Постанова № 30055785, 20.03.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.03.2013 р. справа №5006/35/208/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Радіонової О.О., Татенка В.М.при секретарі судового засідання за участю представників: Ісаковій А.В.від позивача:Климчук Т.В. - довіреність від 02.01.2013 року №11від відповідача:Синельников Р.О. - довіреність від 18.10.2012 року б/нрозглянувши апеляційну скаргу Коммунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м. Донецькна рішення господарського суду Донецької обалстівід29.01.2013 року у справі№ 5006/35/208/2012 (суддя: Мальцев М.Ю.)за позовною заявою Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м. Донецькдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд», м.Донецькпростягнення грошових коштів в розмірі 221274 грн. 64 коп.В С Т А Н О В И В:

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» грошових коштів в розмірі 221274 грн. 64 коп., в тому числі: основний борг в сумі 201458грн. 04 коп., інфляційні нарахування в сумі 843 грн. 06 коп., 3% річних в сумі 4276грн. 39 коп., пеню в сумі 14697грн. 15 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.01.2013 року у справі №5006/35/208/2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Вищезгадане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний договір на постачання теплової енергії від 15.07.2007 року №74054 за яким у відповідача рахується заборгованість за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг та не містить ряд істотних умов, у зв'язку з чим є неукладенм, а тому вимоги позивача про стягнення грошових коштів з відповідача за цим договором є безпідставними.

Не погодившись з рішенням господарського суду Донецької області від 29.01.2013 року у справі № 5006/35/208/2012 Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькмісктепломережа» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням збільшення позовних вимог, а саме сум пені до 14767 грн. 36 коп. та 3% річних до 4441 грн. 52 коп.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Зокрема, позивач зазначає, що спірний договір на поставку теплової енергії від 15.10.2007 року №74054 за яким у відповідача рахується заборгованість, за своєю правовою природою є договором поставки, а тому застосування судом першої інстанції законодавчіх норм про надання житлово-комунальних послуг, за якими останній вважається неукладеним, є хибним. Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем умов п.п. 6.6 договору щодо своєчасної та в повному обсязі оплати поставленої теплової енергії за спірним договром, заявлені позивачем суми підлягать стягненню з відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на її безпідставність та вважає, її такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник заявника апеляційної скарги в судовому засіданні 19.03.2013 року підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.03.2013 року заперечував проти доводів апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального Кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково доданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обргунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2007 року Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (Постачальник) та Товарситво з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» (Споживач) уклали договір №74054 на поставку теплової енергії (далі-договір) (а.с. 9-13).

Згідно п.п. 1.1., 1.2. договору постачальник (позивач) поставляє споживачу (відповідачу) теплову енергію в наступній кількості: на опалення - 714120 ккал/год, в тому числі 1 зони - 447120 ккал/год, в тому числі 2 зони - 215000 ккал/год, магазину - 52000 ккал/год, а споживач оплачує в повному обсязі отриману теплову енергію за встановленими тарифами та в строки, визначені цим договором.

Додатковою угодою від 15.10.2007 року б/н сторони внесли зміни до навантаження на гаряче водопостачання на поставку теплової енергії будинку, який розташований за адресою м. Донецьк, пр. Комсомольський, 24 в наступних об'ємах: 1 зона - 224000ккал/год, 2 зона - 103180ккал/год. (а.с. 14).

Відповідно з п.2.2 договору початок та закінчення опалювального сезону визначається погодними умовами та встановлюється виконкомом.

Пунктом 3.2.5 договору передбачений обов'язок споживача виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах та в строки, вказані в договорі.

Згідно п.4.2.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку теплової енергії споживачу в обсягах, вказаних в договорі.

Розділом 6 договору передбачений порядок розрахунків: розрахунки за спожиту споживачем теплову енергію здійснюються на умовах 100% передплати виключно в грошовій формі.

Оплата за теплову енергію здійснюється у відповідності з діючими тарифами, які встановлюються КМУ, або іншими повноважними органами.

При виході приборів обліку із ладу кількість спожитої теплової енергії визначається умовами договору. Обсяги теплопостачання абонентом наступні: адреса: м. Донецьк, пр.Комсомольський,24, опалення: загальна площа - 11330,04 кв. м., в тому числі 1 зона - 7034,51 кв.м., 2 зона - 3092,49 кв.м., магазин - 1203,04 кв.м. Тариф на момент підписання договору складає: за 1 кв. м. опалювальної площі - 5,81 грн. в місяць без ПДВ, за 1 куб.м. гарячої води - 11,83 грн. в місяць без ПДВ, за 1 Гкал відпущеної теплоенергії - 197,56грн. без ПДВ. В залежності від цін на енергоносії, які встановлюються КМУ або іншими органами влади тариф може змінюватися в більшу або меншу сторону без узгодження з абонентом.

При відсутності приборів обліку оплата за теплову енергію здійснюється за діючими тарифами із розрахунку за 1 кв. м. загальної площі, за 1 куб. м. гарячої води або 1 Гкал теплової енергії. Опалення: тариф - 5,81грн. без ПДВ за 1 кв. м.

Кінцева оплата за теплову енергію здійснюється згідно платіжній вимоги-дорученню, пред'явленій постачальником в банк споживача в строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.6.6 договору).

Пунктами 10.1, 10.2 договору встановлено, що він укладений строком на 2 роки та вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява однієї із сторін про відмову від договору або його перегляд.

Оскільки матеріали справи не містять доказів у підтвердження звернення будь-якої сторони договору до іншої сторони з заявою про припинення цього договору або перегляд його умов, колегія суддів вважає, що у спірний період сторони знаходились у договірних відносинах. Інших доказів закінчення строку дії договору сторонами не представлено.

Дослідивши спірний договір на поставку теплової енергії №74054 від 15.10.2007 року, колегія суддів вважає, судом першої інстанції не з'ясована правова природа останнього, оскільки з тексту самого договору вбачається, що це договір про поставку теплової енергії, що в договорі йдеться саме про постачання теплової енергії, що відпвоідно до п. 2.1. договору під час виконання умов цього договору сторонни зобов'язувались керуватись Законами України та Правилами користування тепловою енергією. Крім того, в тексті самого договору відсутні будь-які посилання на надання житлово-комунальних послуг та на Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Таким чином, місцевим господарським судом застосовано положення Закону України «Про житлово-комунальні-послуги» без з'ясування правової природи цього договору, а відтак про неукладеність цього договору з мотиву відстуності в ньому істотних умов, притаманних угоді про надання житлово-комунальних послуг, передбачених ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є передчасним.

Позивачем у справі оспорюється заборгованість за поставлену теплову енергію за період з 14.10.2011 року по 30.09.2012 року в сумі 201458 грн. 04 коп.

Матеріали справи свідчать про те, що за вищевказаний період відповідач отримав теплову енергію за договором на суму 201458 грн. 04 коп., що підтверджується актами на включення опалення від 15.10.2011 року, актом на відключення теплопостачання від 20.04.2012 року, які підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками товариств, та в порушення умов п.п.6.6. договору оплату за договором поставки теплової енергії за спірний період, в повному обсязі та строки визначені договором не здійснив.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського Кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» виставлені відповідачу рахунки на оплату поставленої теплової енергії за період з 14.10.2011 року по 30.09.2012 року за договором від 15.10.2007 року №74054, а саме: від 31.10.2011 року, від 22.11.2011 року, від 26.12.2011 року, від 25.01.2012 року, 27.02.2012 року, від 23.03.2012 року, від 23.03.2012 року, від 17.04.2012 року, від 23.05.2012 року, від 20.06.2012 року, від 29.08.2012 року, від 26.09.2012 року (а.с. 25-37), які, крім рахунків від 29.08.2012 та від 26.09.2012 року отримані відповідачем нарочно в день виставлення, про що свідчать відмітки про отримання уповноваженого представника відповідача. Рахунки від 29.08.2012 року та від 26.09.2012 року надіслані відповідачем поштою 31.08.2012 року та 04.10.2012 року, що підтверджується квитанціями про поштове відправлення (а.с. 38).

Як вбачається з умов розділу 6 договору на постачання теплової енергії від 15.10.2007 року № 74054 строк оплати наданих послуг сторонами не визначений, а п.п.6.6. договору передбачає не строк оплати отриманого тепла відповідачем, а обов'язок позивача до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим надати в банк відповідача платіжну вимогу-доручення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, судова колегія дійшла висновку про необхідність застосування при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої теплової енергії положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем (отримання відповідачем) грошової вимоги. В даному випадку, такою грошовою вимогою є рахунки.

Таким чином, з урахуванням дати отримання відповідачем кожного окремого рахунку, моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої теплової енергії є: за рахунком від 31.10.2011 року - 08.11.2011 року, за рахунком від 22.11.2011 року - 30.11.2011 року; за рахунком від 26.12.2011 року - 03.01.2012 року, за рахунком від 25.01.2012 року - 02.02.2012 року, за рахунком 27.02.2012 року - 06.03.2012 року, за рахунком від 23.03.2012 року - 31.03.2012 року, за рахунком від 17.04.2012 року - 25.04.2012 року,за рахунком від 23.05.2012 року - 31.05.2012 року, за рахунком від 20.06.2012 року - 28.06.2012 року, за рахунком від 29.08.2012 року - 10.08.2012 року (з урахуванням триденного строку поштового обігу), за рахунком від 26.09.2012 року - 14.10.2012 року (з урахуванням триденного строку поштового обігу).

