові повідомлення-рішення були винесені відповідачем безпідставно.

Однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, з чим погоджується суд касаційної інстанції, беручи до уваги наступне.

За декларацією від 09.02.2006 №15908 за 2005 рік позивачем сплачений податок на прибуток у розмірі 447000 грн., у тому числі:

26.01.2006р. - 50000 грн.;

14.02.2006р. - 154300 грн. (аванс з податку на прибуток при сплаті дивідендів);

17.02.2006р. - 242700 грн.

Однак, аванс з податку на прибуток (при сплаті дивідендів), сплачений позивачем 14.02.2006 є авансом іншого податкового періоду, а саме першого кварталу 2006 року.

Відповідно пп.7.8.3 п.7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту.

Отже, сума нарахованого податку на прибуток за 2005 рік могла бути зменшена позивачем на суму авансового внеску, попередньо сплаченого ним протягом такого звітного періоду, тобто четвертого кварталу 2005 року, у зв'язку з нарахуванням дивідендів, а оскільки сума у розмірі 154300 грн. відноситься до першого кварталу 2006 року, то нарахований податок на прибуток за 2005 рік не може бути зменшений на цю суму.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про повну і своєчасну сплату позивачем податку на прибуток за декларацією від 09.02.2006 №15908 за 2005 рік та про необхідність зменшення суми нарахованого позивачем податку на прибуток за 2005 рік на 154300 грн. є помилковими.

Вирішуючи справу у частині скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2006 №00006213312/2 суд першої інстанції виходив з того, що в порушення норм підпункту "б" п.17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", позивач не нарахував штраф у розмірі 5% на суми самостійно виявлених помилок в деклараціях за результатами минулих податкових періодів.

В касаційній скарзі позивач зазначає про відсутність фактів допущення помилок в податкових деклараціях за перший квартал 2005 року, перший квартал та перше півріччя 2006 року та, відповідно, не виправляв їх, у зв'язку з чим висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 28.12.2006 №00006213312/2 суперечать обставинам справи.

Однак, такі доводи позивача є необґрунтованими, беручи до уваги наступне.

В декларації з податку на прибуток за перший квартал 2005 року сума рядка 21 дорівнює "0", а повинна дорівнювати "47,4" тис. грн. Позивач самостійно виправив помилку в декларації за 1-е півріччя 2005 року. Штраф нарахований не був.

В декларації з податку на прибуток за перший квартал 2006 року сума рядка 21 дорівнює "1500" грн., а повинна дорівнювати "2500" грн. Позивач самостійно виправив помилку в декларації за перше півріччя 2006 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків).

В декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2006 року позивачем по рядку 21 відображені самостійно донараховані дивіденди: за 2005 рік у сумі 655285 грн. та за перший квартал 2006 року у сумі 1000 грн.

Отже, наведеним вище спростовуються доводи позивача про те, що він не виправляв помилки в податкових деклараціях за перший квартал 2005 року та перше півріччя 2006 року.

Відповідно до вимог п.3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.04.2003р. за №280/7601, при складанні

декларації з податку на прибуток суми дивідендів та прирівняних до них платежів, які сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, відображаються у рядку 21 Декларації.

Згідно підпункту "б" п.17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі 5% від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі 5% від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Отже, позивач зобов'язаний був нарахувати 5% штрафу на суму самостійно виправлених помилок, а враховуючи невиконання такого зобов'язання, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 28.12.2006 №00006213312/2.

За наведених обставин, доводи, зазначені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Одеський портовий елеватор" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль