Ухвала суду № 30049150, 11.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9502/12/0170/22

11.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Мунтян О.І. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства м. Алушта"- Темнохудов Іван Григорович, довіреність № 136 від 28.12.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи №2а-9502/12/0170/22 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А. ) від 12.12.12

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства м. Алушта" (вул. Партизанська, 41, м. Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (вул. Леніна, 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.12р. задоволено адміністративний позов Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства м. Алушта" до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправними дії посадових осіб Державної податкової інспекції в м.Алушті АР Крим ДПС під час повідомлення та проведення документальної позапланової перевірки Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта" за наслідками яких прийнято акт №112/15-3/03348028 від 14.05.2012 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення №0002601503 від 01.06.2012 року про застосування до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Алушта" штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з надходження збору за спеціальне водокористування від підприємств житлово-комунального господарства на суму 95006,03грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Алушта" судовий збір у розмірі 900 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.12 та прийняти нове рішення по справі.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.12 без змін.

Відповідач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового розгляду сповіщено належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Алушта" звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції в м.Алушті АР Крим про:

- визнання протиправними дії посадових осіб Державної податкової інспекції в м.Алушті АР Крим ДПС під час повідомлення платника податків про проведення документальної позапланової перевірки Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Алушта" та під час проведення вказаної перевірки у період з 04.05.2012 року по 08.05.2012 року;

- визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002601503 від 01.06.2012 року про застосування до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Алушта" штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з надходження збору за спеціальне водокористування від підприємств житлово-комунального господарства на суму 95006,03грн.

В травні 2012 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання своєчасності сплати податкових зобов'язань по деклараціям збору за використання води за період 9 місяців 2010 р. - півріччя 2011 р. За результатами цієї перевірки складено акт №112/15-3/03348028, згідно висновків якого встановлено порушення термінів сплати суми податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання в водних ресурсів. На підставі чого робиться висновок про порушення п.328.4 ст.328 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за період 9 місяців 2010р. по 1 півріччя 2011р. Податковим повідомленням-рішенням №0002601503 від 01.06.2012 року про застосування до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Алушта" визначено суму штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з надходження збору за спеціальне водокористування від підприємств житлово-комунального господарства в розмірі 95006,03грн.

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України обов'язковою умовою проведення невиїзної перевірки є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно акту перевірки наказом передбачено проведення перевірки в період з 04.05.2012 року по 08.05.2012 року, повідомленням від 03.05.2012 року відповідач повідомив позивача про проведення перевірки.

Вказане повідомлення і копія наказу направлені позивачу поштою лише 04.05.2012 року, тобто вже після початку проведення перевірки, а фактично отримані останнім лише 08.05.2012року, тобто взагалі після проведення перевірки.

Відповідач в порушення норм діючого податкового законодавства своєчасно не направив позивачу копію наказу про проведення перевірки та направлення на проведення перевірки, у зв'язку із чим порушив права останнього на своєчасний та належний захист, в тому числі шляхом надання на перевірку необхідних доказів.

Перевіркою встановлено, що позивачем самостійно визначене грошове зобов'язання зі збору за спеціальне використання в водних ресурсів декларація №32482 від 09.11.2010р. у сумі 174914,27грн. з граничним терміном сплати 19.11.2010р. сплачено позивачем: 25.05.2011р. з затримкою 187 днів - 3400,02грн., з затримкою 187 днів - 47668,05грн.; 10.06.2011р. з затримкою 203 дні - 1067,80грн.; 22.06.2011р. з затримкою 215 днів - 50000грн.; 27.02.2011р. з затримкою 250 днів - 50000грн.; 09.08.2011р. з затримкою 263 дні - 22778,40 грн. У зв'язку з чим, відповідачем нараховані штрафні санкції за 20% ставкою в розмірі 34982,85грн.

З метою дослідження сплати податкових зобов'язань з судом в судовому засіданні досліджено документи податкової звітності позивача, платіжні документи на перерахування до бюджету сум збору.

В матеріалах справи є платіжні доручення №1417 від 27.12.2010р. та №1421 від 28.12.2010р. з призначенням платежу сплата збору за спеціальне використання води за 3 квартал на суму 172607,02грн. та 2307,25 грн. відповідно.

Проте відповідачем кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжних доручень №1417 від 27.12.2010р. та №1421 від 28.12.2010р. зі збору за спеціальне використання в водних ресурсів за 3 квартал на суму 172607,02грн. та 2307,25 грн. перераховані в рахунок погашення в порядку календарної черговості попередньої заборгованості позивача.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Закон №2181), який діяв у період виникнення податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 17.1.7 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку у платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 №276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст.391 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, жодна норма податкового законодавства, яка діяла в той час, не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, у відповідача на той час відсутні повноваження змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Отже, віднесення відповідачем зазначених сум в рахунок погашення позивачем в порядку календарної черговості попередньої заборгованості зі сплати збору за спеціальне використання в водних ресурсів за 3 квартал 2010р., є неправомірним, в зв'язку з чим дії податкового органу з нарахування штрафних санкцій в частині цих сум не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ.

Що стосується 4 кварталу 2010р. та 1-2 кварталу 2011р. В акті перевірки зазначається, що позивачем самостійно визначене грошове зобов'язання зі збору за спеціальне використання в водних ресурсів декларація №41126 від 09.02.2011р. у сумі 117519,67грн. з граничним терміном сплати 19.02.2011р., декларація №9003653382 від 20.05.2011р. у сумі 101377,61грн. з граничним терміном сплати 20.05.2011р., декларація №9006025340 від 08.08.2011р. у сумі 81218,57 грн. з граничним терміном сплати 20.08.2011р.

Як вважає відповідач, станом на 19.11.2010р. по картці особового рахунку позивача рахувався податковий борг. В судове засідання суду апеляційної інстанції представники відповідача не з'явилися доказів наявності податкового боргу не надали.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені вище обставини щодо неправомірності зарахування коштів позивача на погашення податкового боргу попередніх періодів, колегія суддів вважає, що на час виникнення обов'язку сплати податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання в водних ресурсів за 4 квартал 2010р. та 1-2 квартал 2011р. відповідачем не доведено наявність податкового боргу.

Позивач представив докази своєчасного погашення податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 4 квартал 2010р. та 1-2 квартал 2011р.(а.с.45-68, 91-131)

Статтею 87 пунктом 87.9 Податкового кодексу встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, у разі відсутності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби не мають права зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Отже висновки акту №112/15-3/03348028 про несвоєчасність сплати податкових зобов'язань по деклараціях збору за використання води за період 9 місяців 2010 р. - півріччя 2011 р. в порушення п.328.4 ст.328 Податкового кодексу України, матеріалами справи не підтверджуються. У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0002601503 від 01.06.2012 року про застосування до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Алушта" штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з надходження збору за спеціальне водокористування від підприємств житлово-комунального господарства на суму 95006,03грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.12 по справі №2а-9502/12/0170/22 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко