Ухвала суду № 30066884, 13.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року Справа № 876/939/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Запотічного І.І., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 р. у справі № 2а-9630/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крапет ЛТД» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2012 року № 0002211552, від 31.10.2012 року № 0002231552,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 р. у справі № 2а-9630/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крапет ЛТД» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2012 року № 0002211552, від 31.10.2012 року № 0002231552 позов було задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби від 31 жовтня 2012 р. № 0002211552 та від 31 жовтня 2012 р. № 0002231552, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крапет ЛТД" судові витрати у розмірі 1032,16 грн.

В апеляційній скарзі, поданій 09.01.2013 р., апелянт просить постанову Львівського окружного адміністративного суду скасувати та відмовити позивачу у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки акту Кременчуцької ОДПІ Полтавської області «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група ДФМ» з питань правильності, повноти та нарахування сум податку на додану вартість та податку на прибуток за січень-листопад 2011 року на підставі ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ», відповідно до якого контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою, не має майна та необхідних трудових ресурсів, у зв'язку із чим Кременчуцькою ОДПІ було прийнято рішення №323 від 17.11.2011 р. про анулювання його реєстрації як платника ПДВ. Правочини позивача з таким контрагентом вважає нікчемними, а податкові повідомлення-рішення - підставними.

Апелянт в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, місце та час його проведення.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю з мотивів, наведених у письмовому запереченні. Зокрема, зазначив, що висновки податкового органу про завищення податкового кредиту в січні, березні, травні 2011 року, сформованого по господарських операціях з постачальником ТзОВ «Промислова група ДФМ», не відповідають дійсності. Такі висновки спростовуються оформленими відповідно до вимог чинного законодавства первинними документами. Отже, позивачем виконано усі передбачені законодавством умови для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТзОВ «Промислова група ДФМ». Крім цього, до суду першої інстанції позивачем подавалися докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Під час перевірки податковий орган також не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ «Крапет»ЛТД» на укладення договору з контрагентом ТзОВ «Промилова група ДФМ» без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів від час судового розгляду справи у суді першої інстанції. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо купівлі-продажу, поставки товару. Відтак, вищевказані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 року у даній справі - без змін.

Як було підставно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС було проведено перевірку ТзОВ «Крапет ЛТД», за результатами якої складено акт від 12.10.2012 р. № 602/1520/20774293 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість», яким встановлено порушення п.198.3, п.198.6, п. 201.4, п. 201.5, п .201.6, п. 201.10 ПК України; ч. 1, 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 218 ЦК України, в результаті чого зменшено податковий кредит за січень 2011 р., березень 2011 р., травень 2011 р. на загальну суму ПДВ 103213 грн. та відповідно зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму ПДВ 4764 грн.; збільшено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі ПДВ 988449 грн. З цієї підстави було винесено податкове повідомлення-рішення від 31.10.2012 р. № 0002211552, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 98452 грн. та нараховано штрафну санкцію 3 грн., та податкове повідомлення-рішення від 31.10.2012 р. № 0002231552, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 4764 грн.

В основі висновків вказаного акту лежать дані акту Кременчуцької ОДПІ Полтавської області «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група ДФМ» з питань правильності, повноти та нарахування сум податку на додану вартість та податку на прибуток за січень-листопад 2011 року на підставі ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ», відповідно до якого контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою, не має майна та необхідних трудових ресурсів, у зв'язку із чим Кременчуцькою ОДПІ було прийнято рішення №323 від 17.11.2011 р. про анулювання його реєстрації як платника ПДВ. У зв'язку із цим відповідач констатував про нікчемність правочинів позивача із цим контрагентом та фактичну відсутність господарських операцій між ними.

Посилання скаржника на неналежну оцінку судом першої інстанції вказаного акту Кременчуцької ОДПІ спростовуються матеріалами справи та нормами законодавства.

У відповідності до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Законодавство не передбачає безспірності визнання висновків акту перевірки, у зв'язку із чим зазначені в цих актах факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду. Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентом позивача тягнуть за собою як наслідок порушення і зі сторони позивача, не ґрунтується на законодавстві. Згідно із ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З матеріалів справи вбачається і судом першої інстанції підставно встановлено, що 25.01.2011 р. між ТзОВ «Крапет ЛТД» (покупець) та ТзОВ «Промислова група ДФМ» (продавець) було укладено договір № 2501 купівлі-продажу товару, за яким продавець зобов'язується передати у власність покупцю нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору. Додатками до даного договору сторони конкретно визначали відомості про предмет договору (найменування, марка, одиниця виміру, фактична кількість, ціна, упаковка, якість товару, спосіб доставки, строк сплати, строк поставки). Цей договір виконувався сторонами, про що свідчать податкові накладні від 28.01.2011 р. на 128000 грн., від 16.03.2011 р. на 192000 грн., від 31.03.2011 р. на 128000 грн., від 18.05.2011 р. на 171280 грн., відповідні їм видаткові накладні та рахунки. Поставка товару оформлена актами приймання - передачі товару до договору №2501 від 28.01.2011 р., 16.03.2011 р., 31.03.2011 р., 18.05.2011 р., фактична його доставка підтверджується товарно-транспортними накладними. При цьому, у відповідності до платіжних доручень, позивач оплатив вартість товару із врахуванням сум ПДВ. Стверджуваний скаржником факт анулювання свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «Промислова група ДФМ» відбувся після зазначених подій, а саме 17.11.2011 р., а відтак у період здійснення цих операцій контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ. З врахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, оціненим в їх сукупності при тому, що відповідач не довів стверджувані ним обставини нікчемності таких правочинів чи їх безтоварний характер. Відповідач також не висловлював сумнівів у використані ТзОВ «Крапет ЛТД» цього товару в господарській діяльності, а також сумнівів в його спроможності займатись відповідним видом діяльності, на що суд підставно звернув увагу. При цьому, матеріалами справи підтверджується також подальша реалізація позивачем придбаного товару іншим контрагентам: ТзОВ «Торгова мережа «Барвінок», ТзОВ СП «Київ-Захід», ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек», ТзОВ Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод», ТзОВ «Пакко Холдинг», ТзОВ «Епіцентр К» тощо, що свідчить про використання позивачем товару у власній підприємницькій діяльності. Відтак, презумпція правомірності правочину у встановленому законом порядку не була спростована і суд першої інстанції підставно констатував відсутність підстав, передбачених у ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України для визнання правочинів недійсними.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 12.10.2012 р. У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до п. п. 198.1. - 198.3. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду та відмови у позові, не надав інших доказів, які б не подавались суду першої інстанції з обґрунтуванням неможливості їх подання такому суду.

Враховуючи наведене, судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 р. у справі № 2а-9630/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 18.03.2013 року.

Головуючий суддя : Костів М.В.

Судді: Запотічний І.І.

Шавель Р.М.