Рішення № 30052562, 18.03.2013, Армянський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 102/1858/2012

Провадження № 2/102/15/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2013 р. Армянський міський суд АР Крим в складі:

головуючої - судді Ісроілової В.У.,

при секретарі - Недуга Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факта проживання однією сім'єю, визнання права спільної сумісної власності та поділ майна,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факта проживання однією сім'єю, визнання права спільної сумісної власності та поділ майна, мотивуючи тим, що 21.11.1994 р. розірвано шлюб між позивачкою та відповідачем, проте після розірвання шлюбу вона проживала сумісно з відповідачем, фактично їх відносини припинені в березні 2012 р. Питання щодо добровільного поділу майна, яке є спільною сумісною власністю не досягнуто. За час сумісного проживання у 1998 р. ними придбана квартира АДРЕСА_1, 23.06.2009 р. автобус «ПАЗ 3205» реєстраційний № НОМЕР_1, 28.01.2011 р. автобус «ПАЗ 3205» реєстраційний № НОМЕР_2, 05.03.2011 р. автобус «ПАЗ 3205» реєстраційний № НОМЕР_3. На підставі викладеного просить встановити факт проживання однією сім'єю з 1994 р. по 2012 р., визнати транспортні засоби спільною сумісною власністю та визнати за нею право власності на транспортні засоби автобус «ПАЗ 3205» реєстраційний № НОМЕР_2, «ПАЗ 3205» реєстраційний № НОМЕР_3.

Позивачка, представник позивачки у судовому засіданні позов підтримали, позов просили задовольнити. У зв'язку з тим, що відповідач не оспорював факт сумісного проживання однією сім'єю з 1994 р. по 2007 р., позивачка уточнила свої вимоги, та просила встановити факт сумісного проживання з 2007 р. по 2012 р. Також зауважили, що неприйняття заходів відповідачем щодо обміну та/або продажу квартири, укладення договорів по сплаті комунальних послуг лише на ім'я позивача та їх сплата свідчать про спільне проживання.

Відповідач, представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити. Відповідач також пояснив, що не оспорює факт спільного проживання з відповідачкою приблизно до 2007 року, відносини між ними почали руйнуватись і вони не проживали однією сім'єю, проживали в окремих кімнатах. Факт не проживання однією сім'єю, на його думку, підтверджується і тим, що коли позивачка весною 2012 р. покинула квартиру у зв'язку з утворенням іншої сім'ї, вона забрала усе майно, яке вважала своїм, спору з цього приводу не було. Пояснив, що з 2007 р. спільно з позивачкою не проживав, сумісне господарство не вів, однією сім'єю не були, кожен жив на свої гроші. Також пояснив, що у зв'язку з тим, що проживали в одній квартири як співвласники, він лише декілька разів відвідував свята з відповідачкою. Щодо придбання транспортних засобів пояснив, що зазначені транспортні засоби придбані лише ним у 2009 р. та 2011 р., за власний рахунок та за своїм бажанням і під час коли вони вже не проживали як одна сім'я.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-АП № 004785, виданого Відділом ЗАГС Армянського міськвиконкому шлюб

між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано 21.11.1994 р., актовий запис за № 177.

Як вбачається з відповіді начальника РЕВ ДАІ по обслуговуванню м. Красноперекопська, м. Армянська та Красноперекопського району при ВДАІ ГУ МВС України в АР Крим від 24.07.2012 р. за ОСОБА_2 зареєстровані транспортні засоби «ПАЗ 3205» реєстраційний № НОМЕР_1, «ПАЗ 3205» реєстраційний № НОМЕР_2, «ПАЗ 3205» реєстраційний № НОМЕР_3.

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно власниками квартири АДРЕСА_1 АР Крим на праві приватної спільної часткової власності є ОСОБА_2, ОСОБА_1, частки яких складають по 1/2 .

Відповідно до висновків автотоварознавчих експертиз №№ 15/02, 15/02/1, 15/02/3 від 15.02.2013 р. вартість транспортного засобу «ПАЗ 3205 ЗНГ» реєстраційний № НОМЕР_1 складає 36778 грн., «ПАЗ 3205 СПГ» реєстраційний № НОМЕР_3 - 29739 грн., «ПАЗ 3205 СПГ» реєстраційний № НОМЕР_2- 28302 грн.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, пояснили, що знайомі з ОСОБА_1, до 2007 року вони проживали однією сім'єю, проте їх відносини навіть тоді неможливо було назвати сімейними, з 2007 р. відповідач ОСОБА_1 своєю дружиною не вважає, сумісне господарство вони не вели, він харчувався та проживав у батьків та сестри, речі для прання відносив до них.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що зі сторонами знайома з 2006 року, завжди вважала, що ОСОБА_1 з ОСОБА_2 проживали у шлюбі, святкували у неї Новий Рік.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити з наступних обставин.

Позивачкою не надано доказів, які підтверджують факт сумісного придбання майна разом із ОСОБА_2

Фотокартки, на які посилається позивачка, як на підставу своїх позовних вимог, суд не може прийняти до уваги, тому що, по-перше, фотокартки не є доказом придбання майна спільно, по друге, суд критично відноситься до фотокарток із зазначенням часу 11.02.2012 р. (а.с.91 ), які надані позивачкою, оскільки аналогічні фотокартки надані відповідачем (а.с.99), проте вже без зазначення часу, що свідчить про те, що при прояві можливо зазначити будь-яку дату.

Дійсно, проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без державної реєстрації шлюбу є підставою для виникнення у них права спільної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання.

Проте при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, суд враховує, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Згідно ст. 21 ч.2 СК України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Факт проживання жінки та чоловіка за однією адресою також не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу.

За змістом ст. 3 ч.2 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Судом не встановлено, позивачем не доведено, що між ними склалися та/або існували усталені відносини, права та обов'язки подружжя.

Суд не приймає до уваги пояснення позивачки та її представника в частини того, що доказом сумісного проживання є неприйняття заходів відповідачем щодо обміну та/або продажу квартири, укладання договорів по сплаті комунальних послуг лише на ім'я позивача, у зв'язку з тим, що по-перше, це право відповідача на сумісне проживання, яке виникло у нього як у власника і неразривно пов'язано з цією особою, по-друге, факт сплати комунальних

послуг позивачкою, не є підставою для визнання факта проживання однією сім'єю.

Сім'ю складають не тільки особи які проживають разом, а й пов'язані спільним

побутом, мають взаємні права та обов'язки, отже, факт проживання під одним дахом не створює сімейних відносин.

Окрім цього, судом звернуто увагу на те, що 21.10.2009 р. між відповідачем та ОСОБА_7, укладений договір оренди транспортного засобу «ПАЗ 3205 ЗНГ», реєстраційний № НОМЕР_1, зареєстрований приватним нотаріусом Армянського міського нотаріального округу АР Крим 21.10.2009 р. в реєстрі за № 2457, в п. 12 якого зазначено, що на момент придбання транспортного засобу у шлюбі не перебував, однією сім'єю ні з ким не проживав, транспортний засіб є його особистою приватною власністю, не є спільною сумісною власністю орендодавця, зазначений договір недійсним не визнавався.

Відповідно до вимог ст. 70 СК України частки майна дружини та чоловіка є рівними, проте позивачка просить виділити їй два транспортні засоби з трьох, доказів, для відступу від засад рівності часток при вирішенні питання про поділ майна позивачкою також не надано, а судом такі обставини не встановлені.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень і суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких підстав суд дійшов висновку про те, що позивачкою не доведено, а судом не встановлено факту її проживання однією сім'єю з відповідачем під час придбання спірних транспортних засобів, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню також вимоги позивачки про визнання права спільної сумісної власності на транспортні засоби та їх поділ.

На підставі ст.ст.3, 21, 74 СК України, керуючись ст. 10, 60, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факта проживання однією сім'єю, визнання права спільної сумісної власності та поділ майна, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення до Апеляційного суду АР Крим через Армянський міській суд АР Крим.

Суддя: