Ухвала суду № 30064568, 12.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2013 р. м. Київ К/9991/50626/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуФеодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову та ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2012 року Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 рокуу справі№ 2а-911/10/2/0170за позовомДочірнього підприємства «Пансіонат «Зеніт»до третя особаФеодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби Товариство з обмеженою відповідальністю «Генуя Тур»провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2012 року у справі № 2а-911/10/2/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Судак від 26.08.2009 року № 0000922301/0 в частині нарахування податкового зобов'язання в розмірі 329 546,09 грн., застосування штрафних санкцій в сумі 73 413,14 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Судак від 26.08.2009 року № 0000942301/0 в частині нарахування податкового зобов'язання в розмірі 70 937,00 грн., застосування штрафних санкцій в сумі 35 468,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Судак від 26.08.2009 року № 003951700/0. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Судак від 26.08.2009 року № 0000932301/0. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову, прийнявши нову постанову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 1, п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, ст. 7, п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 1 ст. 3, ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У зв'язку з неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у м. Судак виїзної планової перевірки Дочірнього підприємства «Пансіонат «Зеніт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період часу з 01.07.2008 року по 31.03.2009 року складено акт № 531/23-0/24693663 від 31.07.2009 року.

На підставі акта перевірки податковим органом 26.08.2009 року прийнятно рішення № 000932301/0, згідно з яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 20 867,75 грн., податкове повідомлення-рішення № 000962301/0, згідно з яким донарахована орендна плата в сумі 6 440,81 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 3 220,41 грн., податкове повідомлення-рішення № 003951700/0, яким донарахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 3 241,95 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 6 483,09 грн. та нарахована пеня у сумі 246,29 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000942301/0, згідно з яким нарахований ПДВ в сумі 70 937,00 грн., застосовані штрафні санкції у сумі 35 638,50 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000922301/0 про нарахування податку на прибуток у сумі 364 159,46 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 80 510,21 грн.

Висновки податкового органу про заниження позивачем за період часу з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року валових доходів за 9 місяців 2008 року на 589 742,35 грн., за 2008 рік на суму 361 529,93 грн. ґрунтуються на тому, що в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач реалізовував ТОВ «Генуя-ТУР»путівки за цінами нижчими, ніж звичайні. При цьому звичайні ціни були визначені на рівні цін, встановлених за результатами тендеру, який проводився для визначення вартості відпочинку родин з дітьми з серцево-судинними захворюваннями до 6 років, встановив ціни для дорослого на рівні 174,54 грн. на добу, для дитини -145,45 грн.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважалось, що така звичайна ціна відповідала рівню справедливих ринкових цін. Справедливою ринковою ціною була ціна, за якою товари (роботи, послуги) передавалися іншому власнику за умови, що продавець бажав передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажав їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони були взаємно незалежними юридично та фактично, володіли достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовувалась інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховувались такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що могли вплинути на ціну (пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 цього Закону).

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону (пп. 4.1.1 та п. 4.1.3).

На підставі дослідження експертного висновку № 58 від 30.09.2011 року та матеріалів справи, в тому числі договорів, укладених з ТОВ «Генуя-Тур»та Головним управлінням по справах родини та молоді Київської державної адміністрації, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено відсутність можливості співставлення вартості путівок, реалізованих на виконання умов цих договорів, у зв'язку з різними умовами надання послуг позивачем, а саме: комфортність номерів, умови харчування, наявність медичних послуг та екскурсійного обслуговування, культурно-масових заходів, охорони території.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено, що позивач при укладенні з ТОВ «Генуя-Тур»договорів на реалізацію путівок, умови якого не відрізнялись від узгодженого за результатами проведення тендеру у договорах, укладених з Головним управлінням по справах родини та молоді Київської державної адміністрації, визначив ціни на відпочинок, нижчі від звичайних.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період на 506 740,00 грн. внаслідок безпідставного включення сум ПДВ, визначених у податкових накладних, оформлених СПД ОСОБА_4 та КП «Альянс», оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що матеріалами справи спростовуються посилання відповідача про відсутність фактичного виконання робіт вказаними контрагентами.

В акті перевірки зазначено, що суми коштів, яки виплачені ОСОБА_5 15.07.2008 року в розмірі 1 305,00 грн. та 01.08.2008 року в розмірі 380,00 грн., ОСОБА_6 23.10.2008 року в розмірі 10 000,00 грн. та 24.10.2008 року в розмірі 10 000,00 грн., є доходом вказаних осіб, а позивач згідно з вимогами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», будучи податковим агентам, мав своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок з наведених доходів, які виплачувались на користь зазначених громадян.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в спірний період, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були зареєстровані в порядку, встановленому чинним законодавством, в якості суб'єктів підприємницької діяльності, уклали з позивачем правочини, за виконання умов яких платник проводив розрахунки.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що позивач не мав статус податкового агенту при виплаті коштів зазначеним особам, а тому не мав обов'язку у відповідності з положеннями Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснювали розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані мали проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через реєстратори розрахункових операції з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджували виконання розрахункової операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються штрафні санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарі (наданих послуг) .

Позивачем у податковому органі зареєстрований реєстратор розрахункових операцій типу Міні -500 МЕ, заводський номер ПБ 52000504, фіскальний номер 011000932, при проведенні розрахунків у готівковій формі ним використовувався реєстратор розрахункових операцій типу Міні -500 МЕ, заводський номер № ПБ 52000504, фіскальний номер 110000159.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач протягом тривалого часу надавав до податкового органу звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) з зазначенням фіскального номеру 011000932 реєстратора, надававши до них Z-звіти, в яких був вказаний фіскальний номер 110000159.

При проведенні перевірки податковим органом встановлено, що книгою обліку розрахункових операцій, фіскальними звітними чеками, контрольними стрічками РРО підтверджено проведення загальної суми у розмірі 4 173,65 грн. готівкових коштів через РРО типу Міні -500 МЕ, заводський номер ПБ 52000504.

Колегія суддів не погоджується з висновком податкового органу про наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки різниця у фіскальному номері реєстратора, модель та заводський номер якого не відрізняється від зареєстрованого в податковому органі, свідчить лише про невірність його реєстрації, а не про порушення підприємством вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Враховуючи наведене, колегія погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим від 26.08.2009 року № 0000922301/0 в частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 329 546,09 грн., застосування штрафних санкцій в сумі 73 413,14 грн.; від 26.08.2009 року № 0000942301/0 в частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 70 937,00 грн., застосування штрафних санкцій у сумі 35 468,50 грн.; від 26.08.2009 року № 003951700/0; визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.08.2009 року № 0000932301/0.

Також обґрунтованим є висновок судів про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 000962301/0 від 26.08.2009 року, оскільки позивач розраховував без врахування рішення Морської селищної ради № 656 від 14.02.2008 року, яким збільшена ставка земельного податку.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 року у справі № 2а-911/10/2/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак