Ухвала суду № 30059184, 20.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2013 р. м. Київ К-5832/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

на постанову Господарського суду Львівської області від 08 квітня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року

у справі № 28/65А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобичспецбуд»

до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрогобичспецбуд»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22 січня 2008 року № 0004382301/2, № 0004392301/0, № 0001561702/2 та №0000011702/2.

Постановою Господарського суду Львівської області від 08 квітня 2008 року позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 22 січня 2008 року № 0004382301/2, № 0004392301/0, № 0001561702/2 та № 0000011702/2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Дрогобичспецбуд»3,40 грн. судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року постанову Господарського суду Львівської області від 08 квітня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 08 квітня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Дрогобичспецбуд», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанції є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Господарського суду Львівської області від 08 квітня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області провела виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Дрогобичспецбуд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої був складений акт № 432/23-1/13830171 від 20 серпня 2007 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 31595,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2006 року -2423,00 грн., за 2 квартал 2006 року -1756,00 грн., за 3 квартал 2006 року -1873,00 грн., за 4 квартал 2006 року -2218,00 грн., за 1 квартал 2007 року -23325,00 грн.; пунктів 4.1, 4.2 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2007 року на суму 18660,00 грн.; підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, ріж пункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утримано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб у сумі 14554,80 грн.

Зокрема, в акті перевірки вказано, що позивач у 1 кварталі 2007 року (період, на який припадає дата переходу права власності на квартиру до ОСОБА_1 -14 лютого 2007 року) занизив скоригований валовий доход на суму 93300,00 грн. по операції з продажу квартири пов'язаній особі -директору ТОВ «Дрогобичспецбуд» ОСОБА_1 за договором пайової участі у будівництві житла від 12 грудня 2003 року, згідно умов якого вартість 1 м2 житла становила 1200,00 грн., тоді як при продажу ідентичної квартири ОСОБА_2 вартість 1 м2 житла становила 2200,00 грн., з огляду на що товариством за вказаною господарською операцією занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 23325,00 грн. та з податку на додану вартість на 18660,00 грн., а також не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб з наданих матеріальних благ на суму 14554,80 грн. (13%). Також у акті перевірки було вказано, що позивач у 2006 році завищив валові витрати на суму 33078,00 грн., оскільки неправомірно включив до їх складу витрати на поліпшення основних фондів, з огляду на те, що товариством гне надано актів на виконання робіт, які б підтверджували фактичне виконання робіт з покращення основних фондів.

31 серпня 2007 року ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004382301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Дрогобичспецбуд» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 40006,00 грн., у тому числі: 31595,00 грн. -за основним платежем, 8411,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

31 серпня 2007 року ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004392301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Дрогобичспецбуд» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 27990,00 грн., у тому числі: 18660,00 грн. -за основним платежем, 9330,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

31 серпня 2007 року ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001561702/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Дрогобичспецбуд»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів найманих працівників у розмірі 43664,40 грн., у тому числі: 14554,80 грн. -за основним платежем, 29109,60 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22 січня 2008 року № 0004382301/2, № 0004392301/0, № 0001561702/2, на аналогічні суми нарахувань.

При цьому, рішенням ДПА у Львівській області від 14 січня 2008 року № 441/10/25-005/41 «Про результати розгляду повторної скарги»позивачу було донараховано податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2239,20 грн. за основним платежем та 4478,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, з підстав того, що при визначення розміру податку з доходів фізичних осіб ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області було невірно застосовано ставку податку 13%, тоді як ставка податку становить 15%.

На підставі вказаного рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області 22 січня 2008 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000011702/2, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Дрогобичспецбуд»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів найманих працівників у розмірі 6717,60 грн., у тому числі: 2239,20 грн. -за основним платежем, 4478,40 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: податковим органом був порушений порядок проведення перевірки, оскільки під час її проведення брав участь оперуповноважений відділу боротьби з суб'єктами, що мають ознаки фіктивності, ВПМ ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області, тоді як податковим органом не надано доказів того, що перевірка була пов'язано з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених проти позивача (посадових осіб позивача); податкових орган у відповідності до положень підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не довів, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни по операції з продажу квартири між позивачем та ОСОБА_1 (пов'язаною особою), з огляду на те, що укладені договори про пайову участь у будівництві житла між ТОВ «Дрогобичспецбуд»та ОСОБА_1 (у 2003 році), ОСОБА_2 (у 2005 році) не є у співставних умовах, оскільки укладені у різних роках; позивач правомірно з урахуванням встановлених законом обмежень (10% балансової вартості всіх груп основних фондів -33933,00 грн.) включив до складу валових витрат суму 33078,00 грн., що підтверджується рядком 04.10 декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

За приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою оподаткування операцій з пов'язаними особами, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

У відповідності до абзацу 1 підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Таким чином, для отримання інформації щодо звичайних цін порівнянню підлягають співставні умови договорів на певній території ринку ідентичних (однорідних) товарів.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що укладені договори про пайову участь у будівництві житла між ТОВ «Дрогобичспецбуд»та ОСОБА_1 (у 2003 році), ОСОБА_2 (у 2005 році) не є у співставних умовах, оскільки укладені у різних роках, з урахуванням того, що згідно договору про пайову участь у будівництві житла між ТОВ «Дрогобичспецбуд»та ОСОБА_4 (у 2004 році) вартість 1м2 житла становила 1297,28 грн.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність висновків податкового органу про заниження позивачем у 1 кварталі 2007 року валового доходу на суму 93300,00 грн. за вказаною господарською операцією.

Пунктом 1.18 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на встановлений судами факт відсутності порушень позивачем вимог підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що доводи податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказаною вище господарською операцією, а також про не утримання та не сплату податку з доходів фізичних осіб за цією ж операцією є безпідставними.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004382301/2 від 22 січня 2008 року щодо визначення податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток, з огляду на правомірне формування позивачем у 2006 році валових витрат, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга -без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Львівської області від 08 квітня 2008 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 08 квітня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна