Постанова № 30058128, 19.02.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2013 р. Справа №801/130/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання - Зайцевої М.О., представника позивача - Палько В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління"

до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС № 0001102206; № 0001112206 та розрахунок пені №12179/10/22-0605 від 29.08.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Будтехуправління» з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Чейз» за травень 2012 року, з ТОВ «Кримбудіндустрія», за період лютий 2009 року, травень 2010 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, з ТОВ «Бренд-Строй» за період серпень 2010 року, жовтень 2010 року, за результатами якої Державна податкова інспекція у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби дійшла висновку про нікчемність та безтоварність укладених з цими підприємствами угод. Позивач вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції відбувались реально, отримання та оплата товарів та послуг підтверджено всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, а отже валові витрати та податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин були сформовані правомірно.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час день та місце його проведення був повідомлений належним чином, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.

Надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що за результатами проведених перевірок контрагентів позивача були зроблені висновки щодо неможливості здійснення ними операцій купівлі-продажу ТМЦ та надання послуг (робіт). Відсутність здійснення господарської діяльності з боку постачальників не дає можливості виконання договірних відносин ТОВ «Будтехуправління» в односторонньому порядку. Крім того, тільки документальне оформлення операцій з реалізації товарів (робіт, послуг) не є доказом фактичного виконання операцій поставок без первинних документів, які підтверджують фактичне виконання поставок. У зв'язку із відсутністю реальності здійснення операцій з придбання ТОВ «Будтехуправління» ТМЦ та надання послуг безпосередньо від ТОВ «Чейз», ТОВ «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд-Строй», такі операції не мали та не могли мати фактичного характеру. (а.с.198-199, т.с.1).

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши заперечення відповідача, матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Будтехуправління» зареєстровано у якості юридичної особи 08.06.2001 року Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.11, т.с.1).

Позивач є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №00339744 від 14 січня 2005 року (а.с.13, т.с.1).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є: будівництво житлових і не житлових будівель, будівництво трубопроводів, покрівельні роботи, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, вантажний автомобільний транспорт, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (а.с.12, т.с.1).

Державною податковою інспекцією у м. Керчі АР Крим ДПС було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Будтехуправління» з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Чейз» за травень 2012 року, з ТОВ «Кримбудіндустрія», за період лютий 2009 року, травень 2010 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, з ТОВ «Бренд-Строй» за період серпень 2010 року, жовтень 2010 року, за результатами якої було складено акт №641/22-06/31415962 від 14.08.2012 року (а.с.20-30, т.с.1).

В ході проведеної перевірки встановлено, що ТОВ «Будтехуправління» в травні 2012 року мало правові відносини з платником податків ТОВ «Чейз» з придбання будівельних матеріалів, за рахунок яких до складу податкового кредиту було віднесено суму у розмірі 64481,85 гривень. На підтвердження господарських взаємовідносин до перевірки було надано договір купівлі - продажу будівельних матеріалів в асортименті, видаткові та податкові накладні, документи про оплату товару. Взаємовідносини з ТОВ «Чейз» відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «Будтехуправління» наступними проводками: ДТ201-КТ631. Проте, до перевірки ТОВ «Будтехуправління» не було надано подрожні листи, інформацію щодо видачі довіреностей на придбання ТМЦ та документи, які підтверджують транспортування товарів з м. Луганську до м. Керчі (товарно - транспортні накладні).

Також, ДПІ у м. Керчі було отримано від ДПІ у Ленінському районі м. Луганська Акт «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Чейз» за травень 2012 року з якого встановлено, що ТОВ «Чейз» має стан платника - 0 «платник податків за основним місцем обліку», але оперативними заходами було встановлено, що підприємство за податковою адресою не знаходиться.

Вищенаведене свідчить, що господарська діяльність ТОВ «Чейз», в тому числі в травні 2012 року має ознаки нереальності здійснення, в нього відсутні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, з чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Також перевіркою було встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту віднесені суми від наданих послуг по благоустрою мікрорайонів у м. Керчі ТОВ «Бренд Строй» на загальну суму 9500,52 гривень та від наданих послуг по візуальному обстеженню зварювальних стиків, механічним іспитам образків ТОВ «Кримбудіндустрія» на загальну суму 4549,65 гривень (в тому числі лютий 2009 року - 2743 гривень).

До перевірки було надані господарські договори, акти виконаних робіт, податкові накладні.

Проте, ДПІ у м. Керчі було отримано від ДПІ у м. Сімферополі Акти «Про неможливість проведення документальних перевірок ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ «Кримбудіндустрія» за період діяльності з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік.

З викладеної в цих актах інформації було встановлено, що в ході досудового слідства по кримінальній справі, порушеній відносно директора ТОВ «Союз КДС», ТОВ «БВП «Строитель-плюс» було також порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва-створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), у тому числі ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ «Кримбудіндустрія», з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину , передбаченого ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2 КК України.

Проведеним аналізом було встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий ТОВ «Кримбудіндустрія» та ТОВ «Бренд Строй» від контрагентів - постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів».

Крім того, в ході проведення досудового слідства по кримінальній справі в якості свідка було допитано керівника ТОВ «Бренд Строй», якій надав пояснення щодо непричетності до реєстрації та здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства.

Таким чином, ТОВ «Будтехуправління» у зв'язку з проведенням операцій з ТОВ «Чейз», ТОВ «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд Строй» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по нікчемним угодам на загальну суму 78532,02 гривень (в тому числі лютий 2009 року в сумі 2743 гривень).

В свою чергу витрати на придбання товарів у ТОВ «Чейз» та сплату за надані послуги від «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд Строй» по нікчемним угодам включені ТОВ «Будтехуправління» до складу валових витрат, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування в загальній сумі 70250,89 гривень (в тому числі 1 квартал 2009 року - 13715 гривень).

За результатами проведеної перевірки ТОВ «Будтехуправління», ДПІ у м. Керчі були встановлені наступні порушення:

1. Враховуючи те, що ТОВ «Будтехуправління» проведені операції з придбання товарів у ТОВ «Чейз» та сплату за надані послуги від ТОВ «Кримбудіндустрія» та ТОВ «Бренд Строй», у яких відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі та складські приміщення, транспортні засоби, підприємства не знаходиться за юридичною адресою, згідно:

- ч.1, 5 ст.202, 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України;

- ст.42, п. 1,2 ст.173, ст.174, ст.207, ст.208, ст.55-1 Господарського кодексу України від 16.01.03 року № 436-IV;

- п.2.4, п.2.7 ст.2, п.1 ст.9 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом від 24.05.95 року №88 Міністерства фінансів України та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року №168/704;

- ч.2 ст.3 Закону України від 16.07.99 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» зазначені угоди є нікчемними.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків, в зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

- п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 року за №168/97- ВР (зі змінами і доповненнями), та п.198.1, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 року №2755-VI зі змінами та доповненнями в частині заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету.

З урахування п.102.1, ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.10 року №2755-VI зі змінами та доповненнями вищенаведені порушення призвели до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у 75789,02 грн., у т.ч.:

- за травень 2010 року в сумі - 531,20грн.;

- за серпень 2010 року в сумі - 9500,52 грн.;

- за липень 2011 року в сумі - 692,12грн.;

- за серпень 2011 року в сумі - 583,33грн.;

- за травень 2012 року в сумі - 64481,85 грн.

- п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств» від 03.04.97 року №168/97- ВР із змінами та доповненнями, ст. 138 та ст. 144 Податкового кодексу України від 02.12.10 року №2755- VI із змінами та доповненнями, що привело до завищення валових витрат та витрат які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

З урахуванням п.102.1, ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.10 року №2755-VI зі змінами та доповненнями вищенаведені порушення призвели до завищення валових витрат та витрат які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, що в свою чергу призвело до занижений податку на прибуток підприємства у сумі 14007,00 грн., у т.ч.:

- 2 кв. 2010 року у сумі - 664 грн.;

- 3 кв. 2010 року у сумі - 11876 грн.;

- 3 кв. 2011 року у сумі - 1467 грн.

Не погодившись з висновками цього акту, ТОВ «Будтехуправління» 20.08.2012 року були направлені заперечення до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС, які були відхилені листом № 11962/10/22-0605 від 23.08.2012 року (а.с.31-32, 33 т.с.1).

На підставі висновків акту, Державною податковою інспекцією у м. Керчі АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0001112206 від 29 серпня 2012 року, яким ТОВ «Будтехуправління» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 14007,00 гривень, застосовано штрафні санкції на суму 3135,00 гривень (а.с.34,т.с.1);

- №0001102206 від 29 серпня 2012 року, яким ТОВ «Будтехуправління» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 75789,02 гривень, застосовано штрафні санкції на суму 18947,25 гривень (а.с.35,т.с.1).

Повідомленням №12179/10/22-0605 від 29.08.2012 року ТОВ «Будтехуправління» була нарахована пеня з податку на додану вартість в сумі - 3076,35 грн. та з податку на прибуток підприємств в сумі - 2231,04 грн., яка визначена по виявлених заниженнях податкових зобов'язань, які відображені у акті позапланової невиїзної документальної перевірки від 14.08.2012 року №641/22-06/31415962 (а.с.36, 37-38 т.с.1).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є його формування за рахунок угод з контрагентами, господарська діяльність яких на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Чейз» зареєстровано в якості юридичної особи 26.12.2000 року Виконавчим комітетом Луганської міської ради, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (а.с.227,т.с.1).

ТОВ «Чейз» є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №17299294 від 30 січня 2001 року (а.с.234,т.с.1).

16 лютого 2012 року між ТОВ «Чейз» (далі Продавець), з однієї сторони та ТОВ «Будтехуправління» (далі Покупець) з іншої, було укладено Договір №120216, в якому Продавець зобов'язався передавати у власність, а Покупець - належним чином прийняти та сплатити будматеріали на умовах, визначених цим договором (а.с.60,т.с.1).

На виконання умов договору, ТОВ «Чейз» було поставлено ТОВ «Будтехуправління» будівельні матеріали на загальну суму 127891,07, в т.ч. ПДВ у сумі 21315,18 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №121 від 03.05.2012 року на загальну суму 14299,67 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2383,28 грн. (а.с.61,т.с.1);

- №122 від 04.05.2012 року на загальну суму 40641,60 грн., у тому числі ПДВ у сумі 6773,60 грн. (а.с.62,т.с.1);

- №123 від 04.05.2012 року на загальну суму 32887,20 грн., у тому числі ПДВ у сумі 5481,20 грн. (а.с.63,т.с.1);

- №124 від 07.05.2012 року на загальну суму 40062,60 грн., у тому числі ПДВ у сумі 6677,10 грн. (а.с.64,т.с.1);

За фактом отримання товару, ТОВ «Чейз» були виписані наступні податкові накладні на загальну суму 127891,07, в т.ч. ПДВ у сумі 21315,18 грн.:

- №121 від 03.05.2012 року на загальну суму 14299,67 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2383,28 грн. (а.с.65,т.с.1);

- №122 від 04.05.2012 року на загальну суму 40641,60 грн., у тому числі ПДВ у сумі 6773,60 грн. (а.с.66,т.с.1);

- №123 від 04.05.2012 року на загальну суму 32887,20 грн., у тому числі ПДВ у сумі 5481,20 грн. (а.с.67,т.с.1);

- №124 від 07.05.2012 року на загальну суму 40062,60 грн., у тому числі ПДВ у сумі 6677,10 грн. (а.с.68,т.с.1).

Дані податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за травень 2012 року (а.с.70-73,т.с.1).

Сплату за отримані будівельні матеріали по вказаним видатковим накладним ТОВ «Будтехуправління» здійснило в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №393 від 12.06.2012 року на загальну суму 127891,07 грн. (а.с.74,т.с.1).

Відсутність у покупця товарно-транспортних накладних пояснюється тим, що згідно з п.2.5 угоди між TOB «Чейз» і TOB «Будтехуправління», продавець доставляє товар до складів покупця, що входить в ціну товару.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-111, обов'язкова наявність товарно-транспортної накладної передбачена у випадку транспортування товару лише за допомогою юридичної або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

В даному випадку наявність у Покупця товарно-транспортних накладних не є обов'язковою умовою для включення понесених витрат на придбання будівельних матеріалів до валових та формування податкового кредиту за рахунок сплаченого в ціні товару ПДВ, оскільки йому не повинно бути відомо, який транспорт використовувався Продавцем при транспортуванні товару, - власний, орендований чи по договору з перевізником.

Витрати на перевезення придбаного товару не вплинули на формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по зазначених операціях.

Отже, судом встановлено, що будівельні матеріали від ТОВ «Чейз» були фактично отримані позивачем, що підтверджено видатковими накладними, ним оплачені та використані в його господарській діяльності в травні-червні 2012 року, а саме - при реконструкції вул. Самойленко в м.Керчі, про що свідчать: договір №26 від 17.04.2012 року між Комунальним підприємством «Керченське спеціалізоване підприємство газових мереж» (далі Генпідрядник), з однієї сторони та ТОВ «Будтехуправління» (далі Субпідрядник) з іншої, яким Генпідрядник доручив, а Субпідрядник прийняв на себе виконання робіт з улаштування водовідводу об'єкта «Реконструкція вул.Самойленко в м.Керчі»; №34 від 03.05.2012 року, укладений між Комунальним підприємством «Керченське спеціалізоване підприємство газових мереж» (далі Генпідрядник), з однієї сторони та ТОВ «Будтехуправління» (далі Субпідрядник) з іншої, яким Генпідрядник доручив, а Субпідрядник прийняв на себе виконання робіт з улаштування благоустрою об'єкта «Реконструкція вул. Самойленко в м.Керчі» зі своїх матеріалів та з матеріалів Генпідрядника; акти виконаних робіт, звіти про використання матеріалів, акти списання, тощо (а.с.75-117, т.с.1).

Також, судом встановлено, що в травні 2012 року TOB «Будтехуправління» здійснило передплату TOB «Чейз» за будівельні матеріали (пам'ятний знак) на загальну суму 259000,00 грн. по наступним платіжним дорученням:

- Платіжне доручення № 346 від 16.05.2012р. на суму 58000,00грн. (а.с.118,т.с.1)

- Платіжне доручення № 356 від 17.05.2012р. на суму 57000,00грн. (а.с.119,т.с.1)

- Платіжне доручення № 359 від 18.05.2012р. на суму 59000,00грн. (а.с.120,т.с.1)

- Платіжне доручення № 369 від 22.05.2012р. на суму 26000,00грн. (а.с.121,т.с.1)

- Платіжне доручення № 376 від 30.05.2012р. на суму 59000,00грн. (а.с.122,т.с.1)

За фактом отримання коштів, TOB «Чейз» були виписані податкові накладні на загальну суму 259000,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 43166,66 грн., а саме :

- податкова накладна №128 від 16.05.2012р. на загальну суму 58000,00грн., у тому числі ПДВ у сумі 9666,67 грн. (а.с.123,т.с.1);

- податкова накладна № 129 від 17.05.2012р. на загальну суму 57000,00грн., у тому числі ПДВ у сумі 9500,00 грн. (а.с.124,т.с.1);

- податкова накладна № 132 від 18.05.2012р. на загальну суму 59000,00грн., у тому числі ПДВ у сумі 9833,33 грн. (а.с.125,т.с.1);

- податкова накладна № 136 від 22.05.2012р. на загальну суму 26000,00грн., у тому числі ПДВ у сумі 4333,33 грн. (а.с.126,т.с.1);

- податкова накладна № 146 від 30.05.2012р. на загальну суму 59000,00грн., у тому числі ПДВ у сумі 9833,33 грн. (а.с.127,т.с.1).

Поставка оплаченого товару (пам'ятний знак) була здійснена ТОВ «Чейз» 07 листопада 2012 року, що підтверджено видатковою накладною № 72 (т. 2, а.с. 37).

Зазначений товар було фактично отримано позивачем та використано в його господарській діяльності, що підтверджується договором підряду № 21 від 07.05.2012 року, укладеному між Управлінням капітального будівництва Керченської міської Ради (Замовник) та ТОВ «Будтехуправління» (Підрядник), згідно з яким Замовник доручив, а Підрядник прийняв на себе зобов'язання власними силами виконати будівельно - монтажні роботи по об'єкту «Капітальний ремонт об'єктів благоустрою міського парку культури та відпочинку з встановленням пам'ятного знаку в м. Керчі»; актом виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року; звітом про витрачання основних матеріалів при будівництві у співвідношенні з виробничими нормами за листопад 2012 року; актом списання № ТУ-0000034 від 07.11.2012 року (в тому числі пам'ятного знаку) (том 2, а.с. 29-36; 38-40).

19.06.2012 року ТОВ «Будтехуправління» було подано до ДПІ у м. Керчі податкову декларацію з ПДВ за травень 2012 року, згідно з Додатком № 5 до якої позивач задекларував податковий кредит на підставі виписаних в травні 2012 року ТОВ «Чейз» податкових накладних на загальну суму 64481,85 гривень (р. 10 Розділу 11 Додатку 5) (том 2, а.с. 20-24).

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Кримбудіндустрія» (далі Підрядник), з однієї сторони та ТОВ «Будтехуправління» (далі Замовник) з іншої були укладені договори підряду від 10.09.2009 року № 234 та від 10.05.2011 року № 101, в яких Підрядник зобов'язався на власний ризик виконати за завданням Замовника роботи відповідно до проектно-кошторисної документації. Замовник зобов'язався прийняти та оплатити дану роботу:

- Візуальний огляд зварних з'єднань;

- Механічні випробування допускних і контрольних зразків;

- Рентген-просветка зварювальних стиків трубопроводів;

- Контроль якості ізоляційних покриттів. (а.с.142, 143 т.с.1).

Необхідність в отриманні цих послуг від ТОВ «Кримбудіндустрія» у позивача виникла у зв'язку з укладенням ТОВ «Будтехуправління» договорів з Державним підприємством «Керченський морський торгівельний порт» № 42 від 11.11.2009 року та № 14-02/11 від 10.02.2011 року, згідно з якими Підрядник (ТОВ «Будтехуправління») зобов'язався виконати, відповідно до проектно-кошторисної документації та умовами цих договорів будівництво об'єкта "Підвідний газопровід до котельні КМТП. (Коригування РП" Підвідний газопровід до заводів "Фрегат", СРЗ, "Прилів" в торговому порту в м.Керчі ) " (а.с. 128-133, т.с. 1).

Підтвердженням виконаних ТОВ «Кримбудіндустрія» для позивача робіт являються: протоколи випробувань і контролю зварювальних стиків газопроводу № 298 від 08 березня 2010 року; № 299 від 10 березня 2010 року; № 39 від 10 березня 2010 року; № 42 від 02 квітня 2011 року; № 15 від 02 квітня 2011 року; № 15 від 30 квітня 2011 року; довідка про вартість виконаних робіт за травень 2010 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2010 року на загальну суму 3187,20 гривень, в тому числі ПДВ - 531,20 гривень; довідка про вартість виконаних робіт за серпень 2011 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року на загальну суму 7652,72 гривень, в тому числі ПДВ - 1275,45 гривень (т.с. 1, а.с. 144-155).

Оплата позивачем на користь TOB «Кримбудіндустрія» за роботи по газопроводу проведена:

- платіжним дорученням № 897 від 02.06.2010 року, у сумі 3187,20 грн. (а.с.156,т.с.1).

- платіжним дорученням № 113 від 21.07.2011 року, у сумі 4152,72 грн. (а.с.157,т.с.1).

- платіжним дорученням № 126 від 11.08.2011 року, у сумі 3500 грн. (а.с.157,т.с.1).

За фактом надання послуг, та отримання оплати TOB «Кримбудіндустрія» були виписані слідуючи податкові накладні:

- № 174-Л від 31.05.2010 року на загальну суму 3187,20 грн. включаючи ПДВ у розмірі 531,20 грн. (а.с.158,т.с.1), відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних №5 за травень 2010 року (а.с.162-164,т.с.1).

- № 24 від 21.07.2011 року на загальну суму 4152,72 грн., включаючи ПДВ у розмірі 692,12 грн. (а.с.159,т.с.1), відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2011 року (а.с.165-167,т.с.1).

- № 12 від 11.08.2011 року на загальну суму 3500 грн., включаючи ПДВ у розмірі 583,33 грн. (а.с.160,т.с.1), відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2011 року (а.с.165-167,т.с.1).

Використання цих послуг в господарській діяльності позивача підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними між ТОВ «Будтехуправління» та Керченським морським торгівельним портом, на виконання укладених між цими підприємствами договорів №2 від 19.03.2010 року та 10.05.2011 року (а.с.134-141,т.с.1).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримбудіндустрія» зареєстровано в якості юридичної особи 08.08.2002 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (а.с.43,т.с.2).

ТОВ «Кримбудіндустрія» є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №00887770 від 13 грудня 2005 року (а.с.42,т.с.2).

При цьому ТОВ «Кримбудіндустрія» має Ліцензію на провадження діяльності, пов'язаної з використанням джерел іонізуючого випромінювання та Дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки (том 2, а.с. 44-46).

08.06.2010 року ТОВ «Будтехуправління» було подано до ДПІ у м. Керчі податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 року з Додатком № 5, згідно з яким на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Кримбудіндустрія» в травні 2010 року до складу податкового кредиту з ПДВ включено суму у розмірі 531,20 гривень (р. 5 Розділу 11 Додатку 5) (том 2, а.с. 47-53).

14.09.2011 року ТОВ «Будтехуправління» було подано до ДПІ у м. Керчі податкову декларацію з ПДВ за серпень 2011 року, згідно з Додатком № 5 до якої до складу податкового кредиту серпня 2011 року були включені суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Кримбудіндустрія» в сумі 692,12 гривень та 583,33 гривень (т. 2, а.с. 58-62).

Судом також встановлено, що 29.07.2010 року між Управлінням капітального будівництва Керченської міської ради (далі Замовник), з однієї сторони та ТОВ «Будтехуправління» (далі Підрядник) з іншої, було укладено Договір №20, в якому Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами виконати роботи по об'єкту "Капітальний ремонт благоустрою мікрорайону №1 по вул. Генерала Петрова м.Керчі". Джерело фінансування - кошти місцевого бюджету м. Керчі. Вартість робіт по договору склала 98207 гривень.

Згідно з п. 4.1 Договору, Підрядник має право залучати до виконання робіт Субпідрядні організації за узгодженням із Замовником (а.с.168-169,т.с.1).

12.08.2010 року між ТОВ «Будтехуправління» (далі Замовник), з однієї сторони та ТОВ «Бренд-Строй» (далі Підрядник) з іншої, було укладено Договір субпідряду №1208/424, згідно з яким Замовник доручив, а Підрядник взяв на себе зобов'язання виконати роботи по капітальному ремонту благоустрою мікрорайону №1 по вул.Генерала Петрова м.Керчі". Джерело фінансування - бюджетні кошти. Вартість робіт була визначена сторонами в сумі 57003,14 гривень (а.с.174-175,т.с.1).

Виконання робіт TOB «Бренд-Строй» за цим договором підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт та актом приймання виконаних будівельних робіт №1, рахунком-фактурою №1121 від 31.08.2010 року, виставленим до сплати на суму 57003,14 грн.(а.с.177-179,т.с.1).

Оплату за виконані субпідрядні роботи по капітальному ремонту та благоустрою мікрорайону №1 по вул.Генерала Петрова м.Керч TOB «Будтехуправління» здійснило, що підтверджується платіжним дорученням №787.39 від 08.09.2010 року (а.с.180,т.с.1).

TOB «Бренд-Строй» виписало позивачу податкову накладну №1372 від 31.08.2010 року на загальну суму 57003,14 грн., включаючи ПДВ у розмірі 9500,52 грн. (а.с.181,т.с.1).

Дана податкова накладна була відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних №9 за вересень 2010 року (а.с.183-184,т.с.1).

Зазначені роботи були передані TOB «Будтехуправління» Замовникові - Управлінню капітального будівництва Керченської міської Ради за актами приймання виконаних будівельних робіт №1 від 27.08.2010 року і №2 від 02.09.2010 року, а отже використані в господарській діяльності позивача (а.с.170-173,т.с.1).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд-Строй» зареєстровано в якості юридичної особи 17.10.2008 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (а.с.80,т.с.2).

ТОВ «Бренд-Строй» є платником податку, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків №42820/2678/29-0 від 20.10.2008 року та має Ліцензію, видану інспекцією Державного архітектурно - будівельного контролю в АР Крим на виконання будівельних робіт (а.с.82,т.с.2, а.с. 176 т.с. 1).

07.10.2010 року ТОВ «Будтехуправління» було подано до ДПІ у м. Керчі податкову декларацію з ПДВ за вересень 2010 року, згідно з Розрахунком коригування сум ПДВ, відповідно до якого позивачем було включено до складу податкового кредиту з ПДВ серпня 2010 року суму, сформовану за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Бренд Строй» у розмірі 9500,52 гривень (т. 2, а.с. 83-90).

В обґрунтування своїх висновків щодо безпідставного формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за рахунок цих взаємовідносин з ТОВ «Чейз», ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ «Кримбудіндустрія» відповідачем було надано: акт № 29/22/36165567 від 06.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «БрендСтрой» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово - господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік; акт № 34/22/32100553 від 06.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кримбудіндустрія» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово - господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік; акт № 624/15-300/31260351 віл 17.07.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Чейз» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень 2012 року» (том 2, а.с. 95-99, 103-118).

Судом встановлено, що предметом перевірки діяльності позивача, щодо якої було встановлено порушення податкового законодавства та донараховано податкові зобов'язання був в тому числі 2010 рік, коли порядок формування податкового кредиту було визначено Законом України "Про податок на додану вартість", а порядок формування валових витрат, - Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п.5.1 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

01.01.2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, яким встановлено наступне.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст.135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п.135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання у ТОВ «Чейз», ТОВ «Кримбудіндустрія» та ТОВ «Бренд-Строй» товарів та послуг, використання цих товарів та послуг в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів та послуг до валових.

Стосовно неправомірного формування, на думку податкової інспекції податкового кредиту за рахунок цих взаємовідносин, суд зазначає наступне.

В 2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п.7.4, 7.5, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України «Про податок на додану вартість» не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, який набув чинності з 01.01.2011 року, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагентами та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно п.201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів\послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими податкове законодавство пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст.201 ПК України.

В судовому засіданні були досліджені всі документи ТОВ «Будтехуправління», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання товарів та послуг у ТОВ «Чейз», ТОВ «Кримбудіндустрія» та ТОВ «Бренд-Строй» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Проведеною Державною податковою інспекцією у м.Керчі АР Крим ДПС перевіркою дотримання вимог податкового законодавства позивачем було встановлено, що за наслідками придбання у його контрагентів товарів та послуг позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які були виписані зареєстрованими на момент укладення угод платниками податку на додану вартість. Сплата безпосередньо позивачем податку на додану вартість під сумнів не ставиться.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Судом також встановлено, що отримання і оплата товарів та послуг від контрагентів відображено в бухгалтерському обліку ТОВ «Будтехуправління» належними бухгалтерськими проведеннями (том 2, а.с. 123-127); отримані товари та послуги було використано в господарській діяльності позивача та від використання цих товарів та послуг позивачем було отримано економічну вигоду.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В обґрунтування своїх висновків про порушення позивачем податкової дисципліни ДПІ у м. Керчі посилається лише на зустрічні акти перевірок контрагентів позивача, якими зокрема встановлено про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «БрендСтрой» та ТОВ «Кримбудіндустрія».

В той же час, суд зазначає, що частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірних витрат та податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять всі обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Суд вважає, що висновки перевіряючих про порушення податкового законодавства не можуть ґрунтуватися на актах зустрічних звірок ТОВ «Чейз», ТОВ "Бренд Строй" та ТОВ «Кримбудіндустрія», а також відомостях з постанов досудового слідства в рамках кримінальної справи, протоколах допиту свідків та обвинувачених, адже ці документи не є первинними документами податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Більш того, щодо взаємовідносин позивача з підприємством ТОВ «Чейз» в травні 2012 року, відповідачем також було надано довідку Ленінської міжрайонної ДПІ у м. Луганську № 891/15-300/31260351 від 03.09.2012 року Про результати зустрічної звірки ТОВ «Чейз» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, в тому числі ТОВ «Будтехуправління», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 рік, відповідно до висновків якої звіркою ТОВ «Чейз» було документально підтверджено факт виписки податкових накладних на адресу ТОВ «Будтехуправління» та відображення в податковому обліку господарських операцій з цим підприємством (том 2, а.с. 100-102).

Отже, навіть за результатами зустрічної перевірки контрагента позивача ТОВ «Чейз» було підтверджено факт укладення та виконання ним господарських договорів в травні 2012 року, що також спростовує доводи податкової інспекції щодо неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Стосовно висновків відповідача щодо нікчемності угод ТОВ «Будтехуправління» внаслідок порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва за участю його контрагентів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірок контрагентів платника податку та процесуальними документами кримінальної справи.

В той же час, відповідно до ст.. 204 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

Жодних фактів, які б свідчили про порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладення та виконання позивачем з ТОВ «Кримбудіндустрія» та ТОВ «Бренд Строй» правочинів, відповідачем при проведенні перевірки не встановлено та суду також не надано.

Також, згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наявність вини у формі наміру у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули або завідомо припускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Отже, вина юридичної особи у формі наміру повинна бути доведена через вину відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладення угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю, що тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену відповідними статтями Кримінального Кодексу України, а тому такі обставини повинні бути доведені остаточним рішенням по кримінальній справі із встановленням вини фізичної особи у вчиненні таких дій.

Тобто, суд зазначає, що такі обставини не можуть бути доведені постановою про порушення кримінальної справи, протоколами допиту осіб по кримінальній справі та іншими документами до винесення по справі обвинувального вироку або іншого остаточного рішення.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст.4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємствами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, на думку суду, податковим органом не надано будь-яких фактичних даних на підтвердження обставин, зазначених в акті - перевірки, що договори безпосередньо між позивачем та його контрагентами мають ознаки фіктивності, висновок податкової інспекції щодо фіктивності цих договорів ніяким чином не підтверджений, а тому суд вважає нарахування позивачеві податкових зобов'язань згідно з оспорюваними податковими повідомленнями -рішеннями безпідставним.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Будтехуправління" є обґрунтованими, та винесені на підставі акту перевірки №641/22-06/31415962 від 14.08.2012 року податкові повідомлення рішення № 0001102206, № 0001112206 та розрахунок пені №12179/10/22-0605 від 29.08.2012 року є протиправними, та мають бути скасовані судом.

В судовому засіданні 19.02.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 26.02.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені Державною податковою інспекцією у м. Керчі АР Крим ДПС № 0001102206, № 0001112206 від 29.08.2012 року та розрахунок пені №12179/10/22-0605 від 29.08.2012 року.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.С. Кононова