Рішення № 30046264, 05.03.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1617/13-ц (2/201/882/2013)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

05 березня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Черновського Г.В.,

при секретарі - Савченко Ю.О.,

за участю : позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання не законними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

07 лютого 2013 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання не законними дій, зобов'язання вчинити певні дії ( а. с. 2-4).

Позивач та її представник у позовній заяві та у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилались на те, що 18 грудня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на що отримала постанову про відмову у вчиненні такої нотаріальної дії. Постанову державного нотаріуса Парусникової І.О. Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивач вважає незаконною, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом та просила суд визнати незаконною відмову державного нотаріуса Парусникової І.О. від 18 грудня 2012 року у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язати останню видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 0,764 га, яка належала померлій матері позивача ОСОБА_7 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 2-4).

У судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач - Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, у судове засідання для розгляду даної цивільної справи свого представника не направила, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки свого представника суду не повідомила, надала суду письмові заперечення, в яких зазначено, що державний нотаріус Парусникова І.О., відмовляючи позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину земельної ділянки, яка належить померлій матері ОСОБА_1 - ОСОБА_7, діяла в межах чинного законодавства України, оскільки ОСОБА_7 належить частка земельної ділянки на праві приватної спільної сумісної власності, а частка її особистої приватної власності не визначена (а. с. 26).

Треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - у судове засідання не з'явились, своїх представників не направили, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Судом були встановлені наступні факти:

Було встановлено, що ОСОБА_7 на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 92/50 від 07 жовтня 2009 року на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,0764 га, яка розташована у АДРЕСА_1 та призначена для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Іншими співвласниками даної земельної ділянки є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 004595 (а. с. 13-14).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 85 років померла ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1340, копія якого наявна в матеріалах справи (а. с. 17).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Парусниковою І.О. 21 листопада 2012 року та зареєстрованого в реєстрі за № 9-103 (спадкова справа № 592/2012), спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 є її дочка - ОСОБА_1, спадкове майно складається з 6/25 частин домоволодіння, що знаходиться у м. Дніпропетровську, вул. Ботанічна, буд. 6, розташоване на земельній ділянці площею 764 кв.м і належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Викладені обставини підтверджуються зазначеним свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, а також витягом з реєстру про державну реєстрацію прав № 36675710 від 12 грудня 2012 року, копії яких наявні в матеріалах справи (а. с. 20, 22).

Судом було встановлено, що постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 5340/02-31 від 18 грудня 2012 року державний нотаріус Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Парусникова І.О. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,0764 га, розташованої по АДРЕСА_1, належної померлій матері позивача - ОСОБА_7, у зв'язку з тим, що земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності, а частка ОСОБА_7 та інших співвласників не визначена (а. с. 6).

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані, Законом України „Про нотаріат", Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України.

Згідно із ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 49 ЗУ „Про нотаріат", зокрема, встановлено, що Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно з п. в) ч. 2 ст. 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку.

Відповідно до ч. 5 ст. 89 ЗК України поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Частинами 1 ст. 370 ЦК України встановлено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду від 16 квітня 2004 року № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини в контексті викладених правових норм, суд дійшов висновку, що державний нотаріус Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Парусникова І.О. при винесенні спірної постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 грудня 2012 року щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на частину земельної ділянки площею 0,0764 га за адресою: АДРЕСА_1, діяла в межах та у відповідності до чинного законодавства України.

При цьому суд виходив з того, що частина домоволодіння, яке розташоване на зазначеній земельній ділянці (призначенням якої, в свою чергу, є обслуговування цього домоволодіння), що успадкована позивачем після смерті матері - ОСОБА_7, складає 6/25 частин, частини домоволодіння, які перебувають у власності інших співвласників, як і кількість останніх, не встановлено, загальна площа земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, становить 0,0764 га, двоє з співвласників даної земельної ділянки померли. Зазначені обставини унеможливлюють застосування принципу „рівності часток у праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом" щодо вказаної земельної ділянки, з огляду на те, що домоволодіння належить невизначеному колу осіб на праві спільної часткової власності, частки не є рівними, зміна режиму спільної сумісної власності та визначення часток співвласників земельної ділянки може бути предметом розгляду в іншому цивільному процесі, а отже позовні вимоги позивача за даним позовом є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат по даній цивільній справі та враховуючи результат розгляду справи, суд вважає за необхідне судові витрати по даній цивільній справі покласти на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 370, 372 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 49 ЗУ „Про нотаріат", ст. 89 ЗУ „Про нотаріат" суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання не законними дій, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, а саме: рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий суддя: Г.В. Черновськой