Ухвала суду № 30052068, 13.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2012 р.справа № 2а-0870/417/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Бідник М.В.

представників сторін:

позивача : - Кузьменко Є.В. дов. від 06.01.12р.;

відповідача: - Стародумова А.С. дов. від 27.03.12р., Косицький С.В. дов від 10.05.12р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 р. у справі № 2а-0870/417/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТК "Спутник"

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень - рішень від 28.12.2010р. №0000562310/0, №0000572310/0, №0000112320/0, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 р. у справі № 2а-0870/417/11 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТК "Спутник" до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2010р. №0000562310/0, №0000572310/0, №0000112320/0 - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 28.12.2010 №0000562310/0, №0000572310/0, №0000112320/0.

Постанову суду мотивовано не підтвердженістю матеріалами справи висновку податкового органу про збитковість підприємницької діяльності позивача. Податок на додану вартість у сумі 517 048,00 грн., сплачений у зв'язку з придбанням послуг мерчандайзингу, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, ведення продукції в асортимент та каталоги, підлягає включенню до складу податкового кредиту позивача відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Не погодившись з постановою суду, подано апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя , згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 р. у справі № 2а-0870/417/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на неврахування судом того факту, що оплата за послуги мерчандайзингу, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, яка надавались окремими суб'єктами господарської діяльності, на продукцію, яка не є власністю підприємства, не пов'язана в веденням основної господарської діяльності підприємства ТОВ "ОТК "Спутник". Зазначає на ненадання позивачем частини актів виконаних робіт на підтвердження здійснення господарських операцій, товарно-транспортних накладних.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі направлень від 07.10.2010р. № 749, 18.11.2010р. № 881 виданих ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя, проведена виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт від 15.12.2010 р. № 1094/2310/19279080.

Згідно акту перевірки, податковим органом встановлено, що позивачем укладено договори з надання послуг мерчандайзингу, зокрема договір № 39/06-09 від 31.03.2009 року, з ТОВ "ФОЗЗІ-СІЧ", предметом якого є надання сукупності послуг по розміщенню продукції на полицях, стендах, безпосередньо в торгівельних залах в торгівельній мережі, місяцях продажу.

Відповідно до п. 1.4 Договору місцями продажу визначено супермаркети крамниці та інші торгівельні об'єкти Виконавця.

Пунктом 5.1 Договору визначена вартість послуг у розмірі 8% від вартості реалізованого в торгівельній мережі Виконавця та сплаченого товару. Вартість послуг фіксується в Актах виконаних робіт.

Аналогічні договори з надання послуг мерчандайзингу укладені з ТБ "Амстор", ТОВ "Максима".

Податковим органом зроблено висновок про неправомірність включення до складу валових витрат, витрат, пов'язаних із придбанням послуг мерчандайзингу, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, ведення продукції в асортимент та каталоги та ін., оскільки позивач є оптовим продавцем і не приймає участі в організації роздрібної торгівлі продукції, окрім того при здійсненні доставки товару до складу покупця, на товар переходить право власності від позивача до підприємця покупця, внаслідок чого встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягає, внаслідок чого встановлено завищення валових витрат на суму 2 584 991,72 грн., в тому числі по періодах: 3 картали 2008 року - 12 565,34 грн., 2008 рік -323 009,54 грн. 1 квартал 2009 року - 312 216,21 грн., півріччя 2009 року - 768 670,82 грн., 3 квартали 2009 року - 1 175 501,05 грн., 2008 рік-1 682 129,24 грн., 1 квартал 2010 року - 252 827,53 грн., півріччя 2010 року- 579 852,94 грн.

Окрім того встановлено, що між ТОВ "ОТК Спутник" та приватними підприємцями: ОСОБА_5 (код НОМЕР_1), ОСОБА_6 (код НОМЕР_2), ОСОБА_7 (код НОМЕР_3), ОСОБА_8 (код НОМЕР_4) укладені договори на надання експедиційних послуг, які мають однотипну форму складання і один номер. Податковим органом встановлено, що в актах виконаних робіт, складених під час надання послуг не вказано, у чому виражається результат наданих послуг та які первинні документи підтверджують факт надання транспортно-експедиційних послуг, внаслідок чого здійснено висновок про порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме - підприємством за перевіряємий період до складу валових витрат зайво включені витрати на транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 2 518 355,74 грн.

Також, в акті перевірки встановлено, що ТОВ "ОТК "Спутник" в перевіряємому періоді укладено договір № 1/ш від 15.10.2009 р. на поставку шрота соняшникового з ПП "Молокозавод "Олком".

На виконання умов вищезазначеного договору ПП "Молокозавод "Олком" відвантажив на адресу ТОВ "ОТК "Спутник" шрот соняшниковий у кількості 517500 кг, за ціною 1,14 гр. за кг (без ПДВ) на суму 588656,25 грн., що підтверджено видатковою накладною від 09.11.09р. № РНн0071228 на загальну суму 706387,50 грн. в т.ч. ПДВ 117731,25 грн. та платіжними дорученнями від 13.11.09р. № 02447 на суму 584811,23 грн. в т.ч. ПДВ 97468,54 грн., № 02850 від 16.11.09 р. на суму 562950,00 грн. в т.ч. ПДВ 93825,00 грн.

Витрати по придбанню шроту соняшникового за даною накладною віднесено до складу валових витрат декларації з податку на прибуток за 2009 рік.

19.10.2009р. ТОВ "ОТК "Спутник" укладено зовнішньоекономічний контракт № 1993 з ППХ "Кром Барбара Кром" на поставку вищезазначеного шроту соняшникового, отриманого від ПП "Молокозавод "Олком".

На виконання умов контракту № 1993 від 19.10.2009р ТОВ "ОТК "Спутник" відвантажив на адресу ППХ "Кром Барбара Кром" шрот соняшниковий у кількості 517500 кг, за ціною 1,11 грн. за кг (без ПДВ) на суму 574762,25 грн., що підтверджено вантажно-митною декларацією від 10.11.09р. № 1674 фактурна вартість шроту по якій складає 574762,25 грн.

Внаслідок викладеного, за висновком податкового органу наявне перевищення фактично понесених витрат на придбання шроту соняшникового над отриманим доходом від його реалізації на суму 13891,00 грн. та внаслідок чого позивачем порушено п.1.32 п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за 4 квартал 2009р. в частині завищення валових витрат на суму 16473,46 грн., за рахунок віднесення до складу валових витрат витрат на придбання продукції, яка в подальшому реалізована за цінами, нижчими ніж ціна придбання.

Більш того, податковим органом встановлено, що на порушення п.п.7.4.4. п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "ОТК "Спутник" за перевіряємий період (01.07.2008 р. по 30.06.210 р.) донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 357 452,00 грн. відбулось внаслідок безпідставного виключення зі складу податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 517 047,00 грн., сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням послуг мерчандайзингу, які використані позивачем при здійсненні оподаткованих операцій у межах господарської діяльності.

Так, підприємство ТОВ "ОТК "Спутник" є оптовим продавцем і не приймає безпосередньої участі в організації роздрібної торгівлі товарної продукції. При здійсненні доставки товару до складу покупця, на товар переходить право власності від підприємства ТОВ "ОТК "Спутник" до підприємства -покупця. Покупець стає власником товару, що підтверджують видаткові та товарно-транспортні накладні.

У зв'язку з вищевикладеним, оплата за послуги мерчандайзингу, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, яка надавались окремими суб'єктами господарської діяльності, на продукцію, яка не є власністю підприємства, не пов'язана в веденням основної господарської діяльності підприємства ТОВ "ОТК "Спутник".

Виходячи з вищенаведеного підприємством ТОВ "ОТК "Спутник" до складу податкового кредиту за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2010 року, неправомірно включено суми податку на додану вартість з послуг, пов'язаних з мерчандайзингом, просуванням торгової марки, продукції, стимулюванням збуту, та ін.

За результатами розгляду акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення, отримані позивачем 31 грудня 2010 року:

- від 28.12.2010р. № 0000562310/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 397 483,50 (два мільйона триста дев'яносто сім тисяч чотириста вісімдесят три грн. 50 коп.) гривень, в тому числі: основний платіж 1 279 956,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1 117 527,50 грн..

- від 28.12.2010р. № 0000572310/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 536 178 (п'ятсот тридцять шість тисяч сто сімдесят вісім) гривень, в тому числі: основний платіж 357 452,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 178 726,00 грн..

- від 28.12.2010р. № 0000112320/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 159 596,00 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34 570,50 (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят грн. 50 коп.) гривень.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги вказав на неправомірність висновків податкового органу, їх невідповідність матеріалам, наявним у справі.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає можливим погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стосовно правомірності включення до складу валових витрат, витрат, пов'язаних із придбанням послуг мерчандайзингу, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних відносин (надалі -Закон №334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334).

Пунктом 5.10 статті 5 Закону № 334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Пунктом 1.32 Закону № 334 визначено, що під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Також, згідно абз. 1 пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334 встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Таким чином, за змістом підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334 віднесення до складу валових витрат сум, сплачених у зв'язку із передпродажною підготовкою товарів, не залежить від наявності у платника податку права власності на товар, а має значення лише факт продажу платником податку товару, відносно якого здійснюється така передпродажна підготовка, внаслідок чого є правомірним висновок суду першої інстанції, що витрати, пов'язані з оплатою послуг мерчандайзингу спрямовані на забезпечення попиту на продукцію позивача.

Окрім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, укладеними договорами поставки передбачено право Покупця повернути товар, зокрема, у випадку спливу терміну реалізації, закінчення сезону для сезонних товарів, тощо. При цьому Продавець зобов'язаний відшкодувати 100% сплаченої вартості або зменшити суми належних до сплати грошових коштів.

Також, відповідачем не заперечується, що витрати позивача, пов'язані з отриманням послуг мерчандайзингу, підтверджені належним чином складеними та оформленими розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, є правомірними висновок суду першої інстанції, що витрати позивача з передпродажної підготовки продукції, а також послуги мерчандайзингу з просування продукції позивача на ринку, сплачені у складі ціни за послуги мерчандайзингу, відносяться до господарської діяльності позивача і, відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" правомірно включені до складу валових витрат.

Стосовно включення до складу валових витрат вартості транспортно-експедиційних послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 р. № 1955-ІV перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, однак дане положення, як вірно вказано судом першої інстанції, стосується лише наявності документа у особи, що супроводжує перевезення.

Посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних в порушення вимог Наказу Мінтрансу України № 363 від 14.10.97 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», є безпідставним, оскільки зі місту даного Наказу вбачається, що товарно-транспортна накладна оформлюється постачальником і необхідна безпосередньо для здійснення транспортування товару.

Також, згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" 16 липня 1999 року N 996-ХІV в редакції, дійсній станом на час виникнення спірних відносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як свідчать наявні в матеріалах справи копії актів виконаних робіт, складених на виконання договорів про транспортно-експедиційні послуг, останні містять всі необхідні реквізити, встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 наказу. Обов`язковість зазначення в актах виконаних робіт дати надання послуг та результату наданих послуг, на чому наполягає заявник апеляційної скарги в апеляційній скарзі та в акті перевірки, зазначеними нормами не передбачається, внаслідок чого висновок податкового органу в цій частині є таким, що прийнято з перевищенням наданих повноважень.

Щодо висновку про завищено валових витрат на 16 473,46 грн. внаслідок реалізації товару за ціною, нижчою від ціни придбання, колегія суддів зазначає наступне.

З урахуванням положень п.1.32 ст.1, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону № 334 прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідно до приписів пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено:

- активи -ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

- господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

- економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Таким чином, з вище викладених термінів слід розуміти, що господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, приведе до отримання економічної вигоди у майбутньому, та зобов'язань, власному капіталі підприємства .

Відповідачем не заперечується, що операції з купівлі -продажу товарної продукції не є позастатутною діяльністю позивача.

Оскільки реалізація товарної продукції є однією з основних видів підприємницької діяльності позивача, то не має підстав стверджувати про відсутність потенційної можливості отримання товариством економічної вигоди у майбутньому з операцій щодо придбання такої продукції.

Також, нормою п.1 ст.142 ГК України не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій, здійснених в процесі господарської діяльності.

Крім того, визначення «господарської діяльності»передбачає таку мету господарської діяльності як отримання доходу і ця мета стосується діяльності суб'єкта підприємництва в цілому, а не конкретних угод. Так, податковою інспекцією залишено без уваги доводи позивача про те, що позивач, з метою здійснення підприємницької діяльності на зовнішньоекономічному ринку, суб'єктивно оцінюючи комерційну вигоду отримати у майбутніх періодах додатковий прибуток від здійснення господарською діяльності та комерційний ризик, здійснив продаж певної кількості продукції за ціною, яку вважав для себе конкурентоспроможною на ринку даного товару.

Матеріалами справи підтверджено, відповідачем не заперечується факт придбання товару позивачем у належним чином зареєстрованих контрагентів та подальша його реалізація.

Окрім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, валові витрати позивача на придбання товару у листопаді - грудні 2009 року у ПП "Молокозавод "Олком" не перевищують валові доходи, отримані у тому ж періоді, від здійснення господарської діяльності позивача. Внаслідок відчуження товару за вище зазначеними господарськими операціями у позивача в межах звітного періоду, виникла база оподаткування -прибуток. Більш того, як свідчить акт перевірки та встановлено судом першої інстанції, інших збиткових господарських операцій за перевіряємий період не виявлено, що свідчить про здійснення господарської діяльності направленої на отримання доходу.

Таким чином, висновки суду першої інстанції в цій частині є законними та обґрунтованими.

Стосовно донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 357 452,00 грн. внаслідок безпідставного виключення зі складу податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 517 047,00 грн., сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням послуг мерчандайзингу, які використані позивачем при здійсненні оподаткованих операцій у межах господарської діяльності, слід зазначити наступне.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари і послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Оскільки факт правомірності віднесення до складу валових витрат вартості послуг мерчандайзингу доведений позивачем, то податок на додану вартість у сумі 517 048,00 грн., сплачений у зв'язку з придбанням цих послуг, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, ведення продукції в асортимент та каталоги та ін., підлягає включенню до складу податкового кредиту позивача відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Також, оскільки встановлене відповідачем завищення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 159 596, 00 грн. пов'язано з висновком про безпідставне зменшення сплаченого (нарахованого) позивачем податку на додану вартість, що підлягає включенню до складу податкового кредиту на підставі пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який спростовується викладеними вище доводами колегії суддів, правомірність нарахування податку на додану вартість, що підлягає включенню до складу податкового кредиту на підставі пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" доведено вище.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 р. у справі № 2а-0870/417/11 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 р. у справі № 2а-0870/417/11 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко