Постанова № 30059148, 20.03.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2013 року Справа № 812/2331/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Островської О.П.,

при секретарі судового засідання - Тельдековій НВ.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.02.2012 року по 21.01.2013 року в сумі 4010,30 грн.,

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області (надалі-позивач) до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.02.2012 року по 21.01.2013 року в сумі 4010,30 грн., в обґрунтування якого позивач зазначив наступне.

Відповідач, ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрована фізичною особою-підприємцем Виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 14.06.2000 року за реєстраційним номером №2 384 017 0000 001785, з 20.06.2000 року зареєстрована в УПФУ в місті Алчевську Луганської області в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та знаходиться на спрощеній системі оподаткування (фіксований податок).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6, ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок до Пенсійного фонду України не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць. Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 вказаного вище Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано доход (прибуток). Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування. Єдиний внесок для платників, зазначених у п.1 (крім абз.7) ч.1 ст.4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Так, у порушення п.1 ч.2 ст.6, ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI відповідач ОСОБА_1 не сплатила єдиний внесок в сумі 4010,30 грн., нарахований у відповідності до розрахунків сум єдиного внеску за звітний період з 20.02.2012 року по 21.01.2013 року, що становить 34,7% від самостійно визначеної суми, на яку нараховується єдиний внесок, але не менше за розмір мінімального страхового внеску, для осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, що згідно наданого за 2011 рік звіту становить 11557,00 грн. (11557,00 х 34,7% =4010,30 грн.) Таким чином, заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що обліковується за відповідачем за період з 20.02.2012 по 21.01.2013, становить 4010,30 грн.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI суми єдиного внеску своєчасно не сплачені платником у строки, визначені ст.9 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю - недоїмкою зі сплати єдиного внеску. Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI управлінням ПФУ в м.Алчевську Луганської області рекомендованим листом з повідомленням відповідачеві було направлено вимогу про сплату боргу №Ф-298 від 02.04.2012 року на суму 4010,30 грн. Суму боргу, вказану у вимозі, відповідач у встановленому законодавством порядку не оскаржував, у 10-денний термін з дня отримання вимоги існуючий борг у добровільному порядку не сплатив, з органами ПФУ вимогу не узгоджував.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.02.2012 року по 21.01.2013 року в сумі 4010,30 грн. у судовому порядку на свою користь.

У судове засідання представник позивача не прибув, про місце, дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений. 20.03.2013 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян за вх.№9609 надав суду клопотання №3379/08-52 від 20.03.2013 (а.с.20), в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначив, що станом на 20.03.2013 року сума боргу відповідачем не сплачена та просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не прибув, про місце, дату час слухання справи повідомлявся належним чином, про наслідки неприбуття суду не доповідав. Правом надання суду заперечень проти позову та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався. Так, 19.03.2013 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду повернулось поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження по справі, направлене на адресу відповідача (94213, АДРЕСА_1) (а.с.18,19). Згідно довідки поштового відділення причиною повернення зазначено «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пенсійний фонд України та його органи, у розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, є суб'єктами владних повноважень, а спори за участю цих органів та фізичних осіб - підприємців щодо стягнення заборгованість по єдиному внеску є публічно-правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню «адміністративної справи».

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідач, ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 14 червня 2000 року за реєстраційним номером №2 384 017 0000 001785 (а.с.6) та згідно заяви від 20.06.2000 року взята на облік в УПФУ в місті Алчевську Луганської області в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та знаходиться на спрощеній системі оподаткування (є платником фіксованого податку) (а.с.7).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (надалі - Закон №2464).

Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п.4. ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності .

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з положеннями ч.8 ст.9 Закону №2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Під час розгляду справи судом установлено, що згідно Звіту від 24.02.2012 року про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування за 2011 рік фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 нараховано до сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4010,30 грн. грн. (а.с.9,10).

Наявність у відповідача заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.02.2012 року по 21.01.2013 року в сумі 4010,30 грн. також підтверджується карткою особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 року по 22.02.2013 року (а.с.8) та розрахунком заборгованості по єдиному внеску станом на 22.02.2013 року (а.с.14).

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464 Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Так, Управлінням ПФУ в місті Алчевську Луганської області відповідачу було направлено вимогу про сплату боргу №Ф-298 від 02.04.2012 на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 02.04.2012 на суму 4010,30 грн. (а.с.11). Вимога про сплату боргу останнім отримана не була, конверт з поштовим відправленням повернувся відправникові не врученим з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується копією конверта та поштового повідомлення (а.с.12,13).

Відповідно до п.6.4 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління ПФУ від 27.09.2010 №21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за №994/18289, вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього її місця проживання з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України. Якщо платник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата, тому у даному випадку, вимога УПФУ в місті Алчевську Луганської області від 02.04.2012 №Ф-298, що була надіслана для виконання відповідачу про сплату боргу на суму 4010,30 грн., вважається належним чином врученою.

Даних про оскарження відповідачем вимоги позивача про сплату боргу №Ф-298 від 02.04.2012 або про її узгодження з органом Пенсійного фонду України на час розгляду справи судом не встановлено, а тому, вона вважається узгодженою та чинною на час розгляду справи.

Даних про добровільну сплату відповідачем заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.02.2012 року по 21.01.2013 року в сумі 4010,30 грн. у суду на час розгляду справи не має.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.02.2012 року по 21.01.2013 року в сумі 4010,30 грн. документально обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, такими, що відповідають чинному законодавству, не суперечать закону, не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, у зв'язку з чим підлягають повному задоволенню.

Питання по судових витратах судом не вирішується, оскільки позивач згідно із пунктом 18 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI від сплати судового збору звільнений, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.02.2012 року по 21.01.2013 року в сумі 4010,30 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, що мешкає за адресою: 94213, АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області (код ЄДРПОУ 21792347, місцезнаходження: 94204, Луганська область, м.Алчевськ, вул.Ленінградська,43) заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.02.2012 року по 21.01.2013 року в сумі 4010,30 грн. (чотири тисячі десять гривень 30 копійок), перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок №37194104001205, ГУДК в Луганській області, МФО 804013, код 21792347.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 20 березня 2013 року.

Суддя О.П. Островська