Ухвала суду № 30067020, 14.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року Справа № 163569

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Заверухи О.Б., Качмара В.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЕСПО» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби України про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЕСПО» (далі - Позивач, ТОВ «БК «ЕСПО») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби України (далі - Відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000212206 та № 0000222206 від 19.07.2012 року.

Позивач мотивує позов тим, що на момент здійснення договірних операцій ТОВ «БК «ЕСПО» діяло виключно у межах чинного законодавства України; податковий орган самостійно робить висновок про недійсність договорів, не посилаючись на будь-яке судове рішення з цього приводу, покладаючи відповідальність за порушення податкового законодавства на компанію виключно на підставі своїх суперечливих висновків, викладених у акті перевірки; наявність підтверджуючих первинних документів по господарських операціях Позивача, вилучених відповідно до протоколу виїмки від 08.04.2011 року ст. о/у УПМ ДПА в Івано-Франківській області лейтенантом податкової міліції ОСОБА_1, наявність виробничих складських приміщень в Позивача, наявність власних та орендованих транспортних засобів для здійснення перевезень ТМЦ та відображення цих господарських операцій первинними документами бухгалтерського обліку, в податкових деклараціях з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, спростовують викладені у акті перевірки факти.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 року позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що Відповідачем не доведено твердження про нікчемність здійснюваних ТОВ «БК «ЕСПО» господарських операцій, та не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у м. Івано-Франківську, подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Звертає увагу на обставини, зафіксовані у акті перевірки № 5112/22-1/13655429 від 06.07.2012 р., та зазначає, що в ході проведення перевірки не встановлено факту здійснення господарських операцій між Позивачем та ПП «Франко-Буд-Інвест», ПП ОСОБА_2, правочини між зазначеними суб'єктами господарювання не спричинили реального настання правових наслідків, є нікчемними.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 21.06.2012 року по 06.07.2012 року ДПІ у м. Івано-Франківську проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «БК «ЕСПО» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по господарських відносинах з ПП «Франко-Буд-Інвест» та ПП ОСОБА_2 за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року, результати якої оформлено актом перевірки за №5112/221/13655429 від 06.07.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «БК «ЕСПО»: п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94 - ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 111458 грн., в тому числі: по взаємовідносинах з ПП «Франко-Буд-Інвест» на загальну суму 12306 грн., в т.ч. 3 кв. 2010 року в сумі 8200 грн., 4 кв. 2010 року в сумі 4106 грн.; по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_2, на загальну суму 99152 грн., в т.ч. 3 кв. 2010 року в сумі 34500 грн., 4кв. 2010 року в сумі 58176 грн., 1 кв. 2011 року в сумі 6 476 грн.; п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п.п. 7.3.1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5, п.п. 7.5.1, п.7.2, п. 7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР та п.198.1 п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 89167 грн. в т.ч.: по взаємовідносинах з ПП «Франко-Буд-Інвест» на загальну суму 9845 грн., в т.ч.: липень 2010 року на суму 5745 грн., серпень 2010 року на суму 815 грн., листопад 2010 року на суму 3285 грн.; по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_2, на загальну суму 79322 грн., в т.ч.: липень 2010 року на суму 4543 грн., серпень 2010 року на суму 14413 грн., вересень 2010 року на суму 8644 грн., жовтень 2010 року на суму 34109 грн., листопад 2010 року на суму 12432 грн., січень 2011 року на суму 5181 грн.

В ході перевірки ТОВ «БК «ЕСПО» проведено аналіз господарських операцій із ПП «Франко-Буд-Інвест», ПП ОСОБА_2, ДП «Квінта-Транс»,ТОВ «Квінта-Груп» на підставі комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем наявних у ДПІ у м. Івано-Франківську - АІС «Картка платника», АІС «Облік податків та платежів», системи «Бест-звіт», АРМ «Облік», АРМ «Звіт», АРМ «ТАХ», АРМ «Аудит», «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» та з урахуванням даних проведених перевірок ДПІ у м. Івано-Франківську акт № 4393/23-2/13655429 від 10.06.2011 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «БК «ЕСПО» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року; акт №4600/15-2/35764830 від 20.06.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Франко-Буд-Інвест», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.07.2010 року по 28.02.2011 року; акт №28/17-2/НОМЕР_3 від 03.05.2012 року «Про неможливість проведення документальної виїзної позапланової перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року; акт №4599/1592/33859574 від 20.06.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ДП «Квінта-Транс»,ТОВ «Квінта-Груп», щодо підтвердження господарських відносин із платником податків, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року.

Податковим органом у акті перевірки зазначено, що направлено ТОВ «БК «ЕСПО» листи від 24.04.12 року за №4274/10/22-4/2122, №4317/10/22-4/2162, № 4290/10/22-4/2139 щодо надання письмових пояснень та завірених належним чином копій документів стосовно проведення фінансово-господарських операцій з ПП «Франко-Буд-Інвест», ДП «Квінта-Транс»,ТОВ «Квінта-Груп» та ПП ОСОБА_2, на які ТОВ «БК «ЕСПО» надано відповіді, що оригінали документів бухгалтерського та податкового обліку, які свідчать про фінансово-господарські відносини ТОВ «БК «ЕСПО» з ПП «Франко-Буд-Інвест», ДП «Квінта-Транс»,ТОВ «Квінта-Груп» та ПП ОСОБА_2 за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року, вилучено в ТОВ «БК «ЕСПО» УПМ ДПА в Івано-Франківській області (протокол виїмки від 08.04.2011 року).

У зв'язку з цим ДПІ у м. Івано-Франківську звернулося з листом від 26.06.2012 року до начальника відділення ВРКС СВ ДПС в Івано-Франківській області щодо надання засвідчених копій первинних документів, облікових та інших реєстрів, звітності, а також інших документів, щодо взаєморозрахунків ТОВ «БК «ЕСПО» з ПП «Франко-Буд-Інвест», ДП «Квінта-Транс»,ТОВ «Квінта-Груп» та ПП ОСОБА_2 або забезпечення доступу до перевірки документів, які містяться в матеріалах кримінальної справи.

Отримано відповідь від 02.07.2012 року, якою повідомлено, що кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3, 26.09.2011 року в порядку ст. 225 КПК України направлена прокурору Івано-Франківської області для затвердження обвинувального висновку та направлення справи в суд. Також, як зазначається в акті, ДПІ направлено запит від 05.07.2012 року до Івано-Франківського міського суду, щодо надання копій вилучених документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «БК «Еспо» за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року.

Щодо дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «БК «ЕСПО» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП «Франко-Буд-Інвест» за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року зазначається наступне. У акті перевірки відображено, що у періоді, що перевіряється ПП «Франко-Буд-Інвест» чисельність працюючих згідно звіту 1ДФ за III квартал 2011 року відсутня, основні фонди згідно декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року відсутні, за юридичною адресою платник податків відсутній, в ході проведення перевірки, не встановлено факту передачі товарів від продавця СПД ОСОБА_2 до покупця ПП «Франко-Буд-Інвест» в зв'язку з відсутністю (не наданням для звірки) договорів, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Крім того, зазначено, що операції СПД ОСОБА_2 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання, відсутність технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Відповідно до баз даних ДПС податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладення цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту. На підставі цього податковий орган прийшов до висновку, що правочини між ПП «Франко-Буд-Інвест» та СПД ОСОБА_2 здійснені без мети настання реальних наслідків а отже зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Також зазначено, що в податковому обліку, господарські операції з придбання (виконані роботи, ТМЦ) у ПП «Франко-Буд-Інвест» включено ТОВ «БК «ЕСПО» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість Декларації з податку на додану вартість у звітних періодах - липень 2010 року, серпень 2010 року, листопад 2010 року. За даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ по взаєморозрахунках ТОВ «БК «ЕСПО» з ПП «Франко-Буд-Інвест» за липень 2010 року в сумі 5745,20 грн., за серпень 2010 року в сумі 814,50 грн., за листопад 2010 в сумі 3285,20 грн. Вказано, що посадовими особами ТОВ «БК «ЕСПО» не було надано до перевірки жодних документів щодо підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності з ПП «Франко-Буд-Інвест». Крім того, зазначено, що ТОВ «БК «ЕСПО» для перевірки не надало документів, які б підтверджували операції з ПП «Франко-Буд-Інвест», в тому числі товарно-транспортних документів, актів приймання-передачі товару, дорожніх листів на перевезення вантажів, відсутність доказів про наявність виробничих потужностей у ПП «Франко-Буд-Інвест», не підтвердження наявності поставок товарів (послуг) від СГД ОСОБА_2 до ПП «Франко-Буд-Інвест» підтверджує безтоварність операцій з постачання ТМЦ, робіт (послуг) від ПП «Франко-Буд-Інвест» до ТОВ «БК «ЕСПО». Згідно баз даних ДПС, податкової звітності, системою автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ «БК «ЕСПО» та його контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому є безтоварними.

Як наслідок, податковим органом зроблено висновок про відсутність у ТОВ «БК «ЕСПО» об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства - постачальника ПП «Франко-Буд-Інвест» на загальну суму 59070 грн., в т.ч. ПДВ 9845 грн., не підтверджено товарності проведених операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від ПП «Франко-Буд-Інвест».

Щодо дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «БК «ЕСПО» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_2 за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року зазначається наступне. В акті перевірки зазначено, що відповідно до баз даних ДПС податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладення цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Зроблено висновок, що правочини між ПП ОСОБА_2 та підприємствами постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків а отже зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203, ст.228 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Операції ПП ОСОБА_2 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місце знаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов, для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку із цим ПП ОСОБА_2, не міг фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місце знаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. На підставі цього податковий орган прийшов до висновку, що у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ у ФОП ОСОБА_2 відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам покупцям. Перевіркою встановлено - відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року, з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року в розумінні ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185 Податкового кодексу України, ч. 1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203, ст. 216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 при придбанні та продажу товарів. Також зазначено, що в податковому обліку, господарські операції з придбання будівельних матеріалів у ПП ОСОБА_2 включено ТОВ «БК «ЕСПО» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість Декларації з податку на додану вартість у звітних періодах - липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, січень 2011 року. За даними автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ по взаєморозрахунках ТОВ «БК «ЕСПО» з ПП «Франко-Буд-Інвест» за липень 2010 року в сумі 5745,20 грн., за серпень 2010 року в сумі 814,50 грн., за листопад 2010 в сумі 3285,20 грн. Вказано, що посадовими особами ТОВ «БК «ЕСПО» не було надано до перевірки жодних документів щодо підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності з ПП «Франко-Буд-Інвест». Крім того, зазначено, що ТОВ «БК «ЕСПО» для перевірки не надало документів які б підтверджували операції з ПП «Франко-Буд-Інвест», в тому числі товарно-транспортних документів, актів приймання - передачі товару, дорожніх листів на перевезення вантажів, відсутність доказів про наявність виробничих потужностей у ПП «Франко-Буд-Інвест» не підтвердження наявності поставок товарів (послуг) від СГД ОСОБА_2 до ПП «Франко-Буд-Інвест» підтверджує безтоварність операцій з постачання ТМЦ, робіт (послуг) від ПП «Франко-Буд-Інвест» до ТОВ «БК «ЕСПО». Згідно баз даних ДПС, податкової звітності, системою автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ «БК «ЕСПО» та його контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому є безтоварними.

Як наслідок, податковим органом зроблено висновок про відсутність у ТОВ «БК «ЕСПО» об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства - постачальника ПП «Франко-Буд-Інвест» на загальну суму 59070 грн., в т.ч. ПДВ 9845 грн., не підтверджено товарності проведених операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від ПП «Франко-Буд-Інвест».

За наслідками перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно із статтею 9 Закону № 996-XIV первинні документи мають мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно пункту 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 від 28.12.1994 року (далі - Закон № 334/94), чинного у спірний період, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94).

Згідно п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 ПК України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Проте, на підставі Постанови про проведення виїмки від 31.03.2011 року ст. о/у УПМ ДПА в Івано-Франківській області лейтенантом податкової міліції ОСОБА_1, 08.04.2011 року було проведено виїмку оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 року у ТОВ «БК «ЕСПО» а саме: документів, які підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «БК «ЕСПО» з ПП «Франко-Буд-Інвест» та ПП ОСОБА_2

За змістом ст. 85.2 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 44.6. ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Як вбачається із матеріалів справи 22.05.2012 року за № 310 та №311 Позивачем надіслано листи на адресу ДПІ у м. Івано-Франківську про неможливість надання первинних документів у зв'язку із їх вилученням працівниками УПМ ДПА в Івано-Франківській області відповідно до протоколу виїмки від 08.04.2011 року

Відповідно до ст.85.9 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як вбачається із матеріалів справи, ДПІ у м. Івано-Франківську зверталося з листом від 26.06.2012 року до начальника відділення ВРКС СВ ДПС в Івано-Франківській області, щодо надання засвідчених копій первинних документів, облікових та інших реєстрів, звітності, а також інших документів, щодо взаєморозрахунків ТОВ «БК «ЕСПО» з ПП «Франко-Буд-Інвест», ДП «Квінта-Транс»,ТОВ «Квінта-Груп» та ПП ОСОБА_2, або забезпечення доступу до перевірки документів, які містяться в матеріалах кримінальної справи. На вказаний лист отримано відповідь від 02.07.2012 року, якою повідомлено, що кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 26.09.2011 року в порядку ст. 225 КПК України направлена прокурору Івано-Франківської області для затвердження обвинувального висновку та направлення справи в суд. Також, як зазначається в акті, ДПІ направлено запит від 05.07.2012 року до Івано-Франківського міського суду, щодо надання копій вилучених документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «БК «ЕСПО» за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року.

Таким чином, Відповідач фактично не виконав вимог ст.85.9 Податкового кодексу України, щодо витребування первинних документів ТОВ «БК «ЕСПО» та не переніс терміни проведення перевірки до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Тому висновки Відповідача, викладені в акті перевірки від 06.07.2012 року про відсутність первинних документів господарської діяльності ТОВ «БК «ЕСПО» не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення податкового законодавства контрагентами Позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до стст. 46-49 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача у подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Позивач, як платник податків, не може нести відповідальності за дії контрагентів за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (статті 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Як зазначено в пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати замість будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) ЄСПЛ зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень.

Так, Верховний Суд України у своєму рішенні від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Згідно рішення від 31.01.2011 року у справі № 21.47а10 Верховним Судом України якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальності за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведена практика на рівні Верховного Суду України важлива з огляду на статтю 244-2 КАС, відповідно до якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви при перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, діючим законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Закон не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Щодо доводів апеляційної скарги про нікчемність та фіктивність операцій позивача з контрагентами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Одним з таких правочинів відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України є правочин, який порушує публічний порядок. Зокрема, згідно частини 1 вказаної статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пленум Верховного суду України в пункті 18 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 зазначає, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договори між Позивачем та його контрагентами за своїм змістом не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, відповідно не є нікчемними.

Згідно частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

До таких підстав, зокрема, належить фіктивність правочину. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

На момент розгляду справи немає даних про визнання правочинів позивача недійсними і відповідач не висуває вимог про таке визнання, тому відповідно до закріпленої статтею 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, зазначені вище договори позивача суд апеляційної інстанції вважає правомірними.

Проте суд апеляційної інстанції вважає, що сутність правового регулювання податкових відносин полягає в оподаткуванні господарської операції, виходячи не з її правової форми, а з економічного змісту такої операції.

Згідно статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, послуг, а також ввезення та вивезення товарів за межі митної території України. Визначення терміна постачання товарів наведене в пункті 14.1.191 ПК України. Сутність операцій, що підпадають під визначення постачання товарів, полягає у відчуженні товарів будь-яким способом як за добровільним рішенням платника, так і при примусовому відчуженні за рішенням суду, як оплатно, так і безоплатно.

На думку суду, при вирішенні спору про віднесення або не віднесення господарської операції до об'єктів оподаткування ПДВ, необхідно виходити з економічного змісту операції, а не з її правової форми (виду договору, що оформлює відповідну операцію). Тому, для перекваліфікації операції як такої, що не відбулася в цілях оподаткування визнання відповідного правочину недійсним не вимагається. Суд встановлює наявність чи відсутність такої операції, а відповідно і обґрунтованість визначення об'єкта оподаткування, на підставі поданих сторонами доказів з урахуванням презумпції правомірності рішень платника податку.

Отже, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що не знайшли свого підтвердження доводи Відповідача про порушення Позивачем вимог ПК України, Цивільного кодексу України, а також Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 року у справі № 2а-2239/12/0970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.Я. Качмар

О.Б. Заверуха