Ухвала суду № 30059214, 19.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 року м. Київ К-42658/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Борисенко І.В. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області

на постанову господарського суду Київської області від 14.05.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 р.

у справі № А6/597-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт -Транс»

до Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт -Транс»(далі -позивач, ТОВ «Васт -Транс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області (далі -відповідач, ДПІ у Києво -Святошинському районі Київської області) про скасування податкового повідомлення -рішення.

Постановою господарського суду Київської області від 14.05.2008 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво -Святошинському районі Київської області № 0001802300/0 від 25.10.2007 р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 р. постанову господарського суду Київської області від 14.05.2008 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Києво -Святошинському районі Київської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 14.05.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Києво -Святошинському районі Київської області було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Васт -Транс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 30.06.2007 р., за результатами якої складено акт № 00567/23-2/30367782 від 11.10.2007 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.п. 6.2.4, п.п. 6.2 ст. 6, ст. 7 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 106 914,00 грн., у тому числі грудень 2005 р. - 93 585 грн., січень 200 6р. - 13 329 грн., та завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 285 471 грн., у тому числі: квітень 2005 р. - 9 923 грн., травень 2005 р. - 6 575 грн., серпень 2005 р. - 16 227 грн. вересень 2005 р. - 2 073 грн., листопад 2005 р. - 14 920 грн., січень 2006 р. - 55 331 грн., лютий 2006 р. - 30 602 грн., березень 2006 р. - 4 440 грн., травень 2006 р. - 64 160 грн., червень 2006 р. - 60 333 грн., липень 17 767 грн., вересень 2006р .- 3 120 грн.; п. 1.20, п. .26 ст.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 802 025 грн., у т.ч. 2005 рік за півріччя - 122 212 грн., 9 місяців 241 019 грн., рік - 298 664 грн., 2006 рік -1 квартал 100 560 грн., півріччя - 123 991 грн., 9 місяців - 236 555 грн., рік 236 555 грн., 2007 рік - 1 квартал - 195 790 грн., півріччя 266 806 грн.

На підставі акта перевірки, ДПІ у Києво -Святошинському районі Київської області прийнято податкове повідомлення рішення № 0001802300/0 від 25.10.2007 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1 604 050,00 грн., у т.ч. основний платіж -802 025,00 грн., штрафна (фінансова) санкція -802 025,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.6 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Договір фрахтування №01\01\05 від 01 січня 2005 з додатком №1 від 01 січня 2005 року та Договір № 15 перевозки грузив автомобільним транспортом від 28.07.2005 року не є ідентичними, оскільки в них різні умови оплати за такі послуги, а саме: на відміну від Договору перевезення в Договорі фрахтування чітко визначено, що базова ставка використання наданого транспортного засобу за один день складає 50 Євро, тоді як в п. 2.7 Договору перевезення вказано, що вартість за кожне перевезення вантажу в кожному окремому випадку узгоджується сторонами в заявці.

Разом з тим, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом, проте, відповідачем цього обов'язку не виконано.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону).

Отже, позивачем не порушено вимоги п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Київської області від 14.05.2008 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області відхилити.

2.Постанову господарського суду Київської області від 14.05.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді І.В. Борисенко

Н.Є. Маринчак