Рішення № 30064548, 13.03.2013, Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 764/902/13- ц

Провадження № 2/764/1125/2013

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2013 р. Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Рубан М.В.,

при секретарі - Бурчуладзе С.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" в особі Севастопольської філії про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся 24.01.2013 року до суду з позовною заявою про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 1400 грн., а також моральної шкоди в сумі 3000,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач без належних правових підстав здійснив списання з платіжної (зарплатної) картки позивача грошову суму в розмірі 1400,00 грн., порушивши при цьому положення статті 1071 ЦК України, статей 20, 21 ЗУ "Про платіжні системи та переказ грошів в Україні", пунктів 1.6, 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

13.03.2013 в судовому засіданні позивач заявив клопотання про залишення вимоги про стягнення моральної шкоди без розгляду, заява була прийнята судом.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. В обгрунтування правомірності власних дій щодо повторного списання грошових коштів в сумі 1400,00 грн. з рахунку позивача посилається на Договір про розрахунково-касове обслуговування підприємства з видачі заробітної плати, укладений 25.02.2011 між ПАТ КБ "Приватбанк" та господарським судом м.Севастополя, на Правила надання банківських послуг ПАТ «Приватбанк», а також на Анкету-заявку, підписану ОСОБА_1 про приєднання до Умов вказаного договору та Правил.

Відповідач посилається на пункт 6.9 Правил, яким передбачено обов`язок Клієнта у випадку виникнення заборгованості Держателя по картрахунку в результаті, зокрема, технічних помилок обладнання та в інших випадках погашати заборгованість протягом 30 днів з моменту її виникнення.

ПАТ «Приватбанк» в особі Севастопольської філії посилається також на внутрішні документи, якими зафіксовано несправності в роботі банкомату, а списання грошових коштів в сумі 1400,00 грн. з рахунку позивача пояснює виправленням помилки в роботі банкомату, в результаті якої відбулось отримання позивачем грошової суми в розмірі вдвічі більшому, ніж було замовлено на зняття готівкою.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 являється клієнтом ПАТ «Приватбанк» в особі Севастопольської філії в силу договору від 25.02.2011, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та господарським судом м.Севастополя про розрахунково-касове обслуговування підприємства з видачі заробітної плати, Анкети-заявки від 25.02.2011 про приєднання ОСОБА_1 до Умов вказаного договору та до Умов і правил надання банківських послуг ПАТ «Приватбанк».

Із змісту наявної в матеріалах справи виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що 24.09.2012 позивачем було здійснено операцію по зняттю через банкомат ПАТ "Приватбанк" грошової суми у розмірі 1400,00 грн. У зв'язку із зняттям готівки через банкомат, вказана сума відповідачем списана з особового рахунку.

Також із змісту наявної в матеріалах справи виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач суму в розмірі 1400,00 грн., отриману позивачем 24.09.2012, повторно списав з особового рахунку, в результаті чого відбулось єдиноразове зняття позивачем через банкомат ПАТ "Приватбанк" суми в розмірі 1400,00 грн., проте - подвійне списання вказаної суми з особового рахунку позивача (24.09.2012 - при фактичному знятті готівки і 03.10.2012).

Дані правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22 (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976).

Так, пунктами 1.2, 1.14., 1.24, 1.27 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що:

- банківський автомат самообслуговування (банківський автомат) - програмно-технічний комплекс, що надає можливість держателю електронного платіжного засобу здійснити самообслуговування за операціями одержання коштів у готівковій формі, внесення їх для зарахування на відповідні рахунки, одержання інформації щодо стану рахунків, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього комплексу (п.1.2);

- електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ (п.1.14);

- переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (п.1.24);

- платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором (п.1.27);

Таким чином, позивач 24.09.2012 за допомогою банківського автомату самообслуговування, використовуючи спеціальний платіжний засіб (платіжну картку) здійснив операцію по руху грошових коштів на власному рахунку шляхом отримання грошової суми готівкою, що являється переказом грошей в розумінні пункту 1.24 статті 1 наведеного вище закону.

Відповідно до пункту 20.1 статті 20 Закону Українии «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу проводиться шляхом: 1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; 3) подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; 4) використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; 5) подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; 6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання; 7) внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.

В даному випадку позивач ініціатором повторного списання 03.10.2012 грошової суми в розмірі 1400,00 грн. не являвся.

Передбачених статтею 20 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» підстав для ініціюівання 03.10.20.12 повторного переказу грошових коштів в сумі 1400,00 грн. з рахунку позивача немає.

Пунктом 1.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976) встановлено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правив здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Відповідно до пункту 1.7. Інструкції кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Доказів того, що з боку позивача мало місце доручення на списання з його рахунку 03.10.2012 грошової суми в розмірі 1400,00 грн. відповідачем не представлено.

При цьому, суд не може погодитись з посиланням відповідача на пункт 6.9 Договору про розрахунково-касове обслуговування підприємства з видачі заробітної плати, укладеного 25.02.2011 між ПАТ КБ "Приватбанк" та господарським судом м.Севастополя, до якого позивач приєднався шляхом підписанння Анкети-заявку про приєднання до Умов договору.

