Ухвала суду № 30063360, 19.03.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/961/13 19.03.2013 19.03.2013

Провадження № 22-ц/784/1089/13 Суддя по 1 інстанції - Андрощук В.В.

Категорія 41 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

19 березня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Самчишиної Н.В., Локтіонової О.В.,

при секретарі судового засідання - Шпонарській О.Ю.,

за участю:

- позивачки ОСОБА_2,

- відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2013 року у справі за

позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення,

встановила:

В листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселення.

Вказувала, що їй на підставі договору дарування від 8 жовтня 2012 року належить 3/4 частки вказаної квартири, а відповідачу - 1/4 частка цієї ж трикімнатної квартири. Відповідач, який проживає в квартирі, умисно перешкоджає її вселенню до квартири, погрожує, вчиняє сварки.

Посилаючись на викладене, позивачка просила про задоволення позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що у позивачки є квартира, де вона проживає зі своєю сім'єю, та через неприязні стосунки, що склалися між ними, їх спільне проживання в квартирі неможливе.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Зобов'язано відповідача не чинити перешкод позивачці у користуванні квартирою та вона вселена до квартири.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення районного суду, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За змістом ст. ст. 150, 155 ЖК України, які узгоджуються із ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати її для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї та інших осіб. Він не може бути позбавлений права користування власністю, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 386, 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивачці належить 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_4 (братом відповідача) 8 жовтня 2012 року та посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5; 20 листопада 2012 року право власності позивачки зареєстровано в МБТІ.

В квартирі проживає відповідач, де йому належить 1/4 частина. Він не визнає прав позивачки на квартиру та перешкоджає її вселенню.

За такого, суд повно та всебічно дослідивши обставини спору, дав належну оцінку доказам у справі та прийшов до вірного висновку про те, що порушене право позивачки на користування квартирою, яка належить їй на праві спільної часткової власності, підлягає поновленню. Тому обґрунтовано задовольнив її позовні вимоги про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що між співвласниками не узгоджений порядок користування квартирою не мають правового значення для вирішення цього спору, оскільки зазначене не є перешкодою для вселення позивачки.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків рішення районного суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: