Постанова № 30053479, 14.03.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р. Справа№ 5011-64/17938-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Охрименко Д.В. - довіреність № 420 від 28.12.2012р.,

від відповідача: Павлушкіна О.С. - довіреність № 2912/12-32 від 29.12.2012р.,

розглянувши апеляційну скаргу Страхового товариства з додатковою відповідальністю „Гарантія" на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013 року

у справі № 5011-64/17938-2012 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „Європейський страховий

альянс"

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю

„Гарантія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 27 457,07 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача завданої шкоди в порядку регресу в сумі 27457,07 грн., з яких: 26 544,06 грн. страхового відшкодування та 913,81 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, СТзДВ „Гарантія" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року для розгляду справи № 5011-64/17938-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

В судовому засіданні представниками сторін були подані додаткові документи, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.03.2013 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу СТзДВ „Гарантія" задовольнити з підстав викладених вище.

Представник позивача проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу СТзДВ „Гарантія" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.03.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу СТзДВ „Гарантія" слід задовольнити частково, а рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013 року - скасувати частково та прийняти нове, яким позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.10.2011 року між позивачем (страховик) та Єригановим О.В. (страхувальник) було укладено договір страхування № AS 32356 (Договір страхування), за яким позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом автомобілем „Мітсубісі", д/н АА 0622 ІА (застрахований автомобіль).

Одним із передбачених Договором страхових ризиків є ДТП. Строк дії Договору страхування з 21.10.2011 року по 20.10.2012 року.

27.10.2011 року на вул. Героїв Космосу, 4 у м. Києві, відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля під керуванням Єриганова О.В. та автомобіля „Мазда", д/н АА 8772 ІЕ, яким керував Кравцова В.М., що підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування Святошинського району УДАІ ГУ МВС України в місті Києві.

В результаті вищезазначеної ДТП застрахованому автомобілю були завдані механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальну шкоду власнику пошкодженого т/з Єриганову О.В.

28.10.2011 року страхувальник повідомив страховика про зазначене ДТП та 12.12.2011 року звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

Згідно Висновку спеціаліста № 516/11, складеного ПП Ковалем І.М. 02.11.2011 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля „Мітсубісі", д/н АА 0622 ІА, становить 26 544,06 грн.

Позивач, як страховик, перерахував на рахунок СТО ТОВ „Автосхід" , відповідно до умов укладеного Договору страхування на підставі акту виконаних робіт № ЮМЛ-000396 від 06.02.2012 року та страхового акту № 468/11/03/ТР25/00/2 від 12.12.2011 року, суму страхового відшкодування в розмірі 29 288,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 508 від 15.12.2011 року, № 515 від 16.12.2011 року та № 540 від 22.12.2011 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 29 288,64 грн.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до позивача, як особи яка виплатила страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право регресної вимоги до особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 17.11.2011 року у справі № 3-8879/2011, водія автомобіля „Мазда", д/н АА 8772 ІЕ - Кравцова В.М. визнано винним у вчиненні ДТП 27.10.2011 року внаслідок порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України.

Пунктом 37.4 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля „Мазда", д/н АА 8772 ІЕ застрахована СТзДВ „Гарантія" за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/7848607 (Поліс), термін дії з 17.10.2011 року по 16.10.2012 року.

Згідно умов зазначеного Полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 50 000,00 грн., франшиза 0,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію вих. № 5/2-75 від 19.03.2012 року про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу), яку останнім отримано 05.06.2012 року.

Однак відповідач дану заяву залишив без виконання, суму страхового відшкодування в порядку регресу не сплатив.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що особою, відповідальною за завдані власнику пошкодженого автомобіля „Мітсубісі", д/н АА 0622 ІА збитки, у даному випадку є СТзДВ „Гарантія" відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених Полісом.

З огляду на викладене, вірним є висновок суду першої інстанції, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа - Єриганова О.В. мав до СТзДВ „Гарантія", як особи, відповідальної за завдані збитки розмірі 17 772,36 грн.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, враховуючи, що відповідач свої зобов'язання за Полісом щодо повної на своєчасної виплати страхового відшкодування не виконав, то колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків в порядку регресу в розмірі 26 544,06 грн., заподіяних внаслідок ДТП, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім того позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 913,81 грн. за прострочення сплати страхового відшкодування за період з 05.09.2012 року по 27.11.2012 року.

Судом першої інстанції, посилаючись на приписи п. 36.5. ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позовні вимоги в частині стягнення пені було визнано законними, обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.

Однак, з таким рішенням місцевого господарського суду погодитись не можна, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.

Однією з позовних вимог є вимога про стягнення 913,81 грн. пені, нарахованої позивачем (страховиком) на суму страхового відшкодування, від виплати якого ухиляється інший страховик (відповідач) в порядку регресу.

Однак, слід зазначити, що Законами України „Про страхування" та „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які є спеціальними законами та застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Наведене випливає з вимог ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 913,81 грн. пені.

Водночас, згідно з п. 36.5. ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Таким чином, положення п. 36.5. ст. 36 Закону „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Крім того, відповідно до ст.992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Таким чином, як вже було зазначено, виходячи зі змісту норм ст. 992 ЦК України та п. 36.5. ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Однак, ані Цивільним кодексом України, ані Законами України „Про страхування" та „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

З огляду на вказані обставини, судова колегія приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму страхового відшкодування, не підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27.03.2012 року у справі № 4/17-3520-2011.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013 року слід скасувати частково та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 555,90 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, а у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, судовий збір за її подання в розмірі 860,25 грн. покладається на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Страхового товариства з додатковою відповідальністю „Гарантія" на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013 року у справі № 5011-64/17938-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013 року у справі № 5011-64/17938-2012 скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013 року у справі № 5011-64/17938-2012 викласти в такій редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю „Гарантія" (03067, м. Київ, бул. І. Лепсе, 4, код ЄДРПОУ 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства „Європейський страховий альянс" (01004, м. Київ, вул. Горького, б. 9, кв. 2, код ЄДРПОУ 26052299) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 26 544,06 грн. та 1 555,90 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

3. В задоволені іншої частини позову відмовити."

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Європейський страховий альянс" (01004, м. Київ, вул. Горького, б. 9, кв. 2, код ЄДРПОУ 26052299) на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю „Гарантія" (03067, м. Київ, бул. І. Лепсе, 4, код ЄДРПОУ 21130899) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 860,25 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видати накази.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

7. Справу № 5011-64/17938-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 19.03.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Руденко М.А.