За таких підстав, колегія суддів вважає неправомірним висновок суду першої інстанції щодо не настання зобов`язання відповідача з оплати за надані послуги за договором на постачання теплової енергії №74054 від 15.10.2007 року у зв`язку з відсутністю платіжних вимог-доручень, оскільки такі платіжні вимоги-доручення не є підставою виникнення зобов`язання з оплати, так як носять лише інформаційний характер для сторін та не можуть ставити в залежність від їх отримання чи не отримання обов`язок оплатити надані послуги.

Докази сплати відповідних рахунків відповідачем в матеріалах справи відсутні та додатково суду не надані, а тому, зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати наданих послуг всупереч вимогам договору та закону останній не виконав, у зв'язку з чим у нього рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 201 458 грн. 04 коп. за період з 14.10.2011року по 30.09.2012 року.

Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, позивач в повному обсязі виконав умови договору від 15.10.2007 року № 74054, а відповідач умови відповідного договору щодо оплати поставленої теплової енергії в строки, визначені договором та в повному обсязі, не здійснив.

Враховуючи, що факт наявності боргу підтверджений матеріалами справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача сум основного боргу в розмірі 201458грн. 04 коп. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, а рішення місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню.

Крім сум основоного боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 14767 грн. 36 коп. за період з 08.11.2011року по 12.11.2012 року з урахуванням кожного окремого рахунку.

Згідно п.6.7. договору, в разі прострочення платежу у відповідності з вимогами Закону України № 543 від 22.11.1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», у відповідності з вимогами ст.ст.209, 212, 213, 214 споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на кожний день прострочення.

Колегія суддів вважає заявлену до стягнення пеню, з урахуванням заяви про збільшення розміру пені (а.с. 80-81) до 14767 грн. 36 коп., розраховану позивачем за період з 01.11.2011 року по 12.11.2012 року, такою, що підлягає задоволенню в сумі 14533 грн. 76коп. за період з 08.11.2011 року по 12.11.2012 року, а в сумі 233 грн. 60 коп. за період з 01.11.2011 року по 07.11.2012 року - такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Як зазначалось раніше, крім заборгованості в сумі 201458 грн. 04 коп. за позовними вимогами позивач просив стягнути з відповідача на його користь також інфляційні нарахування в сумі 843 грн. 06 коп., 3% річних в сумі 4441 грн. 32 коп.

Оскільки відповідачем порушені умови п.п. 6.6. договору, а саме, не сплачена вартість поставленої теплової енергії за спірним договором, колегія суддів вважає правомірною вимогу про стягнення 3% річних в сумі 4396 грн. 15 коп. та 3% річних в сумі 45 грн. 17 коп. - такою, що не підлягає задоволенню, та погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань за спірний період в сумі 843 грн. 06коп.

Згідно п. 4 ст. 84 Господарського процесуального Кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Судова колегія зазначає, що з урахуванням наведеної норми процесуального права, суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні позовних вимог, не зазначив висновок щодо несплачених позивачем сум судового збору при збільшенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача сум пені до 14767 грн. 36 коп. та 3% річних до 4441 грн. 52 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 104 Господарського процесуального Кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до розділу 3 п.п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 передбачені частиною четвертою 22 Господарського процесуального Кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 Господарського процесуального Кодексу України ціну позову вказує позивач.

У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідно заява повертається господарським судом на підставі п.4 ч. 1 ст. 63 господарського процесуального Кодексу України, а уразі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 Господарського процесуального Кодексу України.

Таким чином, оскаржуване рішення місцевого господарського суду по даній справі судовою колегією скасовується з прийняттям нового рішення: про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача сум основного боргу в сумі 201458 грн. 04 коп., пені в сумі 14533 грн. 76 коп., 3% річних в сумі 4396 грн. 15 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 843 грн. 06 коп. та відмову у стягненні пені в сумі 233 грн. 60 коп., 3% річних в сумі 45 грн. 17 коп..

Судові витрати за позовом та апеляційною скаргою покладаються на сторони відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1)Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» - задовольнити частково.

2)Рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2013 року у справі №5006/35/208/2012 - скасувати.

3)Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» 201458 грн. 04 коп. - основоного боргу, 14767 грн. 36 коп. - пені, 4441 грн. 32 коп. - 3% річних, 843 грн. 06 коп. - інфляційних нарахувань - задовольнити частково.

4)Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» м. Донецьк (83050, м. Донецьк, пров. Орешково, буд. 16, ЄДРПОУ 13529021) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа" (83001, м.Донецьк, вул. Постишева, 68, ЄДРПОУ 33257089) суму основного боргу в розмірі 201 458грн. 04 коп., інфляційні нарахування в розмірі 843 грн. 06 коп., 3% річних в розмірі 4 396 грн. 15 коп., пеню в розмірі 14 533 грн. 76 коп., а також витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 4429 грн. 30 коп. та за подання апеляційної скарги - 2212грн. 44коп.

5) В решті позову - відмовити.

6) Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа" (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 68, ЄДРПОУ 33257089) на користь Державного Бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3грн. 80 коп. та за подання апеляційної скарги в розмірі 1 грн. 90 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційного господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко