Рішення № 30060322, 14.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2013 р. Справа № 7/112-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса», м. Одеса,

до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», Київська область, Бориспільський район, с. Гора,

про стягнення 1 746 458,32 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Максимов В.Д. - представник за довіреністю №34-1 від 15.01.2013 року;

від відповідача: не з'явились;

секретар судового засідання: Сафонова О.Г.

Обставини справи:

26.12.2012 року Комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Одеса» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №34-1765 від 25.12.2012 року (вх. №4556 від 26.12.2012 року) до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» (далі - відповідач) про стягнення 1 746 458,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення розрахунку за отримані послуги за Стандартною угодою ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) №301/12/10-307 від 01.03.2012 року, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 1 722 065,64 грн. основного боргу, 20 327,22 грн. пені та 4 065,46 грн. 3% річних, а всього 1 746 458,32 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2012 року порушено провадження у справі №7/112-12 та призначено розгляд справи 31.01.2013 року.

30.01.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» надійшла заява б/н від 30.01.2013 року (вх. №1742) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибуття представника у судове засідання.

У судове засідання 31.01.2013 року представники сторін у справі, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.01.2013 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 27.02.2013 року.

14.02.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» надійшли уточнення до позовної заяви №34-71 від 31.01.2013 року (вх. №2774), в яких позивач у зв'язку з частковою оплатою відповідачем наданих послуг, а також здійсненням перерахунку заборгованості станом на 30.01.2013 року, просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» 541 276,91 грн. основного боргу, 2 717,85 грн. 3% річних, 222,98 грн. інфляційних та 13 589,27 грн. пені, а разом 557 807,01 грн. Подана заява прийнята судом до розгляду.

У судове засідання 27.02.2013 року представник відповідача у справі, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Подане клопотання господарським судом задоволено.

У судовому засіданні 27.02.2013 року господарським судом розглянуто заяву позивача №34-71 від 31.01.2013 року (вх. №2774) та з підстав, викладених в ухвалі господарського суду від 27.02.2013 року, вказана заява частково приймається до розгляду судом, а саме в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 525 407,95 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 2 717,85 грн., пені в сумі 13 589,27 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 222,98 грн., а всього 541 938,08 грн. В частині стягнення відшкодування за спожиту електричну енергію у розмірі 15 868,96 грн. суд відмовляє в задоволенні заяви в цій частині.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2013 року продовжено строк вирішення спору з 28.02.2013 року по 14.03.2013 року, та у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України, відкладено на 14.03.2013 року.

У судове засідання 14.03.2013 року представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач вимоги ухвали суду не виконав.

Присутній в судовому засіданні 14.03.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви №34-71 від 31.01.2013 року (вх. №2774).

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.03.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

01.03.2012 року між Комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт Одеса» (обслуговуюча компанія за договором, позивач у справі) та Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт» (перевізник за договором, відповідач у справі) було укладено Стандартну угоду ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) № 301/12/10-307 (далі - Угода), відповідно до умов якої перевізник використовує аеропорт Одеса для виконання регулярних, чартерних рейсів і при посадці на запасний.

Згідно п. 1.1. параграфу 1 угоди для разового наземного обслуговування, що складається із прибуття та подальшого відльоту, узгоджені інтервали часу одного і того ж повітряного судна (далі - ПС), обслуговуюча компанія надає перевізнику наступні послуги, перелічені в додатку А по відповідним цінам.

Відповідно до п. 7.1. параграфу 7 угоди незалежно від положень статті 7 основної угоди, перевізник здійснює подекадну оплату послуг за аеропортне та наземне обслуговування ПС у вигляді 100% передоплати за цінами, вказаними у даній угоді, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок обслуговуючої компанії грошових коштів в розмірі вартості обслуговування рейсів, що плануються за декаду.

Пунктом 7.2. угоди передбачено, що після виконання перевезення складається «Карта на обслуговування рейсу в аеропорту Одеса», яка підписується представниками сторін (зі сторони перевізника - представником перевізника, який має довіреність на їх підписання, зі сторони обслуговуючої компанії - начальником зміни ДСА).

На підставі підписаних сторонами «карт на обслуговування рейсу в аеропорту Одеса» обслуговуючою компанією подекадно виписуються рахунки і складаються акти виконаних робіт. Перевізник зобов'язується забезпечити самостійне отримання в бухгалтерії обслуговуючої компанії рахунків та актів. Перевізник, на підставі отриманих рахунків та актів виконаних послуг, здійснює остаточний розрахунок. Сума, якої бракує, по даному рахунку перераховується на розрахунковий рахунок обслуговуючої компанії протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунку (п. 7.3. угоди).

Пунктом 7.5. угоди передбачено, що датою отримання рахунку і акта виконаних робіт рахується відмітка перевізника на поштовому повідомленні про вручення документів чи підпис представника перевізника в отриманні або підтвердження отримання по факсимільному зв'язку.

Умовами угоди визначено строк її дії, згідно яких угода діє з 01.03.2012 року по 31.12.2012 року.

Отже, угода є чинною у період за який заявлено до стягнення заборгованість.

Як вбачається з матеріалів справи, взяті на себе зобов'язання позивач виконав належним чином, надавши відповідачу послуги у період з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року на суму 2 103 389,62 грн., про що свідчать карти на обслуговування рейсу в аеропорту Одеса, наявні в матеріалах справи.

Відповідно до умов угоди (п. 7.3.) на підставі підписаних сторонами карт на обслуговування рейсу в аеропорту Одеса позивачем були виставлені наступні рахунки на оплату:

Рахунки (дата/номер)Сума (грн.)10.09.2012000000113159 410,2410.10.20120000001245319 330,3610.10.2012000000124662 779,2620.10.20120000001291304 121,7920.10.2012000000129262 621,4110.11.20120000001376272 253,6410.11.2012000000137750 393,3820.11.20120000001408269 881,9820.11.2012000000140945 165,8830.11.20120000001443218 609,0430.11.2012000000144457 498,6620.12.20120000001513122 325,0120.12.2012000000151453 255,7631.12.20120000001548166 239,7631.12.2012000000154939 503,45Всього на суму:2 103 389,62 грн.Дослідивши умови договору та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за угодою № 301/12/10-307.

Однак, в порушення умов угоди, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату за отримані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем залишились несплаченими наступні рахунки:

Рахунки (дата/номер)Сума (грн.)10.09.2012000000113159 410,2410.10.2012000000124662 779,2610.11.2012000000137721 894,4720.12.20120000001513122 325,0120.12.2012000000151453 255,7631.12.20120000001548166 239,7631.12.2012000000154939 503,45Всього на суму:525 407,95 грн.Доказів оплати відповідачем вказаних рахунків сторонами суду надано не було.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, відповідно до ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Предметом виконання за договором про надання послуг виступає отриманий замовником корисний ефект від здійснених виконавцем певних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами за умовами угоди (п. 7.1, п. 7.3) узгоджено, що перевізник здійснює подекадну оплату послуг за аеропортне та наземне обслуговування ПС у вигляді 100% передоплати за цінами, вказаними у даній угоді, а на підставі отриманих рахунків та актів виконаних послуг, здійснює остаточний розрахунок.

Перевізник зобов'язується забезпечити самостійне отримання в бухгалтерії обслуговуючої компанії рахунків та актів.

При цьому, сума, якої бракує, по даному рахунку перераховується на розрахунковий рахунок обслуговуючої компанії протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунку (п. 7.3 угоди).

Оскільки обов'язок отримання рахунків покладений, згідно умов угоди, на відповідача, доказів отримання рахунків іншою датою ніж його було виставлено сторонами суду не надано, господарський суд вважає, що відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за послуги надані позивачем, протягом 5 днів з дня виставлення рахунку.

Таким чином, виходячи з умов угоди та виписаних позивачем рахунків, прострочення оплати відповідачем отриманих послуг почалося згідно:

- Рахунку №0000001131 від 10.09.2012 року - з 16.09.2012 року;

- Рахунку №0000001246 від 10.10.2012 року - з 16.10.2012 року;

- Рахунку №0000001377 від 10.11.2012 року - з 16.11.2012 року;

- Рахунку №0000001513 від 20.12.2012 року - з 26.12.2012 року;

- Рахунку №0000001514 від 20.12.2012 року - з 26.12.2012 року;

- Рахунку №0000001548 від 31.12.2012 року - з 06.01.2013 року;

- Рахунку №0000001549 від 31.12.2012 року - з 06.01.2013 року;

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за угодою зобов'язання в повному обсязі та в строк, встановлений угодою, і його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 525 407,95 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та докази, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 525 407,95 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, і такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 13 589,27 грн., яка нарахована на суму заборгованості за кожним окремим неоплаченим рахунком за період з 11.09.2012 року по 30.01.2013 року, з урахуванням здійснення 29.12.2012 року часткової оплати рахунку №0000001377 від 10.11.2012 року.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до п. 7.9. угоди при несвоєчасній оплаті перевізником рахунків за надані послуги обслуговуюча компанія має право нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, до моменту виконання зобов'язань.

Беручи до уваги вимоги ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», та укладеного між сторонами договору, перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що у зв'язку з невірним визначенням позивачем початку періоду прострочення, він є невірним.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що розмір пені складає 11 977,29 грн., які підлягають стягненню з відповідача. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме, в стягненні пені в розмірі 1 611,98 грн. (13 589,27 грн. - 11 977,29 грн.) суд відмовляє.

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення59410.2416.09.2012 - 30.01.20131377.5000 %0.041 %*3335.7462779.2616.10.2012 - 30.01.20131077.5000 %0.041 %*2753.0250393.3816.11.2012 - 28.12.2012437.5000 %0.041 %*888.0821894.4729.12.2012 - 30.01.2013337.5000 %0.041 %*296.11122325.0126.12.2012 - 30.01.2013367.5000 %0.041 %*1804.8053255.7626.12.2012 - 30.01.2013367.5000 %0.041 %*785.74166239.7606.01.2013 - 30.01.2013257.5000 %0.041 %*1707.9439503.4506.01.2013 - 30.01.2013257.5000 %0.041 %*405.86 Всього:11 977,29 грн.Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2 717,85 грн., нарахованих на суму заборгованості за кожним окремим неоплаченим рахунком за період з 11.09.2012 року по 30.01.2013 року, з урахуванням здійснення 29.12.2012 року часткової оплати рахунку №0000001377 від 10.11.2012 року, та інфляційних витрат у сумі 222,98 грн., нарахованих на суму заборгованості за жовтень, листопад та грудень 2012 року.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму боргу, є правомірною.

З огляду на викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, господарський суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства, однак, у зв'язку з невірним визначенням позивачем початку періоду прострочення, є невірним.

Здійснивши власний розрахунок за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що розмір 3% річних складає 2 400,87 грн., які підлягають стягненню з відповідача. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме, в стягненні 316,98 грн. (2 717,85 грн. - 2 400,87 грн.) суд відмовляє.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів59410.2416.09.2012 - 30.01.20131373 %668.9862779.2616.10.2012 - 30.01.20131073 %552.1150393.3816.11.2012 - 28.12.2012433 %178.1021894.4729.12.2012 - 30.01.2013333 %59.39122325.0126.12.2012 - 30.01.2013363 %361.9553255.7626.12.2012 - 30.01.2013363 %157.58166239.7606.01.2013 - 30.01.2013253 %341.5939503.4506.01.2013 - 30.01.2013253 %81.17 Всього2 400,87 грн.Господарський суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних витрат за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що розмір їх розмір складає 222,98 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?01.10.2012 - 30.10.201259410.241.0000.0059410.2401.11.2012 - 30.11.2012122189.50.999-122.19122067.3101.12.2012 - 31.12.2012172582.881.002345.17172928.05 Всього222,98Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 540 009,09 грн., з яких 525 407,95 грн. основного боргу, 11 977,29 грн. пені, 2 400,87 грн. 3% річних та 222,98 грн. інфляційних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 1 611,98 грн. пені та 316,98 грн. 3% річних, суд відмовляє.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як роз'яснено у п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Враховуючи викладене, судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» (08324, Київська область, Бориспільський р-н, с. Гора, код ЄДРПОУ 20048090) на користь Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса» (65054, м. Одеса-54, Аеропорт ЦА, код ЄДРПОУ 30441902) 525 407 (п'ятсот двадцять п'ять тисяч чотириста сім) грн. 95 коп. основного боргу, 11 977 (одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 29 коп. пені, 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 87 коп. 3% річних, 222 (двісті двадцять дві) грн. 98 коп. інфляційних та 34 929 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 17 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 20.03.2013 року