Постанова № 30067002, 06.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року Справа № 26620/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року по справі за позовом Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області в якому просило визнати незаконним податкові повідомлення-рішення відповідача № 0003441501/0 від 09.04.2009 року. № 0008441501/0 від 09.09.2009 р., №0009921501/0 від 15.10.2009 р..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що позовні вимоги визначені у п.2 позовної заяви не відповідають положенням частини 3 статті 105 КАС України, зокрема щодо переліку вимог, які можуть пред'являтися в адміністративному суді. Оскільки предметом позовних вимог у справі є визнання незаконними податкових повідомлень-рішень, то згідно з п.1 ч. 3 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень.

Правова позиція Львівського окружного адміністративного суду по справі №2а-1089/10 суперечить позиції Верховного суду України визначеної в Постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13 листопада 2007 року в якій зазначається: «Водночас рішення суду першої інстанції також суперечить законодавству. Він не надав значення тому, що заявлені позивачем вимоги не відповідають ні фактичним обставинам справи, ні наведеному в частині 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України переліку вимог, які можуть пред'являтися в адміністративному суді.

Перевірка (контроль) з питань своєчасності сплати платником податків узгодженого податкового зобов'язання по певному виду податку, контролюючим органом проводиться на підставі даних особового рахунку (облікової картки) такого платника по податку, своєчасність сплати якого перевіряється, відповідно розрахунки штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з такого податку складаються на підставі даних вищезгаданої облікової картки платника.

Детально проаналізувавши розрахунок штрафних санкцій, що додається до оспорюваних податкових повідомлень-рішень, видно, що сплата узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість позивачем здійснена протягом 2009 року. При цьому у деяких платіжних документах, що додані до позовної заяви, якими здійснено погашення частини податкового боргу, що виник через несплату податкового зобов'язання по податку на додану вартість, вказано призначення платежу ПДВ без зазначення відповідного податкового періоду виникнення податкового боргу. Це платіжні документи: квитанція від 30.01.09 р. № ПН1030 на загальну суму 4970,50 грн.. призначення платежу - ПДВ (акт про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу від 30.01.09р.; кошти у розмірі 4589,92 гра спрямовані на погашення податкового боргу визначеного у декларації по податку на додану вартість №19877 від 21.07.08р.; квитанція від 24.02.09 р. №ПН489 на загальну суму 4965,24 грн.. призначення платежу - ПДВ (акт про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу від 23.02.09; кошти у розмірі 4602,44 грн. спрямовані на погашення податкового боргу визначеного у декларації по податку на додану вартість №19877 від 21.07.08р.; квитанція від 30.03.09 №ПН1232 на загальну суму 4960,28 грн., призначення платежу - ПДВ (акт про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу від 30.03.09 р.; кошти у розмірі 4605,29 грн. спрямовані на погашення податкового боргу визначеного у декларації по податку на додану вартість №24665 від 20.08.08р..

Вилучення готівки згідно із положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є заходами, що вчиняються з метою погашення податкового боргу. Відповідно, кошти від вилучення готівки спрямовуються на погашення податкового боргу платника, а не на сплату поточних податкових зобов'язань такого платника.

Тобто, у разі погашення податкового боргу (його частини) за рахунок коштів від вилучення готівки, відповідно до положень ст. 16 цього Закону проводиться нарахування пені та виникає підстава для застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону.

На підставі вище викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 липня 2008 року Сокальське МКП водопровідно-каналізаційного господарства подало до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за 6 місяців 2008 року, в якій самостійно задекларував суму ПДВ, що підлягає сплаті в розмірі 32 096 грн. 20 серпня 2008 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за 7 місяць 2008 року, в якій самостійно задекларував суму ПДВ, що підлягає сплаті в розмірі 27 676 грн., 16 вересня 2008 року ним же подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за 8 місяць 2008 року, в якій самостійно задекларував суму ПДВ, що підлягає сплаті в розмірі 40 531 грн. Згідно копій платіжних доручень Сокальське МКП водопровідно-каналізаційного господарства сплатило суми у відповідних розмірах - 32 096 грн., 27 676 грн., 40 531 грн. З реквізитів платіжних доручень щодо призначення платежу, вбачається, що здійснювалась оплата сум ПДВ за вказані в них періоди.

Крім того судом встановлено, що ДПІ у Сокальському районі проведено перевірку Сокальське МКП водопровідно-каналізаційного господарства з питань дотримання вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», про що складено акти від 03.04.2009 р. за № 343/150/20845840, від 03.09.2009 р. за № 815/150/20845840, від 07.10.2009 р. за № 923/150/20845840. Перевіркою встановлено, що згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за 6 місяць 2008р. ( від 21.07.2008). 7 місяць 2008р. (від 20.08.2008). 8 місяць 2008р. (від 16.09.2008). поданих Сокальським МКП водопровідно-каналізаційного господарства до ДПІ у Сокальському районі, задекларовано суму ПДВ. яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (р.27 декларації) в таких розмірах : 6 місяць 2008 року -32 096 грн.; 7 місяць2008 року - 27 676 грн.; 8 місяць 2008 року - 40 531 грн., при цьому констатовано, що згідно даних картки особового рахунку платника, позивачем проводено сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з порушенням граничного терміну встановленого п. п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», а саме із затримкою що є більшою 90 календарних днів. Оскільки пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, відповідачем зроблено висновок, що Сокальське МКП водопровідно-каналізаційного господарства сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання, визначеного у вказаних вище деклараціях із затримкою, що є більшою 90 календарних днів. На підставі зазначених вище актів перевірок ДПІ у Сокальському районі надіслано Сокальському МКП водопровідно-каналізаційного господарства податкові повідомлення-рішення про обов'язок сплатити штраф у розмірі 50% за прострочення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість № 0003441501/0 від 09.04.2009 року на суму 16 048,02 грн., № 0008441501/0 від 09.09.2009 р. на суму 13 838, 05 грн., № 0009921501/0 від 15.10.2009 р. на суму 20265,56 грн.

Постановляючи рішення судом першої інстанції правильно враховано, що відповідно до п. 4.1.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Згідно п.5.1 ст. 5 цього Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Пунктом 5.3.1. ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Згідно п.4.1.4 ст.4 цього ж Закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків). - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітної (податкового) місяця. У відповідності до п.4.1.5. ст. 4 загаданого вище Закону якщо останній день строку подані податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційні (банківський) день.

Судом в даній спірній ситуації встановлено, що податкові декларації. подані міським комунальним підприємством за звітний податковий період - 6 місяців 2008 року - 21 липня 2008 року, за звітний податковий період - 7 місяців 2008 року - 20 серпня 2008 року, за звітний податковий період - 8 місяців 2008 року -16 вересня 2008 року, а отже не пропущено строку подання податкових декларацій. Крім того у податкових деклараціях визначені наступні суми податку на додану вартість: податкова декларація за 6 місяць 2008 року - 32 096 грн.; податкова декларація за 7 місяць 2008 року - 27 676 грн.; податкова декларація за 8 місяць 2008 року - 40 531 грн. З часу подання вказаних податкових декларацій, податкові зобов'язання, визначені в них. вважаються узгодженими. Вказані узгоджені податкові зобов'язання сплачувалося позивачем платіжними дорученнями, в яких у графі «Призначення платежу» зазначено: «ПДВ за грудень 2008 р.»: №92 від 26.01.2009р. - 2 000 грн.. № 10 від 27.01.2009 р. -1000 грн., №138 від 30.01.2009 р.- 1000 грн.; «ПДВ за січень 2009 р.» № 182 від 12.02.2009 р. - 1000 грн., № 216 від 18.02.2009 р.-2000 грн., № 230 від 19.02.2009 р. - 2000 грн., № 244 від 20.02.2009 р. - 2000 грн. , № 254 від 23.02.2009р. - 2000 грн., № 268 від 24.02.2009р. - 1000 грн., № 278 від 25.02.2009 р. -1000 грн. , № 289 від 26.08.2008 р. - 3000 грн., № 302 від 27.02.2009 р. - 3 000 грн., «ПДВ за лютий 2009 р.» № 376 від 17.03.2009 р. - 2000 грн., № 388 від 18.03.2009 р. - 2000 грн. ПДВ за лютий 2009 р.»: № 388 від 18.03.2009 р. - 2000 грн., № 398 від 19.03.2009 р. 2000 грн., № 410 від 20.03.2009р. 2000 грн., № 422 від 23.03.2009 р. - 2000 грн., № 431 від 24.03.2009 р. - 2000 грн., № 456 від 26.03.2009 р. - 1000 грн., № 463 від 27.03.2009 р. - 4000 грн.; «ПДВ за березень 2009 р.» № 470 від 31.03.2009 р. - 2000 грн., № 486 від 01.04.2009 р. -2000 грн., № 493 від 03.04.2009 р. - 2000 грн., № 507 від 08.04.2009 р. - 1000 грн., № 524 від 13.04.2009 р. - 500 грн., № 533 від 15.04.2009 р. - 500 грн., № 542 від 16.04.2009 р. -1000 грн.; «ПДВ за липень 2009 р.»: № 1317 від 26.08.2009р. - 2000 грн., № 1334 від 27.08.2009 р. - 3000 грн., № 1349 від 28.08.2009 р. - 2000 грн., № 1357 від 31.08.2009 р. - 2000 грн. «ПДВ за серпень 2009 р.»: № 1362 від 01.09.2009 р. - 2000 грн., № 1371 від 02.09.2009 р. - 2000 грн., № 1377 від 03.09.2009 р.- 1000 грн., № 1381 від 04.09.2009 р. -500 грн., № 1391 від 09.09.2009 р. - 1500 грн., № 1396 від 10.09.2009 р. - 1000 грн., № 1402 від 11.09.2009 р.-1000 грн., № 1409 від 14.09.2009 р. - 1500 грн., № 1508 від 15.09.2009 р. - 1500 грн., № 1603 від 16.09.2009 р. - 1000 грн., № 1705 від 17.09.2009 р. - 1000 грн., № 1720 від 18.09.2009 р. - 1000 грн., № 1731 від 21.09.2009 р. - 2000 грн., № 1745 від 22.09.2009 р. - 2000 грн., № 1762 від 23.09.2009 р. - 2000 грн., № 1777 від 24.09.2009 р. -2000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно п.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками. зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, при цьому даним пунктом Закону визначено принцип рівності бюджетних інтересів. Згідно п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу. згідно п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. А отже право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд першої інстанції правильно вважав сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Крім того ні Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ні іншими законами у сфері оподаткування не надано право податковому органу змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Відтак самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Тому з врахуванням зазначеного суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, однак при винесенні постанови не дотримався вимог п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, згідно якого у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на це суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід змінити, бо судом по суті правильно вирішено спір, однак з помилковим застосуванням норм процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області - задовольнити частково, змінити постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року по справі № 2а-1089/10/1370.

Позов Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003441501/0 від 09 квітня 2009 року, № 0008441501/0 від 09 вересня 2009 року, № 0009921501/0 від 15 жовтня 2009 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

Н.М. Судова-Хомюк