Рішення № 30050610, 18.03.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" березня 2013 р. Справа № 906/180/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Гриньок О.А., дов. від 30.01.13р. № 14-31

від відповідача: Окушко О.В., дов. від 19.12.2013 р. № 225/7

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (м.Коростишів, Житомирська область)

про стягнення 4358,09 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 4358,09 грн., з яких: 2793,11 грн. - інфляційні; 866,46 грн. - пеня; 698,53 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві № 49/2 від 15.03.2013 р. на позовну заяву, просить зменшити розмір пені до 01,00 грн. (а.с.100-101).

В судовому засіданні представник позивача в усному порядку заявила клопотання про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення пені, а також подала власний розрахунок інфляційних, відповідно до якого інфляційні складають 2755,64 грн.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2011 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець, далі - позивач) та ПАТ «Коростишівгаз» (покупець, далі - відповідач) уклали договір №14/172/11 купівлі-продажу природного газу (а.с.10-13), враховуючи зміни, що були внесені додатковими угодами щодо ціни природного газу, обсягів та періодів його передачі (а.с.14-16, 53-57).

Відповідно п.1.1. договору позивач зобов'язався передати відповідачу в 2011 та 2012 р. роках імпортований природний газ, для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що оплата за газ з урахуванням його транспортування, здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня - грудня 2011 року та січня - лютого 2012 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 74,978 тис. куб. м. на загальну суму 274165,42 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу (а.с.58-72):

- від 31.01.2011 р. за січень на суму 40815,33 грн.;

- від 28.02.2011 р. за лютий на суму 40416,86 грн.;

- від 31.03.2011 р. за березень на суму 22755,68 грн.;

- від 30.04.2011 р. за квітень на суму 8819,07 грн.;

- від 31.05.2011 р. за травень на суму 5070,97 грн.;

- від 30.06.2011 р. за червень на суму 5067,78 грн.;

- від 31.07.2011 р. за липень на суму 5009,79 грн.;

- від 31.08.2011 р. за серпень на суму 4325,16 грн.;

- від 30.09.2011 р. за вересень на суму 5559,99 грн.;

- від 31.10.2011 р. за жовтень на суму 3635,98 грн.;

- від 30.11.2011 р. за листопад на суму 13459,40 грн.;

- від 31.12.2011 р. за грудень на суму 24321,87 грн.;

- від 31.01.2012 р. за січень на суму 32590,53 грн.;

- від 29.02.2012 р. за лютий на суму 28925,66 грн.

Відповідач станом на квітень 2012 р. здійснив повний розрахунок за одержаний від позивача природний газ, що не заперечують сторони.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином, оскільки сплачував вартість природного газу з порушенням строків, встановлених умовами п.5.1. договору.

Зазначене вбачається, зокрема, із реєстру прийнятих платежів на користь позивача від відповідача (а.с.83-92) та виписки банку по операціям (а.с.22).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 5.1. цього договору відповідач зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць (тобто, з 15 числа наступного за місяцем поставки газу).

Спираючись на зазначені умови договору, а також на приписи ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував на суму порушених грошових зобов'язань 2793,11 грн. інфляційних, 698,53 грн. 3% річних, 866,46 грн. пені.

Відповідні розрахунки додано до позовної заяви (а.с.17-20).

Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні зазначили, що за весь час існування між сторонами договірних позивачем не направлялась на адресу відповідача претензія про необхідність сплати пені, інфляційних та 3 відсотків річних за прострочення платежів, крім того, позивач не скористався встановленими договором правом на застосування до відповідача оперативно-господарських санкцій (обмеження передачі газу). За таких обставин, відповідач вважає, що позивач своїми діями сприяв порушенню умов договору відповідачем.

Відповідач просить врахувати зазначене, а також скрутний фінансовий стан відповідача та зменшити розмір пені до 01,00 грн.

Крім того, як було зазначено раніше, представник відповідача в судовому засіданні заявила клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив зобов'язання щодо оплати отриманого товару в строки, встановлені договором.

Згідно із ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних, суд дійшов до висновку, що вони здійснені вірно, відповідно до чинного законодавства та умов договору.

Твердження відповідача щодо того, що позивач своїми діями сприяв порушенню умов договору з боку відповідача, судом до уваги не береться, оскільки застосування до відповідача оперативно-господарських санкцій, штрафних санкцій, нарахування 3% річних, інфляційних на суму боргу є правом позивача та реалізується ним виключно на власний розсуд.

Поряд з цим, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог про стягнення пені.

Як вбачається з відтиску штампу на конверті, в якому надійшли позовні матеріали, позивач передав позовну заяву у відділення зв'язку для направлення до суду 29.01.2013 р. (а.с.75).

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.258 цього ж Кодексу до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як вбачається із розрахунку пені, позивач нараховує її за неналежне виконання зобов'язань :

- за листопад 2011 р., де строк виконання настав 15.12.2011 р. за період з 15.12.2011 р. по 30.01.2012 р. (268,17 грн.);

- за грудень 2011 р., де строк виконання настав 15.01.2012 р. за період з 15.01.2012 р. по 30.01.3013 р. (164,80 грн.);

- за січень 2012 р., де строк виконання настав 15.02.2012 р. (193,23 грн.);

- за лютий 2012 р., де строк виконання настав 15.03.2012 р. (240,26 грн.)

Оскільки, позивач направив до суду позовну заяву 29.01.2013 р., то вимоги щодо стягнення пені за листопад та грудень 2011 р. нараховані по 28.01.2012 р. відповідно на суму 256,47 грн. та 144,20 грн. заявлені після спливу строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені до 01,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для застосування зазначеного права, оскільки вважає, що вказані відповідачем обставини щодо скрутного фінансового становища не являються винятковими.

За вказаних обставин суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного сторонами договору та такими, що підлягають задоволенню частково, у сумі 3957,43 грн., з яких: 465,79 грн. - пеня, 698,53 грн. - 3% річних, 2793,11 грн. - інфляційні.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 400,67 грн. у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз", 12501, Житомирська область, м.Коростишів, вул.Більшовицька, буд.55, ідентифікаційний код 20413052,

на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720,

- 2793,11 грн. - інфляційних;

- 698,53 грн. - 3% річних;

- 465,79 грн. - пені;

- 1562,32 грн. - судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.03.13

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3 - сторонам - за заявою