Ухвала суду № 30066864, 13.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 р. Справа № 3503/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання: Дембіцької Х.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЗП» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЗП» до Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

29.06.2011 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЗП» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000612301/0 від 21.12.2010 року, № 0000622301/0 від 21.12.2010 року, № 0000632301 від 21.12.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правочини, які відповідач вважає нікчемними, такими судом не визнавались, а первинні документи складені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування. Також, 26.08.2011 року позивачем подано пояснення на заперечення відповідача, де вказав, що покликання представника відповідача на те, що ДПІ у Радехівському районі визначено ТзОВ «ВЗП» суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»у розмірі 111 365,00 грн. на підставі порушення п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставним та необґрунтованим і спростовується розділом «Висновок» акту перевірки та оскарженим повідомленням-рішенням.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЗП» постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що 22.11.2011 року оголошено у вступну та резолютивну частину постанови Львівського окружного адміністративного суду якою відмовлено у позові ТзОВ «ВЗП» до ДПІ у Радехівському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення у Радехівському районі № 0000612301/0 від 21 грудня 2010 року, податкового повідомлення рішення у Радехівському районі № 0000622301/0 від 21 грудня 2010 року, податкового повідомлення рішення у Радехівському районі № 0000632301 від 21 грудня 2010 року. З вказаною постановою незгідні. Постанова винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи щодо вимог позивача.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається те, що ТзОВ «ВЗП» зареєстроване розпорядженням голови Радехівської районної державної адміністрації Львівської області від 22.03.2010р., номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 14051020000000620. Взято на податковий облік в ДПІ у Радехівському районі м. Львова з 23.03.2010 р за № 6687. ТзОВ «ВЗП» зареєстроване як платник ПДВ 14.05.2010р., свідоцтво платника ПДВ № 100283639.

ДПІ у Радехівському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку дотримання ТзОВ «ВЗП» вимог податкового законодавства за період з 23.03.2010р. до 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 23.03.2009р. по 30.09.2010р. За результатами перевірки складено акт за № 418/2301/36736825 від 03.12.2010р.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що ч. 4 ст.91 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до ч.4 ст.87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЗП»зареєстроване 22.03.2010р. Договори між позивачем та ДВАТ Шахта «Надія»та ТзОВ «Агро-ЗОО» укладене у січні місяці 2010 року директором ТзОВ «ВЗП». В даних договорах зазначено юридичну адресу, банківські реквізити та індивідуальний податковий номер ще не створеного товариства.

У п.1 ст.92 ЦК України зазначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. ОСОБА_1, укладаючи правочини з ДВАТ Шахта «Надія» та ТзОВ «Агро-ЗОО» діяв від власного імені, оскільки ТзОВ «ВЗП» на той момент не було створене, а отже не могло уповноважити його на здійснення будь-яких юридично значимих дій. Таким чином, правочини, укладені фізичною особою ОСОБА_1 не породжують прав та обов'язків для юридичної особи ТзОВ «ВЗП».

У наданих позивачем на вимогу суду ТТН, виписані ДВАТ Шахта «Надія», відсутня інформація про вид транспортного засобу, який здійснював перевезення вугілля; не вказано особи, яка дозволила відпуск продукції та відсутній підпис такої особи; не вказано особи, яка одержала вантаж та відсутній підпис такої особи. Відсутні шляхові листи, виписані на транспортний засіб, який здійснював перевезення.

Відповідно до договору між ТзОВ «ВЗП»та ПП «Версант» позивачем придбано шахтне обладнання, однак позивачем не представлено до перевірки і не надано суду товарно-транспортні накладні та довіреність на отримання такого обладнання, а отже відсутнє підтвердження факту проведення господарської операції. Дане обладнання позивач поставив на ДВАТ Шахта «Надія»

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Згідно з положеннями п.1.32. ст.1 даного Закону господарська діяльність в податкових правовідносинах обов'язково повинна бути направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 вищевказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Податковим органом правомірно встановлено, що підприємством позивача завищено валові витрати за II квартал 2010 року в розмірі 176856,00 грн. вартості придбаного шахтного обладнання, оскільки первинні документи на зазначену суму не відповідають нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок чого позивачем порушено норми пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивачем не надано належних чином оформлених документів, які б фіксували факт здійснення передачі товарів.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарських операцій з ПП «Версант»та ДВАТ Шахта «Надія», факт здійснення яких не підтверджено жодним первинним документом, позивач отримав право на формування податкового кредиту, тобто право на податкову вигоду.

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Той факт, що у правочинах, укладених з ДВАТ Шахта «Надія» вказано банківські реквізити та наявний відбиток мокрої печатки ще не створеної юридичної особи, свідчить про те, що такі правочини укладались сторонами насправді не у січні 2010 року, а не раніше 22.03.2010 року дати реєстрації юридичної особи позивача. Дана обставина в сукупності з відсутністю первинних документів, які б підтверджували товарність господарських операцій, доводить наявність умислу позивача на ухилення від сплати податків, а отже укладені між позивачем та його контрагентами угоди є нікчемними.

Таким чином, позивачем неправомірно включено до податкового кредиту по ПДВ суму ПДВ з вартості шахтного обладнання, факт придбання якого не підтверджений, в результаті чого завищено податковий кредит по ПДВ в сумі 49862,00 грн. за червень 2010 року та включення до податкового кредиту суму ПДВ з вартості придбаного вугілля в час, коли ТзОВ «НЗП»не було зареєстроване платником ПДВ на загальну суму 55750,00грн. за червень 2010 року.

Відповідно до ст.1, п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» забороняється не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

За період, що перевірявся ДПІ у Радехівському районі м. Львова позивач здійснював розрахунки готівкою, що підтверджується видатковими касовими ордерами. При цьому ТзОВ «ВЗП» порушено п.3.1., п.7.39 та п.7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України та не оформлено належним чином розрахункові документи, відсутній касові чеки чи розрахункові квитанції.

Досліджені докази свідчать про відсутність порушень з боку відповідача. В свою чергу позивачем не надано доказів правомірності віднесення спірних сум до валових витрат та законності заниження валового доходу.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо правомірності винесення податкових повідомлень-рішень № 0000612301/0 та № 0000622301/0, № 0000632301 від 21.12.2010р.

Суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЗП» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року у справі № 2а-7245/11/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18.02.2013 року.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук