Рішення № 30057543, 15.03.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 березня 2013 рокуСправа № 912/13/13-г Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №912/13/13-г

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз", м. Кіровоград

про стягнення 438 571,40 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - Волошина О.О., довіреність № 07/01-107 від 19.12.12, заступник начальника відділу по роботі з юридичними особами ВАТ "Кіровоградгаз";

від відповідача - Олійник Д.С., довіреність № 07/01-138 від 19.12.12.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позовну заяву з вимогою стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" 438 571,40 грн. заборгованості, яка складається: 330 112,44 грн. пені, 67 330,46 грн. трьох відсотків річних та 41 128,51 грн. інфляційних.

Подання позову обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань із своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу.

Відповідач позовні вимоги заперечив, вказавши, що розрахунки пені й інфляційних проведено позивачем неправильно; відповідач грошовими коштами не користувався; вина відповідача відсутня (а.с. 72-77, 91-94, 115-126). Відповідачем надано власні розрахунки та заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 11 399,23 грн.

В судовому засіданні 13.03.2013 р. представником позивача позовні вимоги підтримано повністю; представником відповідача позов заперечено на підставах, викладених у відзиві, та подано письмову заяву про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені (а.с. 128).

В судовому засіданні 13.03.2013 р. господарським судом оголошено перерву до 15.03.2013 р.

Представник позивача після оголошеної перерви в судове засідання 15.03.2013 р. не з'явився та направив до суду пояснення, в яких заперечив проти застосування строків позовної давності і підтримав позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 143).

Господарський суд розглядає справу в судовому засіданні 15.03.2013 р. за відсутності представника позивача та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, наведенні в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (Покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2127/11 (далі по тексту - Договір).

За умовами укладеного Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 1.2. Договору газ, що продається за вказаним Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

В розділі 2 Договору сторонами узгоджено помісячний обсяг природного газу, що має бути переданий з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року. Додатковою угодою №2 від 30.12.2011 р. сторонами внесено зміни щодо обсягу поставленого газу (а.с. 15).

За умовами Договору право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі (п. 3.1. Договору). Приймання-передача газу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3. Договору). Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. Договору).

Ціна за газ встановлена в розділі 5 Договору та в подальшому зазнавала змін шляхом підписання між сторонами додаткових угод № 1 і № 2 до Договору (а.с. 14, 15).

В розділі 6 договору "Порядок та умови проведення розрахунків" сторонам узгоджено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу (п. 6.1. Договору). Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця (п. 6.2. Договору).

Згідно пункту 11.1. Договору даний Договір набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" (ст. 1 ) визначає постачання природного газу, як господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів. Ринок природного газу - це сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу природного газу, надання послуг з його транспортування, зберігання, розподілу та постачання;

За вимогами статті 12 названого Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

У відповідності зі Статутом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747 (а.с. 42-59), позивач є підприємством, яке здійснює постачання природного газу споживачам згідно з укладеними договорами.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання умов договору № 14/2127/11 від 30.09.2011р. передав протягом жовтня 2011р. - вересня 2012 р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 57 863 162,15 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від: 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р., 31.03.2012р., 30.04.2012р., 31.05.2012 р., 30.06.2012 р., 31.07.2012 р., 31.08.2012р., 30.09.2012 р. (а.с. 16-27). У вказаних актах визначено фактичні обсяги переданого газу, його ціна та вартість. Акти підписано стороною Продавця та стороною Покупця без жодних зауважень, скріплені печатками підприємств.

Натомість, за розрахунком позивача, відповідач за отриманий природний газ розрахувався несвоєчасно та порушив строки оплати, встановлені Договором.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно загальних положень про купівлю-продаж (ст. ст. 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

Умовами укладеного між сторонами Договору встановлено строк остаточного розрахунку за переданий газ - до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу, а отже відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок у наведений строк.

Відповідач наведений позивачем розрахунок платежів з оплати за газ не заперечив.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.

Відповідач свої зобов'язання з оплати вартості отриманого природного газу виконав з порушенням договірних умов щодо строку розрахунку, а отже порушив зобов'язання.

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України та статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Сторонами в пункті 7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. та 6.2. (строки оплати) цього Договору, Покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, При цьому, реченням другим зазначеного пункту передбачено, що неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій передбачено, зокрема статтями 231, 232 Господарського кодексу України. Щодо стягнення пені, то її розмір не повинен перевищувати граничного розміру пені, встановленого Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань".

В силу приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Разом з цим, пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності наведено в статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За вимогами частини 2 статті 260 Цивільного кодексу України порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Проте, сторони в другому реченні пункту 7.2. Договору, яким передбачили нарахування неустойки протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені, оскільки встановили, що строк позовної давності починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного підрахунку шести місяців від дати звернення з позовом. Вказане суперечить вимогам частини 2 статті 260, статті 261 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким, чином, оскільки останнє речення пункту 7.2 договору №14/2127/11 від 30.09.2011 року суперечить вимогам статей 260, 261 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а тому цей пункт підлягає визнанню недійсним в частині порядку нарахування неустойки Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.12.2012 року №17/034-11, Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 22.01.2013 р. №01-06/85/2013.

Отже, розрахунок позивачем пені є таким, що відповідає вимогам законодавства, а заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом. Оскільки відповідачем порушено грошове зобов'язання, то стягнення пені, заявленої позивачем, є правомірним.

Поряд з цим, позивач згідно заяви від 12.03.2013 р. просить застосувати до вимоги про стягнення пені строк позовної давності (а.с. 128).

В силу положень статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З наведеного позивачем розрахунку пені вбачається, що має місце пропуск річного строку позовної давності за вимогою про стягнення пені, яка нарахована за порушення строків оплати вартості газу, поставленого у листопаді 2011 року, за період з 10.12.2011 р. по 26.12.2011 р. у загальному розмірі 13 348,20 грн. (а.с. 36).

Позивач поважності причин пропуску строку позовної давності суду не навів, а суд таких причин з наявних у справі матеріалів не встановив. За вказаних підстав, господарський суд відмовляє у стягненні пені в розмірі 13 348,20 грн., нарахованої за період з 10.12.2011 р. по 26.12.2011 р.

Нарахування позивачем пені в іншій частині в розмірі 316 764,24 грн. є правильним та відповідає матеріалам справи.

Разом з цим, відповідач просить зменшити розмір пені до 11 399,23 грн., про що надав до суду відповідне письмове клопотання. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач послався на відсутність вини у несвоєчасному виконанні зобов'язання; відсутність грошових коштів, внаслідок, у тому числі, несвоєчасного розрахунку споживачів за газ. Вказано про те, що стягнення штрафних санкцій унеможливить виконання інвестиційної програми та може призвести до несприятливих наслідків, таких як анулювання відповідних ліцензій товариства і, як наслідок, залишення споживачів природного газу Кіровоградської області без природного газу.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з наведених норм, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, основною діяльністю відповідача є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (а.с. 80). Згідно до укладеного з позивачем договору газ, що продається, використовується відповідачем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів. Вказаним договором передбачено певний порядок розрахунків, а саме оплата має здійснюватись з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця, а остаточний розрахунок - з поточних рахунків Покупця.

Отже, розрахунок з позивачем за газ залежить від своєчасного і повного надходження коштів за газ від споживачів, якими, як зазначено вище, є установи і організації, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів. Однак, зі сторони останніх мало місце прострочення розрахунків, що підтверджується даними відповідача (а.с. 78, 93) та що вплинуло на можливість розрахунку відповідача з позивачем за договором.

Поміж тим, відповідач забезпечив повний розрахунок за поставлений газ згідно договору, при цьому прострочка платежу в більшості випадків була незначна та не перевищувала одного місяця.

З наданих до справи документів слідує, що відповідач має проблеми з фінансуванням, що ставить під загрозу виконання інвестиційних програм, забезпечення дотримання ліцензійних умов (а.с. 95-105). Вказане може мати негативні наслідки для міста Кіровограда і Кіровоградської області, оскільки відповідач є постачальником природного газу у вказаному регіоні (а.с. 95-105). Так, перебої в постачанні відповідачем природного газу населенню, установам і організаціям погіршить житлові умови, може призвести до зупинення виробництва, без опалення та гарячої води можуть залишитись лікарні, дитячі садки, школи.

Господарський суд вважає наведені вище обставини винятковими.

Натомість, позивачем не надано обґрунтованих доказів отримання збитків в результаті заборгованості відповідача, так як з наданого позивачем звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2012 року не вбачається, що збитки акціонерної компанії є наслідком заборгованості саме відповідача. Позивач займає монопольне становище з постачання природного газу і укладає договори купівлі-продажу газу з безліччю контрагентів.

На підставі викладеного, господарський суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для зменшення розміру пені. Однак вважає необхідним зменшити її до 10% від суми, що підлягала стягненню, та стягнути з відповідача 31 676,42 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в іншій частині господарський суд відмовляє.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 67 330,46 грн. та інфляційних в сумі 41,128,51 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в силу наступного.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора та не залежить від вини відповідача. При цьому, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунках в банку та неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не звільняють боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи, що зі сторони відповідача мало місце прострочення сплати грошових коштів, вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних згідно наведеного розрахунку є правомірною (а.с. 37-40).

Натомість в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог в даній частині відповідач послався на те, що позивачем невірно розраховано інфляційні та надано власний розрахунок вказаних втрат (а.с. 76-77, 126). Згідно наданих розрахунків відповідач розраховує інфляційні на суму боргу, що мала місце на останній день місяця прострочки та за період по листопад 2012 р. включно.

Господарський суд не погоджується з наведеним розрахунком відповідача, виходячи з наступного.

У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Аналогічна позиція викладена і в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", в якому зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Розрахунок позивача проведено відповідно до наведених рекомендацій .

Щодо періоду нарахування інфляційних, то як слідує з розрахунку позивача інфляційні нараховано за весь період прострочення платежу, що мало місце. Нарахування інфляційних за період з травня по листопад 2012 р. не є можливим, оскільки заборгованість відповідача по сумам, на які нараховано інфляційні, була відсутня у вказаний період у зв'язку з оплатою. Тобто, прострочення платежу по таким сумам у період з травня по листопад 2012 р. відсутнє.

На підставі викладеного, з відповідача підлягають стягненню нараховані позивачем інфляційні в розмірі 41 128,51 грн. Також підлягають стягненню 3% річних, однак в меншій на 1 копійку сумі внаслідок математичної помилки позивача під час їх розрахунку, що становить 67 330,45 грн.

Твердження відповідача про те, що ним не здійснювалось користування грошовими коштами, не спростовує вимогу про стягнення 3% річних, оскільки для застосування статті 625 Цивільного кодексу України необхідним є наявність зобов'язання боржника зі сплати певної суми кредитору на певну дату і порушення боржником строку виконання цього зобов'язання.

Судовий збір у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається повністю на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним пункт 7.2. Договору № 14/2127/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року, укладеного між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз", в частині нарахування неустойки Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (25006, м. Кіровоград, вул. Володарського, 67, код ЄДРПОУ 03365222) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 140 135,38 грн., з якої: 31 676,42 грн. пені, 67 330,45 грн. три проценти річних та 41 128,51 грн. інфляційних втрат, а також 8 771,43 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Примірник рішення направити позивачеві, так як його представник не приймав участі в судовому засіданні, за адресою: публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

Повне рішення складено 20.03.2013 р.

Суддя В.В.Тимошевська