Так, пункт 6.9 вказаного Договору закріплює обов`язок Клієнта у випадку виникнення заборгованості Держателя по картрахунку в результаті, зокрема, технічних помилок обладнання та в інших випадках погашати заборгованість протягом 30 днів з моменту її виникнення.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що встановлений пунктом 6.9 Правил обов`язок Клієнта погашати заборгованість (наявність якої підлягає обов`язковому доведенню) перед Банком жодним чином не кореспондується з правом Банку в односторонньому порядку встановлювати наявність такої заборгованості, визначати її розмір та списувати грошові кошти з Картрахунку Клієнта.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 4.1 Умови і правила надання банківських послуг Банк зобов`язаний обслуговувати Картрахунки в порядку та на умовах, передбачених Договором, правилами міжнародних платіжних систем, по яких обслуговуються картки, чинним законодавством.

Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Ані умови договору, укладеного 25.02.2011 між ПАТ КБ "Приватбанк" та господарським судом м.Севастополя про розрахунково-касове обслуговування, ані Умови і правила надання банківських послуг ПАТ «Привабанк» не передбачають право банку здійснювати списання грошових коштів з Картрахунку Клієнта без будь-яких підстав, або на підставах, які встановив та вважає доведеними сам Банк в односторонньому порядку.

Пунктом 5.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті встановлено, що примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі (орган державної виконавчої служби) на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

Системний аналіз норм чинного законодавства та Умов і правил надання банківських послуг ПАТ «Приватбанк» дозволяє суду зробити висновок про те, що Банк, за наявності підстав для ствердження про необгрунтоване отримання Клієнтом грошових коштів, має в установленому законом порядку отримати виконавчий документ, після чого грошова сума набуває статусу заборгованості та лише після цього у Клієнта виникає обов`язок, закріплений пунктом 6.9 Умов і правил надання банківських послуг, щодо погашення такої заборгованості протягом 30 днів з моменту її виникнення.

З наведених вище підстав суд не може прийняти в якості належних доказів правомірності дій банку документи службового розслідування, власний висновок про встановлення факту невірного завантаження банкомату, власний банкоматний журнал про завантаження банкомату, маршрутні листи, із змісту яких, на думку Банку, вбачається завантаження банкомату невірними купюрами та отримання мною - Клієнтом, грошової суми в розмірі вдвічі більшому, ніж належало.

Статтею 59 ЦПК України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку, в силу пунктів 1.7, 5.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, єдиним належним доказом існування заборгованості Клієнта (позивача) перед Банком є отриманий Банком у встановленому законом порядку виконавчий документ, який і фіксує факт наявності заборгованості та, як наслідок, обов`язок Клієнта погасити таку заборгованість відповідно до пункту 6.9 Умов і правил надання банківських послуг ПАТ «Приватбанк».

Представлені Банком документи службового розслідування, висновок про встановлення факту невірного завантаження банкомату, банкоматний журнал про завантаження банкомату, маршрутні листи та інше є документами, які складені самим Банком з можливістю внесення до таких документів будь-якої інформації та відсутністю належної відповідальності за внесення до таких документів недостовірних даних.

Крім того, посилання Севастопольської філії ПАТ КБ «Приватбанк» на завантаження банкомату невірними купюрами, у зв'язку з чим виникли технічні несправності банкомату, спростовуються листом самого ПАТ КБ «Приватбанк» (м.Дніпропетровськ) від 26.10.2012, в якому зазначено, що за наслідками проведеної перевірки відповідними співробітниками ПАТ КБ «Приватбанк» будь-яких збоїв або помилок в роботі банкомата не виявлено. При цьому, суд наголошує, що підставою для застосування п.6.9 Договору про розрахунково-касове обслуговування підприємства з видачі заробітної плати є саме випадки виникнення технічних помилок обладнання, але таких випадків відповідач не довів і судом не встановлено.

Таким чином, суд погоджується з тим, що відповідачем, при повторному списанні 03.10.2012 з рахунку позивача грошової суми в розмірі 1400,00 грн. було порушеному вимоги статті 1071 ЦК України, статей 20, 21 ЗУ "Про платіжні системи та переказ грошів в Україні", пунктів 1.6, 1.7, 5.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у собі за рахунок іншої особини (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 1 статті 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Оскільки правові підстави для знаходження грошової суми в розмірі 1400,00 грн. у володінні ПАТ "Приватбанк" відсутні, такі грошові кошти є безпідставно набутим майном, яке підлягає поверненню, а позовні вимоги про стягнення з ПАТ «Приватбанк» суми в розмірі 1400,00 грн. є обґрунтованими.

На підставі вищенаведеного позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 1400,00 грн.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 10, 11, 57-61, 88, 179, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" в особі Севастопольської філії (код ЄДРПОУ 22260486) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) суму безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 1400,00 грн., судовий збір в розмірі 229,40 грн., а всього - 1629,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги до Ленінського районного суду м.Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно

Суддя Ленінського районного

суду м. Севастополя М.В. Рубан