Постанова № 30055452, 18.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р. Справа № 5023/5213/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Станішевський І.С. (за дов. № 14-386 від 23.04.2012 р.);

відповідача - Басарт Л.А. (за дов. від 04.12.2012 р. № 383),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (вх.467 Х/2)

на рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2013р.

у справі № 5023/5213/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача Борівського комунального підприємства теплових мереж, смт. Борова

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу №30/09-01 від 30.09.11р. на суму основного боргу в розмірі 582113,60грн., інфляційні вирати у розмірі 4118,24грн., 3% річних в розмірі 12041,19грн., пеню у розмірі 57544,57грн., 7 відсотків штрафу у розмірі 86117,85грн., а також віднести на відповідача судовий збір.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.01.2013р. у справі № 5023/5213/12 ( суддя Ковальчук Л.В.) клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволено; зменшено розмір штрафних санкцій на 90%; клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення задоволено частково; відстрочено виконання рішення на чотири місяці; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Борівського комунального підприємства теплових мереж на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» пеню у розмірі 57547,46грн., 7% штрафу у розмірі 8611,79грн., 3% річних в сумі 12041,19грн., та 14838,71грн. судового збору. В частині стягнення основної суми боргу в розмірі 582113,60грн. провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору; відмовлено в стягненні інфляційних втрат в розмірі 4118,24грн.; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 51790,11 грн. та 7% штрафу у розмірі 77506,06 грн. відмовлено.

Публічне акціонерне товариство «НАК «Нафтогаз України» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області у справі 5023/5213/12 від 16.01.2013р. в частині відмови у стягненні 51790,11грн. пені, 77506,07грн. 7% штрафу, 4118,24грн. інфляційних втрат та наданні відстрочки виконання рішення на 4 місяці, і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Борівського комунального підприємства теплових мереж на користь ПАТ «Національна акціонера компанія «Нафтогаз України» 51790,11грн. - пені, 77506,07грн. - 7% штрафу, 4118,24грн. - інфляційних втрат та відмовити відповідачу в наданні відстрочки виконання рішення. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2013р. у справі №5023/5213/12 залишити без змін.

Відповідач подав заперечення по апеляційній скарзі, в яких вважає апеляційну скаргу неогрунтованою та просить відмовити в її задоволенні у зв'язку з тим, що причини затримки розрахунків відповідача з позивачем залежали від часу вирішення на державному рівні питання відшкодування різниці між тарифами та собівартістю на теплову енергію для населення. До отримання субвенції фінансовий стан відповідача не дозволяє сплатити залишок боргу за газ через відсутність джерела фінансування. Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що поставлений позивачем газ йде на виробництво теплової енергії для населення, що вказано в самому договорі про постачання газу.

В судовому засіданні 11.03.2013 р. представник заявника апеляційної скарги (позивача у справі) підтримав вимоги, заявлені у скарзі, в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

В судовому засіданні 11.03.2013 р. представник відповідача у справі проти вимог скарги заперечував і просив відмовити в її задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, під час апеляційного провадження 30.09.11 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу природного газу №30/09-01, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачеві протягом жовтня-грудня 2011 року природний газ, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити за поставлений природний газ в обсязі, зазначеному в п.1.1. договору.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та належним чином, протягом жовтня-грудня 2011року передав відповідачеві природний газ на загальну суму 1449653,60грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі.

Відповідачем після подання позовної заяви перераховано позивачу кошти за поставлений природний газ платіжним дорученням №84 від 23.11.2012 року на суму 187334,90грн., №85 від 23.11.2012 року на суму 10887,00грн., №7 від 27.12.2012 року на суму 424137,70грн., №39 від 24.12.2012 року на суму 100000,00грн.

