Рішення № 30045042, 13.03.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 106/6233/2012Головуючий суду першої інстанції:Абзатова Г.Г.№ провадження: 22-ц/190/1588/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Яковенко Л. Г.

"13" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: Яковенко Л.Г. Суддів:Бондарева Р.В.,Мясоєдової Т.М. При секретарі:Галіч Ю.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Євпаторійської міської ради, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_11 про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання розпорядження Євпаторійської міської ради №7/88-РП від 05 серпня 1997 року незаконним та його скасування, визнання свідоцтва про право власності на житло не законним та його скасування,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10, Євпаторійської міської ради, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_11 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання розпорядження Євпаторійської міської ради №7/88-РП від 05 серпня 1997 року незаконним та його скасування, визнання свідоцтва про право власності на житло не законним та його скасування.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_11 та членам її сім'ї ОСОБА_12, ОСОБА_13 в рівних частках на підставі свідоцтва про право на житло від 05.12.2002 року належить квартира АДРЕСА_1. Відповідачам на підставі свідоцтва про право на житло від 05.08.1997 року, виданого на підставі розпорядження Євпаторійської міської ради №7/88-РП від 05 серпня 1997 року, належить квартира АДРЕСА_2. Два вікна квартири позивачів виходять на веранду - приміщення 1 «а», площею 20,9 кв.м., яка включена в особистий рахунок квартири відповідачів. Вказана веранда, до проведення приватизації була місцем загального користування, вхід у квартиру відповідачів здійснювався через сходову клітку, а потім через веранду. Розпорядженням Євпаторійської міської ради №7/88-РП від 05 серпня 1997 року приміщення 1 «а» було передано у приватну власність відповідачів, шляхом включення вказаного приміщення працівниками ЖЕКу до особового рахунку квартири відповідачів. Після приватизації зазначеної квартири, в склад якої увійшла веранда, відповідачі стали власниками веранди та користуються нею до теперішнього часу без урахування інтересів позивачів. Відповідачі спорудили на ній самовільну прибудову, де проживають в літній період, чим чинять їм перешкоди. Просили усунути перешкоди у користуванні приватною власністю, квартирою АДРЕСА_1 шляхом демонтажу скління галереї (приміщення 1 «а») квартири АДРЕСА_2, демонтажу самовільно побудованої перегородки галереї зазначеної квартири, переносу меблів, побутової техніки, речей з веранди в квартиру відповідачів, зняти штори та використовувати приміщення 1 «а» за своїм функціональним призначенням тільки для проходу в свою квартиру. Визнати розпорядження Євпаторійської міської ради №7/88-РП від 05 серпня 1997 року про передачу в приватну власність квартиру АДРЕСА_2 незаконним та його скасувати, визнати свідоцтво про право на житло на зазначену квартиру не законним та його скасувати, визнати строк для звернення до суду з питанням стосовно скасування розпорядження Євпаторійської міської ради та визнання свідоцтва про право на житло пропущеним з поважних причин та поновити його.

Ухвалою Євпаторійського міського суду АРК від 14 січня 2013 року позовні вимог ОСОБА_7 залишені без розгляду на підставі п.5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2013 року у задоволенні заяви ОСОБА_6 про поновлення строку для звернення до суду відмовлено, позовні вимоги задоволено частково.

Вирішено усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_6 квартирою АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 перенести меблі, побутову техніку, речі з веранди (приміщення 1а) в квартиру відповідачів, зняти штори.

Зобов'язати ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 використовувати приміщення 1а (веранду) площею 20,9 кв.м. за своїм функціональним призначенням тільки для проходу в свою квартиру.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушення норм процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні

приватною власністю, шляхом звільнення приміщення веранди від належних відповідачам речей та зобов'язання використовувати вказане приміщення за функціональним призначенням, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що права позивача порушені та підлягають судовому захисту. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині демонтажу скління галереї, та демонтажу побудованої перегородки галереї, суд першої інстанції посилався на безпідставність заявлених позовних вимог та відсутність факту порушення прав позивача. Судом зроблено обґрунтований висновок про те, що розпорядження органу приватизації є законним, свідоцтво про право власності видане у відповідності з вимогами діючого законодавства. Разом із тим, суд першої інстанції посилався на пропуск строку звернення до суду за захистом порушених прав в частині заявлених позовних вимог щодо визнання розпорядження Євпаторійської міської ради №7/88-РП від 05 серпня 1997 року незаконним та його скасування, визнання свідоцтва про право власності на житло незаконним та його скасування.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, але за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Статтею 41 Конституції України, статтею 391 ЦК України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_11 та членам її сім'ї ОСОБА_12, ОСОБА_13 в рівних частках на підставі свідоцтва про право на житло від 05.12.2002 року належить квартира АДРЕСА_1.

З технічного паспорту на вказану квартиру, виданого 20.02.1995 року вбачається, що вона складається з 2-х кімнат, житловою площею 17,7 кв.м. (7,6 кв.м. та 10,2 кв.м.), кухні площею 6,8 кв.м, вбиральні 1,4 кв.м, прихожої 4,6 кв.м, квартира об лаштована лоджією 7,3 кв. загальною площею 38,9 кв.м.

Відповідачам на підставі свідоцтва про право на житло від 05.08.1997 року виданого на підставі розпорядження Євпаторійської міської ради №7/88-РП від 05 серпня 1997 року в рівних частках належить квартира АДРЕСА_2.

З технічного паспорту на вказану квартиру, виданого 26.02.1997 року, вбачається, що вона складається з 2-х кімнат, житловою площею 22,5 кв.м. (14,1 кв.м. та 8,4 кв.м.), кухні площею 7,98 кв.м, вбиральні 1,3 кв.м, коридору 1,5+4,5 кв.м, прихожої 2,5 кв.м, веранди 20,9 кв.м., загальною площею 61,1 кв.м.

Рішенням Євпаторійського міського суду АРК від 15 вересня 1994 року по цивільній справі №2-258/94 за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_14 до ОСОБА_15 ОСОБА_11 про усунення перешкод в користуванні та за зустрічним позовом ОСОБА_16, ОСОБА_11 до ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_17 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, було встановлено, що спірна північна веранда за проектним розташуванням призначена для проходу у квартиру НОМЕР_1 має окремий вхід та для проходу спірна веранда мешканцям зазначеної квартири не потрібна.

З листа головного державного санітарного лікаря м. Євпаторія від 12.07.2012 року вбачається, що працівникам міської СЕС 09.07.2012 року проведено обстеження веранди квартири АДРЕСА_2, та встановлено, що веранда, розташована на другому поверсі будівлі засклена. На територію веранди виходить вікно однієї з житлових кімнат квартири позивача та вікно коридору. Санітарно - гігієнічні вимоги не порушені, погіршення умов проживання на момент обстеження не мається.

За повідомленням начальника управління архітектури та містобудування Євпаторійської міської ради, перегородка у приміщенні веранди виконана з дерев'яних конструкцій, товщиною 12 мм., що відповідно до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України від 08.02.2006 року №42 не є самовільним будівництвом, оскільки не пов'язана зі зміною житлової або допоміжної площі, та здійснена без порушення несучих конструкцій.

Оцінивши всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність факту порушення прав наймачів квартири НОМЕР_2 у склінні веранди, та демонтажу побудованої перегородки.

За правилами ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Інші докази, які б підтверджували факт порушення прав позивача склінням веранди та облаштуванням перегородкою, позивачем надано не було.

Доказів, що спростовують наведені висновки суду, матеріали справи та доводи апеляційної скарги не містять.

Ухвалюючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування розпорядження про приватизацію та свідоцтва про право власності недійсним, позивачем не надано достатніх доказів, які б свідчили про те, що квартира АДРЕСА_2, в склад якої увійшла північна веранда, була передана у власність із порушенням закону.

Квартира НОМЕР_2 була приватизована наймачами, згідно порядку користування квартирою, встановленому за рішенням суду.

Вказані обставини були встановленні рішенням Євпаторійського міського суду АРК від 27 грудня 2000 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_11 до Євпаторійського виконавчого комітету про скасування рішення про приватизацію веранди, яка входить до складу квартири АДРЕСА_2 та не були спростовані ухвалою Верховного суду України від 26.02.2001 року за результатами його перегляду.

Разом із тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущений строк для звернення до суду з позовом в цій частині позовних вимог. Питання про поновлення цього строку було порушено позивачем, однак суд не знайшов законних та обґрунтованих підстав для його поновлення.

Колегія суддів не погоджується с висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування розпорядження про приватизацію та свідоцтва про право власності недійсним з посиланням на пропуском строку позовної давності.

Так, згідно з п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» №11 від 29 грудня 1976 року зі змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму ВСУ № 4 від 24 квітня 1981 року, №13 від 25 грудня1992 року, № 15 від 25 травня 1998 року, судам необхідно враховувати, що згідно зі ст. 203 ЦПК України у формі рішення постановлюються ті постанови суду першої інстанції, якими справа вирішується по суті. Закон не передбачає включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті.

Отже, колегія судів дійшла висновку про необхідність виключення із мотивувальної та резолютивної частини оскарженого рішення висновок суду про відмову в позові на підставі пропуску строку позовної давності.

Оскільки рішення суду в іншій частині не оскаржується, колегія суддів, виходячи з принципу диспозитівності не входить в обговорення правильності цих висновків суду, тому в цій частині рішення не переглядається.

Керуючись ст.ст.303-304, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2013 року змінити, виключити із мотивувальної та резолютивної частини рішення посилання на пропуск строку позовної давності для звернення до суду як на підставу для відмови у задоволенні позову.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді

Яковенко Л.Г. Бондарев Р.В. М ясоєдова Т.М.