Ухвала суду № 30045069, 06.03.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 104/2752/12Головуючий суду першої інстанції:Соколовський І.С. Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.

"06" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКірюхіної М.А., СуддівРуснак А.П., Берещанської І.І., При секретаріРижих М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом прокурора Білогірського району АР Крим в інтересах держави в особі Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: Міністерство інфраструктури України, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання звільнити нежитлове цокольне приміщення, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на рішення Білогірського районного суду АР Крим від 11 грудня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2012 року прокурор Білогірського району АР Крим в інтересах держави в особі Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» звернувся до суду з позовом, який під час розгляду справи був уточнений, до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: Міністерство інфраструктури України, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання звільнити нежитлове цокольне приміщення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведення перевірки Прокуратурою Білогірського району АР Крим було з'ясовано, що при оформленні Поштампом-ЦПЗ №1 права власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 63 кв.м, в якому знаходилося відділення поштового зв'язку, зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі рішення Білогірського районного суду АР Крим від 04.09.2006 року. Але на підставі рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2009 року по справі №2-5/11039-2008 позовні вимоги Поштампу -ЦПЗ №1 про визнання недійсним рішення №98-2 від 17.05.2006 року «Про оформлення права власності на нежитлове приміщення загальною площею 63,0 кв.м. у АДРЕСА_1» задоволені в повному обсязі.

Таким чином, судовим рішенням Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.09.2009 року рішення Білогірського виконавчого комітету №98-2 від 17.05.2006 року про оформлення права власності на нежитлове цокольне приміщення, розташованих по АДРЕСА_1 на ім'я ОП «Білогірський райагробуд» визнано незаконним і скасовано в судовому порядку, а тому орендне підприємство не мало права здійснювати будь-які дії щодо спірного майна, оскільки не є його власником.

Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 17.06.2010 року по справі №2-257/10 відмовлено у визнанні дійсним договору купівлі-продажу нежитлового цокольного приміщення по АДРЕСА_1, між покупцем ОСОБА_6 і продавцем ОП «Білогірський райагробуд».

Проте, незважаючи на вказані обставини, між відповідачами у справі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 03.07.2010 року був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1. У подальшому, 02.06.2012 року між відповідачами у справі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 Однак ОСОБА_6 не мав права розпоряджатися зазначеним нежитловим приміщенням, оскільки рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 17.06.2010 року по справі №2-257/10 договір купівлі-продажу нежитлового цокольного приміщення АДРЕСА_1, між покупцем ОСОБА_6 і продавцем ОП «Білогірський райагробуд» був визнаний недійсним та рішення на час укладення вказаного договору купівлі-продажу набрало законної сили.

Крім того, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, вже підтверджено недійсність рішення виконкому і нікчемність договору купівлі-продажу спірного об'єкту позивач вважає, що підлягає визнанню недійсною й подальша угода, яка укладена стосовно спірного об'єкту відповідно до вимог ст.203,215 ЦК України.

Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 11 грудня 2012 року вищевказаний позов прокурора Білогірського району АР Крим в інтересах держави в особі Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_8 на користь Поштампу-ЦПЗ №1 КД УДППЗ «Укрпошта» нежитлове цокольне приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 63,0 кв.м. Зобов'язано ОСОБА_8 звільнити нежитлове цокольне приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 63,0 кв.м. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких ставлять питання про його скасування, посилаючись на те, що воно незаконне.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача виникло право надане йому ст.388 ЦК України витребувати з незаконного володіння відповідачки майно, яке йому належить на праві власності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтею 216 ЦК України передбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 216 ЦК України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

Зважаючи на наведене, права Держави Україна в особі Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» на спірне майно не може бути захищено шляхом визнання недійсним договору купівлі - продажу, оскільки єдиним наслідком цього може бути лише повернення кожній стороні договору отриманого за цим правочином відповідно до положень ч.1 ст. 216 ЦК України, тобто повернення майна ОСОБА_7, а грошових коштів - ОСОБА_8

Зазначене жодним чином не захищає права власника, який не є стороною оспореного договору.

Одночасно прокурором заявлені вимоги про витребування спірного приміщення з чужого володіння.

Частиною 3 ст. 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст. ст. 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 08 вересня 2009 року, що набрала законної сили, по справі за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» до виконавчого комітету Білогірської міської ради АР Крим про визнання недійсним рішення №98-2 від 17.05.2006 року «Про оформлення права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 63,0 кв.м.» встановлено, що зазначене приміщення є об'єктом державної власності.

Цим же рішенням встановлено, що правом розпорядження спірним нежитловим приміщенням наділена УДППЗ «Укрпошта», оскільки останнє знаходиться у її господарському віданні (згідно акту розподілу виробничих площ Білогірського районного вузлу зв'язку станом на 01.01.1995 року будівля по вулиці Нижньогірській,61,7 кв.м. передається на баланс Кримського республіканського підприємства поштового зв'язку «Кримпошта») (а.с.16) та спірне нежитлове приміщення є державною власністю на підставі Закону України №185-V від 21.09.2006 року «Про управління об'єктами державної власності» (зі змінами та доповненнями) та згідно розпорядження кабінету Міністрів України від 21.03.2012 року №265-р «Питання управління Міністерством інфраструктури України об'єктами державної власності «Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» вул.Хрещатик,22,код згідно з ЄДРПОУ 21560045).

Вказані обставини, встановлені судовим рішенням у господарській справі та доказуванню не підлягають відповідно до вимог ч. 2 ст. 61 УЦПК України.

Вищенаведеною постановою Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 08.09.2009 року визнано недійсним рішення виконавчого комітету Білогірської міської ради АР Крим від 17 травня 2006 року №98-2 «Про оформлення права власності на нежитлове приміщення загальною площею 63 кв.м. в АДРЕСА_1», яким право власності на зазначене приміщення оформлено на Орендне підприємство Білогірського районного об'єднання по агропромисловому будівництву.

Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 17 червня 2010 року, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОП «Білогірський райагробуд» про визнання дійсним договору купівлі-продажу цокольного нежитлового приміщення АДРЕСА_1 між продавцем ОП «Білогірський райагробуд» та покупцем ОСОБА_6 та у визнанні права власності за ОСОБА_6 на цокольне нежитлове приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 63 кв.м.

Таким чином, в силу ч.1 ст. 220 ЦК України зазначений договір, укладений у письмовому вигляді між ОП «Білогірський райагробуд» та покупцем ОСОБА_6, є нікчемним і не створює жодних юридичних наслідків, у тому числі набуття ОСОБА_6 права власності на придбане за нікчемним договором майном.

Не набувши права власності на спірне приміщення, ОСОБА_6 не набув й права розпорядження цим майном, зокрема укладання щодо нього договору купівлі-продажу з ОСОБА_7, а останній в свою чергу не мав права укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_8

Таким чином, є правильними висновки суду першої інстанції про те, що володіння ОСОБА_8 спірним майном не є законним, оскільки придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, а тому права держави в особі УДППЗ «Укрпошта» підлягають захисту шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг щодо відсутності у УДППЗ «Укрпошта» права власності на спірне майно, оскільки зазначена обставина встановлена рішенням господарського суду, а тому не підлягає доказуванню.

Довід апеляційних скарг щодо прийняття багатоквартирного жилого будинку, в якому знаходиться спірне цокольне приміщення, у комунальну власність територіальної громади м.Білогірська, що мало місце 27 квітня 2012 року, не спростовує висновки суду, оскільки зазначене виходить за межі даного спору між сторонами по справі.

Також є неприйнятними й доводи апеляційних скарг про значні матеріальні витрати на ремонт цокольного приміщення, понесені відповідачами, оскільки ця обставина не має правового значення для вирішення даного спору, а питання відшкодування понесених витрат можливо вирішити у встановлений законом спосіб.

Що стосується доводу про ігнорування прав співвласника спірного приміщення відповідача ОСОБА_6 при вирішенні судом питання про витребування цього майна лише у ОСОБА_8, та він є також неприйнятним, оскільки ОСОБА_6 приймав участь у справі.

Всі інші доводи апеляційних скарг не містять правових підстав для скасування рішення суду, а прохання апелянтів направити справу на новий судовий розгляд не ґрунтується на процесуальному законі.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст.212 ЦПК України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,304, 307, 308, 314, 315, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Білогірського районного суду АР Крим від 11 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.