Рішення № 30055409, 18.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2695/13 18.03.13За позовом Криворізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та 1936 окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0400)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні Технології"

про стягнення 78 759,57 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від прокуратури: Нємцев Є. Г. - посвідчення № 012340 від 01.11.2012

від позивача: Аскарова А. В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні Технології" заборгованості за Договором № 24/07 від 24.07.2012 про надання послуг особовим складом в розмірі 78 759,57 грн., в тому числі 78060,0 грн. основного боргу та 699,57 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 порушено провадження по справі № 910/2695/13, розгляд справи призначено на 18.03.2013.

11.03.2013 через відділ діловодства суду від прокурора надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої прокурор зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути х відповідача 60 188,70 грн., в тому числі 58060,00 грн. основного боргу, 1182,61 грн. пені, 946,09 грн. 3% річних.

Враховуючи норми ст. 22 ГПК України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Представник позивача (Міністерства інфраструктури України) в судове засідання 18.03.2013 року з'явився та надав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, що свідчить про отримання відповідачем ухвали суду 18.02.2013.

Таким чином, ухвала суду надіслана за вказаною адресою вважається врученою відповідачеві належним чином, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.03.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.07.2012 між 1936 окремим загоном механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні Технології" укладено договір № 24/07 про надання послуг особовим складом, відповідно до п. 1.1. Договору виконавець (позивач) зобов'язується виконати роботи особовим складом, вартість 1 людино-години складає 17 грн. з ПДВ.

Згідно п. 1.2. Договору обсяг, характер та вартість робіт, передбачених в п. 1.1 дійсного договору є підставою для проведення взаємних розрахунків.

Договірна ціна складає: 112 200 грн. в т. ч. ПДВ 18700 грн. (п. 3.1. Договору).

Вартість робіт може бути змінена сторонами при зміні об'ємів та складі робіт (п. 3.2. Договору).

На виконання умов вищенаведеного Договору позивач надавав відповідачу послуги на суму в розмірі 105 060,00 грн., що підтверджується актами прийому-передачі робіт (наданих послуг): № 1 від 08.08.2012 та № 2 від 20.08.2012.

Акти здачі-прийняття робіт підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до п. 3.3. Договору оплата замовником вартості робіт проводиться на підставі рахунків-фактур, що виставлені виконавцем за фактично виконані роботи за звітний період, підтверджені актами в двосторонньому порядку.

Змовник за надані послуги, перераховує на реєстраційний рахунок виконавця кошти, протягом 10 (десяти) банківських днів, після підписання акту виконаних робіт (п. 3.4 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за надані послуги в розмірі 47000,00 грн., що підтверджується виписками з особистого рахунку: за 26.09.2012, за 27.09.2012, за 11.10.2012, за 17.10.2012.

Несплаченою залишилась заборгованість в розмірі 58060,00 грн.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обов'язок підтвердити належними доказами факт оплати вартості наданих послуг в повному обсязі та у встановлені строки покладається на відповідача.

Сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг (п. 3.4 договору).

Відповідач доказів належного виконання зобов'язання суду не надав.

Позивач звертався до відповідача з претензіями № 1 від 23.08.2012, № 2 від 31.08.2012, № 3 від 12.09.2012 про сплату заборгованості. На доказ направлення претензій позивач надав суду копії фіскальних чеків поштового відділення.

Проте, відповідач відповіді на претензії не надав, суму заборгованості в повному обсязі не оплатив.

Таким чином, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем договірних зобов'язань та наявності у відповідача перед позивачем заборгованості по договору в сумі 58060,00 грн.

Отже, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 58060,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Позивач в позовній заяві також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1182,61 грн. нараховану у період з 23.08.2012 по 26.09.2012.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 4.3. Договору плата за виконану роботу перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі 0,5 відсотку облікової ставки НБУ, діючої на період коли сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом було встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання в повному обсязі по Договору про надання послуг перед позивачем. А також позивач здійснив розрахунок пені у відповідності до умов Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 1182,61 грн. пені.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 946,09 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 946,09 грн. 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні Технології" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, ідентифікаційний код 36376609) на користь 1936 окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (50077, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг, вул. Івана Сірка, 80, ідентифікаційний код 33179027) 58060,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч шістдесят гривень 00 коп.) основного боргу, 1182,61 грн. (одну тисячу сто вісімдесят дві гривні 61 коп.) пені, 946,09 грн. (дев'ятсот сорок шість гривень 09 коп.) 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні Технології" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, ідентифікаційний код 36376609) до Державного бюджету України 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.03.2013

Суддя Грєхова О.А.