Оскільки відповідачем сплачено в добровільному порядку до прийняття рішення у справі суму основного боргу, колегія суддів Харківськогог апеляційного господарського суду вважае, що господарським судом першої інстанції правомірно припинено провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 582113,60 грн. на підставі п. 1-1 статті 80 ГПК України - за відсутністю предмету спору.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У пункті 7.2 Договору сторони встановили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

На зазначених підставах позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, яка складає 57544,57 грн., а за прострочення понад 30 днів додатково нараховано 7% штрафу у розмірі 302703,64 грн.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення у справі, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 статті 219 Господарського кодексу України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у справі. Матеріали справи свідчать, що газ, який поставлено за договором №11/11-33 БО-05 від 21.12.2010р., використовувався відповідачем для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно та обгрунтовано прийнято до уваги те, що в самому договорі зазначено, що газ використовується відповідачем на виробництво теплової енергії для населення. Крім того, у складі споживачів відповідача переважно бюджетні установи 61% та населення 37%, а госпрозрахункові підприємтсва складають лише 2%.

Отже, підприємтсво відповідача - Борівське комунальне підприємство теплових мереж є соціально вагомим теплопостачальним підприємством, яке забезпечує централізоване теплопостачання населення та бюджетної сфери, до якої належать лікарні, дитячі заклади та інші соціально значимі об'єкти.

Відповідач, обгрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, посилався на те, що сума штрафних санкцій може стати критичною точкою обліку для вимушеного призупинення діяльності та можливого банкрутства, зриву опального сезону.

Колегія суддів приймає до уваги те, що до бюджетних організацій практично неможливо застосувати штрафні санкції за прострочення оплати послуг з централізованого теплопостачання, оскільки згідно п.п. 9 п. 21 "Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №609 від 09.07.2008р., у разі, якщо кошторис боржника (крім спеціального фонду в частині власних надходжень) не містить відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету, за яким необхідно здійснити безспірне списання, орган Державного казначейства не здійснює безспірне списання коштів та повертає стягувану без виконання платіжну вимогу. Враховуючи, що штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання загалом не передбачаються бюджетним планом, кошторисом, тому стягнення їх в примусовому порядку є неможливим.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом правомірно прийнято до уваги наступні обставини: ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, а саме суму основного боргу відповідач сплатив добровільно у 100 відсотковому розмірі; прострочення оплати незначне та вина відповідача у цьому відсутня, оскільки прострочення допущено по незалежним від відповідача обставинам - через несвоєчасність відшкодування з Державного бюджету України різниці між собівартістю теплової енергії та існуючими тарифами.

З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи, що обставини справи свідчать про те, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому стані, враховуючи статус відповідача, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, у відповідності до статті 233 Господарського кодексу України та на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 7 % штрафу та зменшив пеню та штраф на 90%.

Судова колегія, перевіривши рішення господарського суду Харківської області в частині відмови в стягненні інфляційних витрат в розмірі 4118,24 грн., погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем при розрахунку розміру інфляційних втрат не враховано дефляційні процеси в економіці України 2011 р.

Колегія суддів вважає правомірним оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних, оскільки їх розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства та є арифметично правильним.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом (п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.96р. №02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України").

Отже, відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на строк, який визначається господарським судом.

Відстрочка виконання рішення можлива у виняткових випадках та при наявності конкретних обставин, що ускладнюють виконання або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. №02-5/333, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає. що господарським судом Харківської області правомірно встановлено, що існують обставини, які ускладнюють виконання рішення без надання відстрочення.

Статтею 14 Закону України від 06.12.2012 р. № 5515-VI "Про державний бюджет України на 2013 рік" передбачено виділення субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах та теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та (або) погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування ( за рахунок джерел, визначених пунктами 1-3 та 6 статті 11 цього Закону).

Станом на дату винесення оскаржуваного рішення Порядок отримання субвенції не встановлений КМ України. Отже відстрочення необхідно для отримання компенсації між тарифами та собівартістю з державного бюджету України та тим, що зазначений процес займає час. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що без надання відстрочення заборгованість не може бути сплачена через відсутність джерела фінансування.

Враховуючи наведене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вона залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2013 р. у справі № 5023/5213/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст підписано 18.03.13

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.